Парапсихоло́гія (від «біля», «коло», «разом», і «психологія») — це псевдонаука, адепти якої називають її галуззю психології, яка «досліджує» існування і причини психічних здібностей, клінічної смерті, танатології та життя після смерті за допомогою псевдонаукових методів. Парапсихологічні «експерименти» включають використання генераторів випадкових чисел для перевірки на наявність передбачення і психокінезу в людини і тварин, суб'єктів і експериментів Ганфельда для перевірки екстрасенсорного сприйняття. Парапсихологічні лабораторні та «польові дослідження» проводяться за рахунок приватних установ та дослідних інститутів. Одними з найактивніших сьогодні є приватні дослідники, хоча дослідження проводилися і за контрактом з урядом США. У США інтерес до досліджень досягнув свого піку в 1970-х роках. Університетські дослідження скоротилися з тих пір, але приватні установи, як і раніше, отримують значні кошти на це. Хоча парапсихологічні дослідження іноді з'являються у звичайних наукових журналах, їх кількість невелика. Найвідоміші з них — «Журнал парапсихології», «Журнал досліджень клінічної смерті», «Журнал досліджень свідомості» та «Журнал наукових досліджень». Результати експериментів парапсихологів розглядаються Асоціацією Парапсихології, що продемонструвала існування деяких форм психічних здібностей. Критики стверджують, що методологічні недоліки можна пояснити очевидністю експериментальних успіхів. До парапсихології також відносяться дослідження в інших галузях психології, пов'язані з трансцендентальним чи духовним аспектом людського розуму, і з «аномальною психологією», яка досліджує феномени, що не пояснюються релігійним віруванням, вивчає суб'єктивні аномальні події в традиційних психологічних умовах.
Термінологія Термін «парапсихологія» був введений приблизно у 1889 р. німецьким доктором філософії Максом Дессуаром. В сучасному значенні вперше було застосовано новий термін у 1908 р. Що підтримав Джозеф Бенкс Райн у 1930 р., як заміну терміну «психічних досліджень», щоб показати значний зсув у бік експериментальної методології та академічної дисципліни. На той час, під даним словом розумілася також і область досліджень звана психопатологією. Однак поширення термін набув з 1937 р., коли в США вийшов у світ перший номер «Журналу парапсихології», головним редактором якого був Джозеф Бенкс Райн. Починаючи з 1942 р. різноманіття парапсихологічних феноменів почали позначатися грецькою буквою «Псі», звідси походять вирази — «псі-явища», «феномени псі», «псі-фактор» та інше. Дане позначення було введено в 1940 р. Робертом Тулессом і Бертольдом Візнером, щоб посилатися на колективні явища телепатії, ясновидіння, примар і психокінезуThouless, R. H., & Wiesner, B. P. (1946). On the nature of psi phenomena. Journal of Parapsychology, 10, 107—119.. Д. Б. Райн уперше сформулював термін «екстрасенсорного сприйняття» (ЕСС) в 1930 р., схвалив використання терміна «Psi». Деякі подальші підкатегорії були запропоновані Тулессом і Візнером, що включають «псі-гамму» для ЕСС, і «псі-каппу» для психокінезу (ПК)Rhine, J. B. (1946). Are psi phenomena paranormal or normal? [Editorial]. Journal of Parapsychology, 10, 149—153..
Історія
Парапсихологія почала формуватися у результаті раціонально-наукового переосмислення окультно-містичної спадщини людства (що являє собою своєрідні протонаучні знання), а також різних явищ, які часто розглядались як надприродні або незрозумілі, деяким чином пов'язані та притаманні психіці людини і, іноді, психіці тваринИстория парапсихологии — Общая психология — Психология.
Початкові досліди Історія сучасної парапсихології починається зі створення «Товариства психічних досліджень» (ТПД) у м. Лондон 1882 р. та США 1885 р. ТПД було першим систематичним зусиллям для організації вчених і дослідників з метою науково критичного і сталого розслідування паранормальних явищ. ТПД включало філософів, вчених, викладачів і політиків, таких, як Генрі Сиджвік, Артур Бальфур, Вільям Крукс, Руфус Осгуда Мейсон і Шарль Ріше. ТПД досліджувало декілька областей: телепатія, гіпноз, явища Рейхенбаха, ясновидіння, а також фізичні аспекти спіритизму, таких як автоматичне письмо і виникнення матерії з невідомих джерел, інакше відомої як «матеріалізація». Одним з перших спільних їхніх зусиль був перепис осіб, що пережили галюцинації, які збігалися з досвідом бачення привидів і галюцинаціями у здорових людей. Це було першою офіційною спробою дослідження паранормальних явищ на основі статистичної оцінки, що в сприяло публікації 1886 р. про вивчення фантомів живих (примар), яке широко цитується в парапсихологічній література. ТПД стало моделлю для аналогічних товариств в інших європейських країнах і США в кінці XIX ст. Завдяки підтримці психолога Вільяма Джеймса, Американське ТПД «ASPR» відкрило свої двері в Нью-Йорку в 1885 р.. ТПД і «ASPR» спільно продовжували дослідження в галузі парапсихології.
Рейнська ера У 1911 Стенфордський університет став першим навчальним закладом у США для вивчення екстрасенсорного сприйняття (ЕСС) і психокінезу (ПК) у лабораторних умовах. Зусилля очолював психолог Джон Едгар Кувер. У 1930 Університет Дьюка став другим навчальним закладом США у науково-критичному вивченні ЕСС і ПК в лабораторії. Під керівництвом психолога Вільяма Макдугала, і за допомогою інших у відділі, включаючи психолога Карла Зенера, Д. Б. Райна, і Луїзи Е. Рейн почали ЕСС-лабораторні експерименти з використанням добровольців зі студентів університету. На відміну від підходів ТПД, які в цілому прагнули якісних доказів для паранормальних явищ, експерименти в Університеті Дьюка були кількісними, мали статистичний підхід із використанням карт та інших посередників. У результаті ЕСС-експериментів Дьюка, розроблені стандартні лабораторні процедури для ЕСС-тестування, що стали загальноприйнятими і зацікавили дослідників в усьому світі.
Видання книги Б. Рейна «Нові Рубежі Розуму» 1937 року принесло популярність лабораторним результатам серед широкої громадськості. У своїй книзі Рейн популяризував слово «парапсихологія», придумане більш ніж 40 років тому психологом Максом Дессуаром, щоб описати проведені дослідження. Рейн також заснував автономні лабораторії парапсихології і почав випуски «Журналу парапсихології», які були організовані спільно з редакцією з «МакДугалл».
Джозеф Б. Рейн разом із Карлом Зенером, була розроблена система статистичних випробувань. У результаті даних досліджень відсоток правильних вгадувань символів, виявився значно вище 20 % що було сприйнято у дослідах як свідчення про наявність парапсихологічних здібностей у людини. Рейн заявив у своїй першій книзі, «Екстрасенсорне Сприйняття» 1934 р., що після 90000 випробувань, він відчув, що екстрасенсорне сприйняття (ЕСС) є «фактичним і очевидним явищем»J. B. Rhine (1934). Extra-Sensory Perception. (4th ed.) Branden Publishing Company, 1997. ISBN 0-8283-1464-0.
Створення Асоціації парапсихології Парапсихологічна Асоціація (ПА) була створена в Даремі (Північна Кароліна) 19 червня 1957 р.. Її створення було запропоновано Д. Б. Рейном на семінарі з парапсихології, який був проведений в лабораторії парапсихології Університету Дьюка. Рейн запропонував групі створити ядро міжнародної професійної спільноти в галузі парапсихології. Мета цієї організації, як зазначено в її Статуті, стала «сприяти парапсихології як науці, з метою поширення знань, і інтегрувати результати з результатами інших галузей науки».
Під керівництвом антрополога Маргарет Мід, ПА зробила великий крок у розвитку в області парапсихології у 1969 р., коли стало афілійованим з боку «Американської асоціації сприяння і розвитку науки» (AAAS), найбільшим науковим співтовариством у світі. У 1979 р. фізик Джон Арчибальд Вілер стверджував, що парапсихологія псевдонаукова, що приналежність до «AAAS» необхідно переглянути. Однак його пропозиція щодо перегляду приналежності парапсихології до «AAAS» не мала успіху. Сьогодні парапсихологічна асоціація складається з близько трьохсот співробітників та асоційованих членів з усього світу.
Збільшення кількості досліджень у 1970-ті роки Приналежність Парапсихологічної Асоціації (ПА) до «Американської асоціації сприяння розвитку науки», поряд із загальною відкритістю для парапсихічного і окультні явища в 1970-х рр., призвела за десятиліття до збільшення парапсихологічних дослідів. Протягом цього періоду були сформовані нові організації, в тому числі академія парапсихології та медицини (1970), Інститут паранаук (1971), Академія релігії і психічних досліджень, Інститут Духовних Наук (1973), Міжнародна Кирліан-Дослідницька асоціація (1975), інженерно-Аномалістичний відділ Прінстонської науково-дослідної лабораторії (1979). Протягом цього часу парапсихологічних робота була проведена також в Стенфордському науково-дослідному інституті (НДІ). Сфера парапсихології сильно розширилися. Психіатр Ян Претімен Стівенсон провів більшу частину своїх досліджень реінкарнацій в 1970-х рр.. Психолог Тельма Мосс проводила вивчення Кирліана-ефекту в UCLA'S лабораторії парапсихології. Прибули духовні вчителі з Азії, і були їх заяви про реалізацію псі-здібностей шляхом медитації, що призвело до збільшення досліджень з використанням «змінених станів свідомості» (ЗСС). ТПД і директор з досліджень — Карліс Осіс, проводили експерименти з позатілесного досвіду. Фізик Рассел Тарг ввів термін віддаленого спостереження для використання в деяких з його робіт у Шрі в 1974 р.. Сплески паранормальних досліджень тривали і в 1980-ті роки: Парапсихологічна Асоціація (ПА) працювала в більш ніж 30 країнах. Крім того, дослідження, не пов'язані з ПА проводилися у Східній Європі та колишньому Радянському Союзі.
Парапсихологія сьогодні Історія парапсихології в Україні, Білорусі і Росії почалась з відкриття в Російській імперії в 1875 р. при Петербурзькому університеті спеціальної Медіумічної комісії на чолі з Дмитром Мєндєлєєвимhttp://www.para-psychology.ru/parapsychology.htm Парапсихология в России. (Основные исторические вехи). 38 вагонів матеріалів досліджень «Аненербе» і в галузі парапсихології потрапило залізницею в СРСР. З чого користав і «Інститут Мозку» (м. Москва). Адже дослідження в СРСР почалися з успіхів в цьому Бєхтєрєва В. М., який першим навчав офіцерів ВЧК-ОГПУ-НКВС. А потім — Мессінг Вольф Григорович.