Сесіль Джон Родс (, 5 липня 1853 — 26 березня 1902) — британський та південноафриканський політичний діяч, бізнесмен. Обіймав посаду Прем'єр-міністра Капської колонії з 1890 по 1896 роки.
Син вікарія, Родс народився в Гартфордширі. Сім'я відправила його до Південної Африки у 17 років в надії, що клімат покращить його здоров'я. Так Родс почав торгівлю алмазами в Кімберлі в 1871 році, коли йому було 18, і, завдяки фінансуванню від Rothschild&Co, почав систематично викуповувати та консолідувати алмазні копальні. Протягом наступних двох десятиліть він отримав майже повне панування на світовому ринку алмазів, утворивши величезну монополію. Його алмазна компанія «De Beers», створена в 1888 році, зберегла свою популярність у 21 столітті.
Родс увійшов до парламенту Капської колонії у віці 27 років у 1881 році, а в 1890 році він став Прем'єр-міністром. Під час свого перебування на посаді Прем'єр-міністра Родс використав свою політичну владу для експропріації землі у чорношкірих африканців через , а також утричі збільшив вимогу щодо статків для голосування відповідно до , фактично заборонивши чорношкірим людям брати участь у виборахHistory of South Africa Timeline (1485—1975) . Проте у 1896 році Родс був змушений піти у відставку, це сталось після катастрофічного рейду Джеймсона на Республіку Трансвааль. Кар'єра Родса так і не відновилася; його серце було слабким, і після багатьох років поганого здоров'я він помер у 1902 році. Його поховали на території нинішнього Зімбабве; його могила стала суперечливим місцем.
У своєму заповіті він передбачив заснування престижної міжнародної стипендії Родса в Оксфордському університеті, найстарішої стипендії для аспірантів у світі. Щороку надає 102 повні стипендії в аспірантурі. Стипендіатами були такі відомі люди, як прем'єр-міністри Мальти, Австралії та Канади, президент США Білл Клінтон та багато інших. У 21 столітті, з появою рухів, таких як «Родс має впасти» і «Black Lives Matter», спадщина Родса стала об'єктом дедалі більшої уваги. Широко визнаний також як прихильник верховенства білої раси, Родс явно вірив у перевагу білих англійців над усіма іншими, особливо африканцями на південь від Сахари. Відомий своїм висловлюванням, що «народитися англійцем означає виграти перший приз у лотереї життя». Під час своєї політичної кар'єри він успішно конфіскував землю у африканського населення Капської колонії і помилково стверджував, що південноафриканські археологічні об'єкти, такі як Велике Зімбабве, були побудовані європейськими цивілізаціями.
Походження
Родс народився 1853 року у Бішопс-Стортфорді, Гертфордшир, Англія, п'ятим сином преподобного Френсіса Вільяма Родса (1807—1878) та його дружини Луїзи Пікок. Френсіс був священнослужителем Англіканської церкви, служив Брентвуда, Ессекс (1834—1843), а потім вікарієм Бішопс-Стортфорда (1849—1876), де він був добре відомий тим, що ніколи не читав проповіді довше десяти хвилин.
Френсіс був старшим сином Вільяма Родса (1774—1843), виробника цегли з Хакні, Мідлсекс. Найбільш раннім прямим предком Сесіля Родса є Джеймс Родс (нар. 1660) зі Снейп Грін, Вітмор, Стаффордшир. Серед братів та сестер Сесіля був , офіцер британської армії.
Дитинство
Англія та Джерсі З дев'яти років Родс відвідував школу у Стортфорді, але через астму батьки хлопчика забрали його з навчального закладу в 1869 році. За словами Безіла Вільямса Родс «продовжив навчання під наглядом батька (…)». Згідно з інформацією перепису 1961 року, хлопчик проживав у пансіоні зі своєю тіткою, Софією Пікок. Пансіон знаходився в Джерсі, де клімат забезпечував перепочинок для тих, хто страждає такими захворюваннями, як астма. Здоров'я Родса було слабким, і виникли побоювання, що він може захворіти на туберкульоз, симптоми якого виявлялися у деяких членів сім'ї. Батько вирішив відправити його за кордон, до кращого клімату у Південній Африці.
Південна Африка
Коли він прибув до Африки, Родс жив на гроші, які позичала йому тітка Софія. Після короткого перебування у генерального інспектора геодезиста у Пітермаріцбурзі, Родс зацікавився сільським господарством. Він приєднався до свого брата Герберта на його бавовняній фермі в долині Умкомазі в Наталь. Земля була непридатною для бавовни, і підприємство провалилося. У жовтні 1871 року 18-річний Родс і його 26-річний брат Герберт поїхали до алмазних шахт Кімберлі в Північно-Капській провінції. Завдяки фінансуванню , Родсу вдалось протягом наступних 17 років скупити всі менші підприємства з видобутку алмазів у районі Кімберлі. Його монополія на постачання алмазів у світі була закріплена в 1890 році завдяки стратегічному партнерству з лондонським Diamond Syndicate. Вони погодилися контролювати світове постачання, щоб підтримувати високі ціни. Серед його соратників у перші дні були і , який пізніше став його партнером у De Beers Mining Company та Niger Oil Company.
У 1880-х роках були спустошені епідемією філоксери. Хворі виноградники були викопані та пересаджені, а фермери шукали альтернативу вину. 1892 року Родс фінансував The , підприємство, створене Гаррі Пікстоуном, англійцем, який мав досвід вирощування фруктів у Каліфорнії. У 1896 році, порадившись з торговим магнатом , який щойно почав успішні поставки охолодженого товару в Європу, Родс почав приділяти більше уваги експорту плодовому господарству і купив ферми в Грут-Дракенштейні, та Стелленбоші. Через рік він купив ще території і доручив серу Герберту Бейкеру побудувати там котедж. Успішна діяльність незабаром поширилася на і стала наріжним каменем для розвитку сучасної фруктової промисловості Кейпа.
Освіта
У 1873 році Родс залишив свою ферму на піклування свого ділового партнера Радда і вирушив до Англії для навчання в університеті. Він був прийнятий до , але залишився лише на один семестр у 1874 році. Він повернувся до Південної Африки, проте вже у 1876 році продовжив навчання в Оксфорді на другий семестр. На нього сильно вплинула інавгураційна лекція Джона Раскіна в Оксфорді, яка посилила його прихильність до ідей британського імперіалізму.
Серед його соратників в Оксфорді були , пізніше співробітник Коледжу всіх душ і директор Британської Південно-Африканської компанії, і Чарльз Меткаф. Завдяки своїй університетській кар'єрі Родс захоплювався оксфордською «системою». Врешті-решт він був натхненний розробити свою схему стипендій: «Куди б ви не перевернули погляд — окрім науки — оксфордський чоловік на верхівці дерева». Під час навчання в коледжі Оріел Родс став масоном в університетській ложі «Аполлон». Хоча спочатку він не схвалював цю організацію, він продовжував бути південноафриканським масоном до своєї смерті в 1902 році. Недоліки масонів, на його думку, згодом змусили його задуматись над створенням власного таємного товариства, метою якого було б підкорення всього світу британським правлінням.
Діаманти та створення De Beers
Протягом своїх років в Оксфорді Родс продовжував процвітати у Кімберлі. Перед від'їздом до Оксфорда він і Радд інвестували в дорогу земельну ділянку, яка було знана як De Beers (Vooruitzicht), названа на честь Йоханнеса Ніколааса де Біра та його брата Дідеріка Арнольдуса, які займали ферму. Після купівлі землі в 1839 році у Девіда Дансера Девід Стефанус Фурі дозволив де Бірам і іншим сім'ям африканерів обробляти землю. Регіон простягався від річки Моддер через річку Вет до річки Вааль.
У 1874 і 1875 роках алмазні родовища були в лабетах депресії, але Родс і Радд були серед тих, хто залишився, щоб консолідувати свої інтереси. Вони вірили, що алмазів буде багато на твердому блакитному ґрунті, який був відкритий після того, як прибрали більш м'який жовтий шар біля поверхні. За цей час серйозною стала технічна проблема з очищенням води, що затоплювала шахти. Родс і Радд отримали контракт на відкачування води з трьох основних шахт. Після того, як Родс повернувся зі свого першого терміну в Оксфорді, він жив з Робертом Дандасом Гремом, який пізніше став партнером по гірничій справі разом з Раддом і Родсом.
13 березня 1888 року Родс і Радд запустили De Beers Consolidated Mines після об'єднання низки окремих претензій. Маючи капітал у 200 000 фунтів стерлінгів, компанія, секретарем якої був Родс, володіла найбільшою часткою в шахті (200 000 фунтів стерлінгів у 1880 р. = 22,5 млн фунтів стерлінгів у 2020 р. = 28,5 млн доларів США). Роудс був призначений головою De Beers під час заснування компанії в 1888 році. De Beers була заснована за фінансування N.M. Rothschild & Sons у 1887 році.
Політика в Південній Африці
У 1880 році Родс вирішив доєднатись до суспільного життя Капської колонії. Після того, як у 1877 році Західний Грікваленд увійшов до складу Капської колонії, цей район отримав шість місць в Палаті зборів. Родс зосередив свою увагу на сільському та переважно бурському виборчому окрузі , мешканці якого залишились вірними Родсу до його смерті.
Коли Родс став членом , головною метою зборів було допомогти вирішити майбутнє Басутоленду. Правління сера Гордона Спрігга намагалося відновити порядок після , відомого як «Війна рушниць». Правління Спрігга прискорило повстання, застосувавши свою політику роззброєння всіх корінних африканців.
У 1890 році Родс став прем'єр-міністром Капської колонії. За часи його правління було ухвалено багато законів, які мали на меті витіснення чорношкірих людей з їхніх земель і звільнення місця для промислового розвитку. Ідея Родса полягала у тому, що чорношкірих людей потрібно вигнати з їхньої землі, щоб «стимулювати їх до праці» та змінити їх звички. «Треба донести до них, — сказав Родс, — що в майбутньому 9 із 10 людей доведеться працювати руками, і чим швидше вони це зрозуміють, тим краще».
У 1892 році набув чинності Родсів , що підвищив вимоги до власності з відносно низьких 25 фунтів стерлінгів до значно вищих 75 фунтів стерлінгів, що мало непропорційно значний вплив на раніше зростаючу кількість чорношкірих людей із правом голосування в Капській колонії згідно праву 1853 р. Обмеживши кількість землі, якою африканці мали змогу володіти відповідно до 1894 року, Родс ще більше позбавив прав чорношкіре населення. За словами , більшість з них «вважали б майже неможливим повернутися до списку через юридичні обмеження на кількість землі, якою вони можуть володіти». Крім того, Родс був одним із перших розробників , який обмежував території країни, де чорношкірим африканцям було дозволено селитися, до менш ніж 10 %. У той час Родс стверджував, що «до корінного населення слід ставитись як до дитини і відмовляти у праві голосу. Ми повинні прийняти систему деспотизму, як-от в Індії, у наших відносинах з варварством Південної Африки».
Родс також запровадив освітню реформу в цьому районі. Його політика відіграла важливу роль у розвитку британської імперської політики в Південній Африці, наприклад .
Однак Родс не мав прямої політичної влади над незалежною Бурською Республікою Трансвааль. Він часто не погоджувався з політикою уряду Трансвааль, який, за його думкою, не підтримував інтереси власників шахт. 1895 року, вважаючи, що він може використати свій вплив для повалення бурського уряду, Родс підтримав рейд Джеймсона, невдалу спроба повстання в Трансвааль, дії та ідеї рейду мали мовчазне схвалення Державного секретаря з питань колоній Джозефа Чемберлена. Рейд катастрофічно провалився, що змусило Сесіля Родса піти у відставку з посади прем'єр-міністра Капської колонії, його старший брат полковник Френк Родс опинився у в'язниці в Трансваалі, засуджений за державну зраду ледь до смерті, і також сприяло початку Другої англо-бурської війни.
У 1899 році чоловік на ім'я Берроуз подав до суду на Родса за неправдиве представлення мети рейду і тим самим переконавши його взяти участь в рейді. Берроуз був важко поранений, йому довелося ампутувати ногу. Його позов про відшкодування збитків у розмірі 3000 фунтів стерлінгів був задоволений.Burrows v. Rhodes and Jameson, 1 Q B 816 , South Africa Military History
Розширення Британської імперії
Родс і імперський фактор