Юрій Тишкевич (1596, Віштинець — 7 січня 1656, Домново) — релігійний і державний діяч Великого князівства Литовського, канонік краківський і віленський, суфраган віленський (1627), єпископ жемайтський (1634 — 1649) і віленський (1649 — 1656).
Життєпис Представник литовського магнатського роду Тишкевичів герба «Леліва». Син воєводи берестейського Яна Остафія Тишкевича (1571 — 1631) і княгині Софії Вишневецької. Мав братів Антонія Яна, Казимира, Кшиштофа і Феліціяна.
Навчався в єзуїтських академіях у Вільнюсі, Любліні, Познані та Кракові.
Канонік краківський, з 1626 — віленський.
17 травня 1627 отримав сан титулярного єпископа метонського і суфрагана віленського.
19 грудня 1633 призначений ординарієм Жемайтським.
25 червня 1634 Юрій Тишкевич зведений в сан єпископа жемайтського.
Дбав про розвиток шкіл в Жемайтії, чотири рази проводив єпархіальні синоди (1636, 1639, 1643 і 1647).
У 1637 створив Кальварію в містечку Жемайчіу-Кальварія, де заснував домініканський монастир.
У 1632 освятив домініканський костел в Сейнах.
У 1638 Юрій Тишкевич призначений посланцем польського короля і великого князя литовського Владислава IV Вази до папи римського Урбана VIII, від якого отримав почесний титул прелата.
У 1645 керував католицькою делегацією в Торуні на релігійному диспуті між протестантами і католиками про примирення християнських течій.
9 грудня 1649 Юрій Тишкевич призначений єпископом віленським, організував єпархіальний синод, провів ревізію парафій. Напочатку польсько-шведської війни перебрався в Кенігсберг .
Джерела Вялікае княства Літоўскае: Енциклапедия. У 3 т. / Ред. Г. П. Пашкоў и інш. Т. 2: Кадецкі корпус - Яцкевіч. - : Беларуская Енциклапедия, 2005. - 788 с .: іл. - ISBN 985-11-0378-0 . Nitecki P. Biskupi Kościoła w Polsce: w latach 965-1999 // Słownik biograficzny. Wyd. 2. - Warszawa, 2000.. ISBN 83-211-1311-7 . - S. 458-459. TYSZKIEWICZOWIE