Василь Васильович Верещагін ( 26 жовтня 1842, Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія — 31 березня 1904, біля Порт-Артура) — російський художник-баталіст.

Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).

Життєпис Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років вступив до Морського кадетського корпусу. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.

Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовиками; старший, Микола — громадським діячем.

Навчання Після виходу у відставку поступив в Петербурзьку академію мистецтв, де вчився в 1860—1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав у Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864—1865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.

Восени 1865 відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 провів, навчаючись у Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.

Запрошення у Туркестан У 1867 Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану та командувач російських військ у Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканда, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»

У кінці 1868 художник їде до Петербурга, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.

Мандри

У 1871 переїхав у Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 влаштував персональну виставку «туркестанських» творів у Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 відбулася виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 повернувся до Парижа.

Дізнавшись весною 1877 про початок російсько-турецької війни, негайно відправився до регулярної армії, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандувача Дунайської армії з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь у деяких битвах. У червні 1877 отримав важке поранення.

У 1882—1883 знову подорожував Індією. У 1884 відвідав Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.

У 1901 відвідав Філіппінські острови, в 1902 — США і Кубу, в 1903 — Японію.

Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з Іваном Тургенєвим, Львом Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, Іллєю РєпінимМузей им. В. В. Верещагина и город Николаев .

Несподівана смерть У 1904, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.

Загинув в битві під Порт-Артуром у результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.

Живопис

«Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865) «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868) «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868) «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868) «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868) «Після поразки (Переможені)», 1868 «Руїни театру в Чугучаку» (1869) «Киргизькі кибитки на річці Чу» (1869) «Жебраки в Самарканді» (1870) «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870) «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870) «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870) «Варвари» — до неї входять картини «Видивляються» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872). «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871—1872) «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874—1876) «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк) «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881 «В турецькій покійницькій», 1881 «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884) «Тифліс» (зібрання (колекція) Градобанку, Київ)

Обрані картини Верещагіна

Див. також 3410 Верещагін — астероїд, названий на честь художника Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна Гедройць Микола Антонович

Примітки

Література та посилання Ковпаненко Н. Г. Верещагін Василь Васильович //

Василий Васильевич Верещагин и его произведения / Фототип. и автотип. изд. — Санкт-Петербург: тип. А. С. Суворина, 1896. — 95 с., л. ил., портр. Демин Л. М. С мольбертом по земному шару: мир глазами В. В. Верещагина. — М.: Мысль, 1991. — 373, 2 с. Верещагин Василий Васильевич // профіль на сайті «Православная энциклопедия» Ілля Рєпін. Про Василя Верещагіна