Олекса́ндр Іва́нович Якубо́вич (1792, Липове, Липівська волость Роменський повіт Полтавська губернія, Російська імперія — , Єнісейськ, Єнісейська губернія, Російська імперія) — декабрист, учасник повстання на Сенатській площі, капітан Нижньогородського драгунського полку, літератор.

Біографія Народився в селі Липовому Липівської волості Роменського повіту Полтавської губернії (нині Прилуцького району Чернігівської області). З дворян Чернігівської губернії. Батько — роменський повітовий предводитель дворянства (1832) ротмістр Іван Олександрович Якубович, за яким у Чернігівській і Полтавській губернії числилося 1200 душ. Виховувався вдома і в Московському університетському пансіоні. 21 грудня 1813 року вступив на службу юнкером у лейб-гвардії Уланський полк. Учасник закордонних походів 1813—1814 років. За участь як секундант у дуелі графа А. П. Завадовського з В. В. Шереметьєвим переведений 20 січня 1818 року на Кавказ у Нижньогородський драгунський полк прапорщиком. Стрілявся 23 жовтня 1818 року в Тіфлісі з секундантом Завадовського О. С. Грибоєдовим і поранив його в ліву долоню. Став поручиком 23 жовтня 1818 року, відряджений О. П. Єрмоловим у Дагестан у загін князя В. Г. Мадатова для підкорення Казікумикського ханства і за заслуги в битві отримав звання штабскапітана. За заслуги в боях нагороджений орденом святого Володимира IV ст. з бантом у 1823 році. Отримав на Кавказі популярність своїми хвацькими набігами проти горців. 24 червня 1823 року під час експедиції А. А. Вельямінова за Кубань отримав важку рану в голову, через яку згодом носив постійну пов'язку. Одержав звання капітана 14 червня 1824 року. Звільнений у відпустку для операції в клініці Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії 19 листопада 1824 року. Літератор.

Членом таємних товариств декабристів, імовірно, не був (досі достеменно не встановлено, чи існувало в дійсності Кавказьке таємне товариство), учасник повстання на Сенатській площі. Напередодні повстання Якубович узяв на себе зобов'язання підняти Гвардійський екіпаж і привести артилерію в Ізмайловський полк, але не зробив цього. Однак після розмови з Миколою I переконував декабристів продовжувати повстання і повернув на площу частину Єгерського полку.

Заарештований 15 грудня 1825 року й ув'язнений у Петропавлівську фортецю. Засуджений за I розрядом до смертної кари відсіканням голови і за конфірмацією 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи довічно. Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі. По закінченні терміну указом 10 липня 1839 року повернений на поселення в с. Велика Розвідна Жилкінскої волості Іркутської губернії; за власним клопотанням 19 березня 1841 року йому дозволено перевестися в с. Назимово Анциферовської волості Єнісейської губернії, прибув туди 26 червня 1841 року. Вийшовши на поселення, Якубович заснував невелику школу й відкрив миловарний завод. 2 вересня 1845 року доставлений до м. Єнісейськ, де наступного дня помер «від водяної хвороби в грудях».

Примітки

Джерела