Трансильва́нські са́кси (; : Siweberjer Såksen; ; ) — етнічні німці, які складали основне населення історичної області Бурценланд в Трансильванії (сучасна Румунія). За всіма німецькими колоністами в Румунії закріпилася назва «сакси», хоча більшість виїхало не з Саксонії. Перші колоністи походили з Фландрії, Ено, Брабанта, Льєжу, Зеландії, Мозеля, Лотарингії та Люксембургу, розташованих тоді на північно-західних територіях Священної Римської імперії приблизно в 1140-х рокахProf. Jan de Maere: FLANDRENSES, MILITES ET HOSPITES" A HISTORY OF TRANSYLVANIA (2013) Link: .
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918, згідно умов Тріанонського договору, Трансильванія була приєднана до Румунського королівства. Трансильванські сакси разом з іншими етнічними німецькими підгрупами в нещодавно розширеній Румунії (а саме , , бессарабськими німцями, буковинськими німцями, та ) стали частиною . На сьогодні відносно небагато трансильванських саксів у Румунії, де за останнім офіційним переписом, проведеним у 2011 році, було зафіксовано 36 042 німців, з яких 11 700 - трансильванського саксонського походженняhttp://www.recensamantromania.ro/rezultate-2/, table no. 8.
Історичний огляд Німецька колонізація Трансильванії розгорнулася в середині XII століття з дозволу угорського короля Гейзи II, який розраховував за рахунок залучення німецьких рудокопів розвинути місцеву гірську промисловість. Крім того, німецькі поселення навколо Германштадта (сучасне Сібіу) мали послужити буфером у разі нападу на Угорське королівство кочових орд зі сходу.
Друга хвиля колонізації почалася в 1211 році, коли королем Андрашем II в Бурценланд були запрошені тевтонські лицарі, які залишились без діла після згортання хрестових походів. Для захисту від половців вони перекрили карпатські перевали фортецями і замками, такими, як Кронштадт (сучасний Брашов). Самостійність лицарів стривожила Андраша II, який в 1225 році наполіг на їх переселення в Пруссію (див. історію Тевтонського ордена).
В 1438 році разом з мадярами і секеями сакси уклали Союз трьох націй, який тримав у своїх руках управління Трансильванією до кінця XVIII століття.
Німецькі переселенці охрестили Трансильванію Семиграддям () за сімома побудованими ними в цих краях замками. Багато з фортець середньовічних саксів існують понині, а місто Шесбурґ (Сігішоара) як центр їх культури знаходиться під охороною ЮНЕСКО як пам'ятки Всесвітньої спадщини. У XVI столітті серед трансильванських німців поширилося лютеранство.
Після переходу контролю над Трансильванією до австрійських Габсбургів (повстання Ференца II Ракоці), соціально-політичне становище саксів стало погіршуватися. Повзуча мадяризація та покатоличення суспільного життя примушували німецько-лютеранську меншість шукати союзу з румунським селянством.
Після Другої світової війни значна частина румунських німців емігрувала до ФРН.
Німецький Семигород Спочатку список включав Ройсмаркт та Броос, пізніше замість них вживались Кронштадт та Бістріц відповідно #Лютеранський храмНімецька назваРумунська назваУгорська назва 1 Бистриц (Bistritz) Бистриця Beszterce 2 Германштадт (Hermannstadt) Сібіу Nagyszeben 3 Клаузенбург (Klausenburg) Клуж-Напока Kolozsvár 4 Кронштадт (Kronstadt) Брашов Brassó 5 Медіаш (Mediasch) Медіаш Medgyes 6 Мюльбах (Mühlbach) Себеш Szászsebes 7 Шесбурґ (Schäßburg) Сігішоара Segesvár 8 Ройсмаркт (Reußmarkt) М'єркуря-Сібіулуй Szerdahely 9 Броос (Broos) Орештіє Szászváros
Галерея
Див. також Балтійські німці Судетські німці Російські німці Примітки