Ієн (Ян) Гіллан (, 19 серпня 1945, Лондон, Велика Британія) — англійський рок-вокаліст, фронтмен, композитор та пісняр.
Найбільш знаний як фронтмен, композитор та текстяр рок-гурту Deep Purple. Крім того, Гіллан за свою довгу кар'єру був учасником багатьох інших гуртів, найвідоміші з яких — Black Sabbath та Gillan. Також виконав партію Ісуса Христа у рок-опері Ендрю Ллойда Веббера Jesus Christ Superstar ().
Ієн Гіллан вирізняється потужним голосом та надзвичайно широким вокальним діапазоном. У свої найкращі роки він міг брати високу для співака-чоловіка ноту до третьої октави (C6). Його талант грудного співу найкраще виявляється в альбомах Deep Purple 1970—1973 років.
В різні часи брав участь у рок-гуртах Moonshiners, The Javelins, Wainwright's Gentlemen, Episode Six, Ian Gillan Band, Sweet. Записав альбом Born Again з гуртом Black Sabbath. Також учасник супергурту Whocares.
Ранні роки життя Батько музиканта, Білл Гіллан, шотландець за походженням прибув в Лондон з Глазго, де в віці 13 років покинув школу. В Лондоні Білл працював комірником на фабриці. Мама, Одрі Гіллан, була старшою дитиною в сім'ї з чотирьох дітей, які всі насолоджувались музикою і співом, а батько (дід Гіллана) був оперним співаком, і піаністом-аматором. Гіллан народився 19 серпня 1945 року у пологовому будинку Чизік, в Міддлсексі. 1948 року народилась сестра Гіллана Поліна. Одним з перших музичних спогадів Гіллана була його мати, яка грала на піаніно «Blue Rondo a la Turk». Батьки Гіллана переїжджали по різних соціальних квартирах, поки не осіли в Кренфорді — районі Гаунслоу. В дитинстві Гіллан любив тварин, а також комікси Dan Dare. Батьки співака розійшлись, коли стало відомо, що Білл Гіллан мав роман на стороні під час служби в армії в роки війниGillan, Ian; Cohen, David (1993). Child In Time: The Life Story of the Singer from Deep Purple. Smith Gryphon Limited..
З 4 років Ієн Гіллан відвідував коледж Хаунслоу. В підлітковому віці, як і багато його сучасників, захоплювався творчістю Елвіса Преслі. Після коледжу Гіллан перейшов в Граматичну школу в Ектоні (), де навчався в одному класі з Пітом Таунсендом, одним із засновників гурту The Who. Однак після перегляду фільму з Елвісом Преслі в місцевому кінотеатрі Гіллан закинув навчання, вирішивши, що стане рок-н-рольним співаком. Пізніше він влаштувався на одну з фабрик в Гаунслоу, яка займалася виробництвом холодильних установок.
Кар'єра
Ранні роки
Кар'єра Іена Гіллана розпочалась з участі в гурті Moonshiners. До складу гурту входили сам Гіллан (вокал, ударні) і Кріс Ейлмер (гітара) (пізніше працював з Брюсом Дикінсоном). Учасники гурту робили кавер-версії пісень Томмі Роу і The Shadows. З часом, він зрозумів, що не може одночасно співати і грати за ударною установкою і вирішив зосередитися на вокалі. Гурт регулярно виступав у залі місцевого молодіжного клубу Санкт-Дунстан. В 1962—1964 роках Гіллан виступав в гурті The Javelins. Гурт грав кавер-версії Сонні Бой Вільямсона, Чака Беррі, Джеррі Лі Льюіса і Літтл Річарда, і була першими замовниками місцевої музичної крамниці, яка належала Джиму Маршаллу. Потім до 1965 року він був в складі Wainwright's Gentlemen. В складі цих гуртів тісно співпрацював з гуртом Sweet, учасники якої, гітарист Гордон Фермінер і ударник Мік Такер в різні часи грали з Гілланом. Wainwraight's Gentlmen записала декілька треків, включаючи кавер-версію хіта Hollies «Ain't That Just Like Me». Хоча гурт відіграв декілька концертів у популярних місцевих музичних закладах, вона не мала особливої популярності. І тому у квітні 1965 року Гіллан вирішив приєднатись до Hatch End, на основі якої був створений гурт Episode Six.
Episode Six
Гіллан зв'язався з менеджером Episode Six Глорією Брістоу, яка працювала на Гельмута Гордона, першого менеджера The Detours, які потім стали the Who. Гіллан замінив вокаліста Енді Росса, який залишив гурт, щоб одружитися. До гурту приєднався клавішник і співак Шейла Картер, гітаристи Грем Картер і Тоні Ландер, басист Роджер Гловер і ударник Гарві Шилдс. Гіллан вважає Episode Six своїм першим професійним гуртом, який на початках спонсорував і займався організаторськими справами Тоні Блекберн, який час від часу супроводжував Гіллана на сцені. Episode Six виступав з концертами у Великій Британії, а пізніше відвідали Німеччину і Бейрут, і мали регулярні покази на ВВС. Під час роботи в Episode Six Гіллан почав писати пісні разом з Гловером, створивши в кінцевому рахунку, довготривале партнерство. Після напруженого туру в Бейруті, Шилдз покинув гурт і його замінив спочатку Джон Керрісон, а потім на Мік Андервуд. Андервуд до цього грав у Outlaws з Річі Блекмором, і саме через нього відбувся контакт з Гіллмором з метою формування Deep Purple в 1968 році. Ґіллмор спочатку відмовився від ціє пропозиції though by 1969, after having released nine singles, none of which charted in the UK,, але до кінця 1969 року, після випуску 9 синглів, жоден з яких не потрапив до чартів у Великій Британії, і вирішивши що такий стиль музики значно обмежує його, він вирішив покинути Episode Six.
Deep Purple, 1969-73
Після того, як учасники гурту Deep Purple Джон Лорд і Річі Блекмор, які якраз шукали заміну Роду Евансу, який не вписувався в вибраний ними новий стиль гурту, побачили Гіллана на одному з виступів Episode Six, вони запропонували йому приєднатися до гурту, замінивши Рода.
Барабанщик Deep Purple Ієн Пейс пізніше так сказав про зміну вокаліста і басиста гурту: «Род і Нік досягли межі своїх можливостей в гурті. Род мав прекрасний вокал для балад, але його обмеженість ставала все очевиднішою. Нік був прекрасним басистом, але його погляди були спрямовані в минуле».
Так Гіллан влітку 1969 року приєднався до Deep Purple, привівши з собою з Episode Six басиста Роджера Гловера. Якраз цей склад гурту заведено вважати класичним, так званим Deep Purple Mark II. Пізніше Гіллан згадував, що при зустрічі з Deep Purple його вразила насамперед інтелігентність Джона Лорда, від якого він очікував гіршого. Гловер, навпаки, був наляканий похмурістю учасників нового гурту, які «… носили чорний одяг і виглядали дуже загадково»
Першим записом Гіллана в складі нового гурту був написаний Джоном Лордом альбом Concerto for Group and Orchestra (в виконанні Deep Purple і Королівського філармонічного оркестру), записаний на концерті в Альберт-холлі 24 вересня 1969 року. Після цього були записані класичні альбоми In Rock (1970), Fireball (1971), Machine Head (1972).
Між записом цих альбомів, а саме в грудні 1970 року, вийшла рок-опера, написана Ендрю Ллойд Уеббером з лібрето Тіма Райса — «Ісус Христос - суперзірка», яка стала класикою світової музики. Головну партію, арію Ісуса Христа, в ній виконує Іен Гіллан. В 1973 році на екрани вийшов фільм «Ісус Христос — суперзірка», проте в цій версії, яку від оригіналу відрізняли аранжування, партію Христа виконав інший вокаліст (Тед Нілі, Ted Neeley), оскільки Гіллан, який мав щільний графік гастролей з Deep Purple, поставив занадто високі вимоги для своєї участі: він не тільки вимагав £250,000 за цю роль, без згоди менеджера, а й хотів оплати всім членам гурту, оскільки знімання перешкоджало гастрольному туру.
Останнім альбомом Гіллана, записаним в складі Deep Purple в 1970-х роках, став Who Do We Think We Are, альбом 1973 року, названий так, тому що італійці, обурені рівнем шуму на фермі, де записувався альбом, задавали одне і те саме запитання: «Ким вони себе вважають?» («Who do they think are?»). З 1972 року стосунки між Гілланом і Блекмором стали псуватися. Пізніше вони погіршали на стільки, що під час гастролей Гіллан їздив окремо від усіх. Восени 1972 року Гіллан написав заяву про звільнення з гурту, проте менеджери вмовили його закінчити запис вже розпочатого Who Do We Think We Are. Цей альбом так розчарував критиків і самих музикантів, що стосунки між ними зіпсувались остаточно, внаслідок чого гурт покидає Гловер, а за ним і Гіллан, якого замінив Девід Ковердейл.
Пост-Purple Після свого першого відходу з Deep Purple Гіллан на деякий час відійшов від музики, зайнявшись різними невдалими бізнес-проєктами. Спочатку вклав £300,000 інвестицій в готель біля Оксфорду. Потім був Mantis мотоциклетний проєкт, який постраждав від розпаду Британської мотоциклетної промисловості в середині 1970-х, що змусило Гіллана його ліквідувати. Більш успішно пройшли інвестиції в Kingsway Studios в 1974 році, яка організувала живий концерт Butterfly Ball 16 жовтня 1974 року, замінивши Ронні Джеймса Діо в останню хвилину. Натхненний прийомом, він вирішив відновити свою музичну кар'єру.
Гурт Ian Gillan
У 1975 році Гіллан сформував гурт Ian Gillan разом з гітаристом Реєм Фенвік, клавішникои Майком Мораном, якого скоро замінив Міккі Лі Соул, а потім Коліном Таунсом, барабанщиком Марком Нойсіфом і басистом Джоном Густаффсоном. Перший альбом, Child in Time, вийшов в січні 1976 року, наступний, Clear Air Turbulence, у квітні 1977, і в жовтні цього ж року Scarabus. Звучання гурту відрізнялося від джаз-року, який хоча і цікавив Гіллана, виявився непопулярним, особливо на фоні панк-року, який був популярний на той час.
Гіллан
Пізніше Гіллан сформував новий гурт, який називався просто — Gillan, залишивши Таунса (з яким писав більшість матеріалу), і запросивши гітариста Стіва Берда, басиста Джона Маккойя і барабанщика Піта Барнакла. Берд і Барнакл скоро були замінені на Берні Торме і колишнього колегу по гурту Episode Six Міка Андервуда (після Gillan Торме грав у своєму власному панк-тріо.). Цей гурт мав потужніше хард-рокове звучання. Перший альбом Mr. Universe був виданий в жовтні 1979 року, він повернув Гіллана в британські чарти, хоча незалежна звукозаписуюча компанія Acrobat Records, на якій вийшов альбом, незабаром зачинилася, був підписаний новий контракт з лейблом Річарда Бренсона Virgin Records.
На різдво 1979 року Гіллан відвідав Блекмора, який запропонував йому місце провідного вокаліста в Rainbow. Гіллан відмовився через меншу завантаженість ніж у його власному гурті. Однак, вони відіграли декілька джемів протягом трьох ночей в Marquee Club — вперше на одній сцені з 1973 року.
Гіллан продовжує, видаючи альбом Glory Road в 1980 році, який містив хіт Trouble, і в результаті гурт декілька разів виступив на Top of the Pops. Він вважав, що цей альбом був його найкращою роботою з Machine Head, який вийшов майже десять років тому. Після наступних альбомів Future Shock і Double Trouble, звільнили Торме, через відсутність на Top of the Pop і замінили на Яніка Жерса. Жерс з'явився на останній альбом гурту Magic.
У 1982 році Гіллан оголосив про розпуск гурту, через необхідність відпочинку своїх пошкоджених голосових зв'язок. Тон і стиль його співу значно змінились, після того як він повернувся. Його голос набув більш носового відтінку, і це можна почути на всіх альбомах, які він випустив з 1983 року і по сьогоднішні дні. Стало дуже помітне використання мульти-трекового бек-вокалу. Решта учасників гурту, зокрема Маккой і Таунс, не були щасливі від раптового розпуску гурту так швидко після успішного альбому Magic, і подали до суду на Гіллана за авторські права.
Black Sabbath
В 1983 році менеджер Дон Арден запросив Гіллана приєднатися до Тоні Айоммі, Ґізера Батлера і Білла Ворда (всі засновники Black Sabbath), щоб сформувати супер-гурт. 6 квітня 1983 року було офіційно оголошено, що Гіллан замінить Роні Джеймса Діо в Black Sabbath. Гурт записав альбом Born Again в Manor Studios в Оксфорді. Посилаючись на проблеми зі здоров'ям Ворд вирішив не брати участь в турі, і його замінив Бів Біван.