Хе́т(т)ська міфо́логія — релігійні вірування і ритуали, що практикувалися в хетів.

Хетська міфологія розвивалася під впиливом давніх міфологічних уявлень племені хатті (протохеттів), чия мова була близька до абхазо-адигських мов. Царя хетів отожнювали з богом, і він мав необмежену владу головного жерця.

Боги Хеттський пантеон богів був політеїстичним. Хетти поклонялися ассирійським, вавилонським, шумерським і навіть індійським богам. Головними богами були бог сонця Естан, богиня сонця Вурунсему, бог ковальства Хасамілі, бог престолу Хальмсуїт, бог родючості Теленіку, богиня війни Інара. Особливими почестями наділялися бог грози Тешуб і його дружина Хепа, від імені якої пішло ім'я першої біблійної жінки Єви.

З об'єднанням країни в середині XVII століття до н. е. культ бога Тешуба став загальнодержавним. Його символами була двосічна сокира і двоголовий орел. Існував у хетів і культ Великої матері — богині родючості Кібели (Ма, Рея) і культ молодого бога родючості Аттіса.

Релігійне життя

З утворенням економічно і політично самостійних областей в їх адміністративних центрах зводили храми на честь божеств, яких вважали покровителями і володарями цих земель. Господарська система уподібнювалася до храмового господарства. Храму належали раби, худоба, знаряддя праці.

Хетти приділяли особливу увагу поховальному культу своїх царів, спеціально споруджували храми — «кам'яні будинки», які згодом ставали культовими центрами. В їх релігії чітко окреслилося спільне для всіх релігій поєднання місцевих племінних культів у єдиний державний культ Тешуба. Держава сприяла зміцненню офіційної релігії, інші культи пепреслідувала. Так, друга таблиця хеттських законів містить положення:

Поширеним також було використання одного міфологічного сюжету стосовно різних богів. Наприклад, міф про божество, яке зникає, забираючи з собою родючість, а згодом, після довгих роздумів, повертається, відновлюючи родючість, пов'язують з богами сонця, грози та іншими.

Література

Луна, упавшая с неба, М., 1977; Довгяло Г. И. Становление идеологии раннеклассового общества (на материале хеттских клинописных текстов), Минск, 1980; Гютербок Г. Г. Хеттская мифология // Мифологии древнего мира. Пер. с англ. М., 1977. Archi A. Trono regale e trono divinizzato nell’Anatolia ittita. — «Studi micenei ed egeo-anatolci», fasc. 1, Roma, 1966; Bossert H. T. Die Schicksalsgöttinnen der Hethiter, «Die Welt des Orients», 1957, Bd 2, № 4; Brandenstein C. G. von Hethitische Götter nach Bildbeschreibungen in Keilschrifttexten, Lpz., 1943 («Mitteilungen der Vorderasiatisch-Aegyp-tischen Gesellschaft», Bd 46, № 2); Carruba O. Das Beschwörungsritual für die Göttin Wisurijan-za, Wiesbaden, 1966 (Studien zu den Boğazköy-Texten, Bd 2); Danmanville J. Iconographie d’Ištar-Šauśga en Anatolie ancienne, «Revue d'assyriologie et d'archeologie orientale», 1962, t. 56, № 1—3, 4; Dussuaud R., Les religions des hittites et des hourrites, des phéniciens et des syriens, в кн.: «Mana, t. 2 — Les anciennes religions orientales», P., 1945; Friedrich J., Ein hethitisches Gebet an die Sonnengöttin der Erde, «Rivista degli studi orientali», t. 32, 1957; Furlani G., La religione degli Hittiti, Bologna, 1936; Goetze A., Kleinasien, 2 Aufl., Münch., 1957; Gurney O. R., Some aspects of Hittite religion, N. Y., 1977; Hoffner Н. A., The Hittites and Hurrians, в кн.: Peoples of Old Testament times, Oxf., 1973; Kümmel H. M., Ersatzrituale für den hethitischen König, Wiesbaden, 1967 (Studien zu den Boğazköy-*Texten, Bd 3); Laroche E. Le dieu anatolien Sarruma, «Syria», 1963, t. 40; Laroche E. Textes mythologiques hittites en transcription, «Revue hittite et asianique», 1965, v. 23, fasc. 77, 1968, v. 26, fasc. 82; Laroche E. Les dieux de Yazilikaya, там же, 1969, v. 27; Laroche E. Un syncrétismes dans les religions grecque et romaine, P., 1973; Macqueen J. G., Hattian Mythology and Hittite monarchy, «Anatolian Studies», 1959, v. 9; Otten H. Die Gottheit Lelvani der Bogazkoy-Texte, «Journal of Cuneiform-Studies», 1950, v. 4; Otten H. Das Hethiterreich, в кн.: Kulturgeschichte des Alten Orient, Stuttg., 1961; Otten H. Eine althethitische Erzählung urn die Stadt Zalpa, Wiesbaden, 1973 (Studien zu den Boğazköy-Texte, 17); Schuler E., Kleinasien. Die Mythologie der Hethiter und Hurriter, в кн.: Wörterbuch der Mythologie, *Stuttg., 1965, Bd 1—2; Vieyra M., Ciel et enfers hittites, «Revue d'assyriologie et d'archeologie orientale», 1965, t. 59, № 3.

Посилання

Хетська міфологія // Энциклопедия «Мифов народов мира». Арутюнян Р. С. Деякі особливості хеттських домашніх свят // Вестник древней истории. 1992. № 1. Міф про Уллікуммі.