Васи́ль Па́влович Бережни́й (26 червня 1918, Бахмач, Чернігівська губернія, Українська Держава — 19 березня 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український письменник і журналіст.

Біографія Народився в селі Бахмач (Чернігівська область) у селянській родині. Після закінчення загальноосвітньої школи поступив в Український технікум журналістикичастина Харківського університету в Харкові. Друкуватися почав з 1936 року.

Закінчивши у 1937 році технікум, Бережний працював в редакціях газет «Прапор комуни» у Бахмачі, «Молодий комунар» у Чернігові. Як згадував уже в зрілому віці, ще під час навчання в Харкові йому трапилося побувати в обсерваторії, уперше подивитися на небо в телескоп. Гострі піки місячних гір, освітлені сонячним світлом, їхні різкі тіні, тріщини, Пряма Стіна, схожа на циклопічну інженерну будівлю, — все це залишило приголомшливе, незабутнє враження. Ця подія надихнула його написати своє перше науково-фантастичне оповідання «Планета житиме», яке було надруковане в 1938 році.

Німецько-радянську війну Бережному, що проходив кадрову службу в танкових військах, довелося зустріти на землях Західної Білорусі, вже в червні взявши участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Потім — відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, важке поранення, вороже оточення. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.

Після війни Бережний повертається до журналістської роботи — працює в редакціях газет «Молодь України», журналів «Дніпро», «Вітчизна», «Україна». У 1952 році закінчує Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. Усе активніше включається в літературну роботу — виступає з критичними рецензіями і статтями, нарисами, оповіданнями, незабаром береться і за повісті. У 1948 році з'являється його перша збірка документальних нарисів «За кермом». Потім виходять збірки «Сторінки життя» у 1952 році, «Кораблі сходять зі стапелів» у 1959. Його перу належать також повість про тодішнє сільське життя «Зелене море» (1955), пізня повість «Колюче терня» (1966).

Жив у Києві. Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи А. Коптєлова, п'єси М. Погодіна, А. Софронова. Він також є автором літературного портрета «Олесь Гончар» (1978).

Найбільш повно розкритися Василю Бережному вдалося в жанрі наукової фантастики. Уже його перша науково-фантастична повість «У зоряні світи» була надрукована видавництвом «Молодь» у 1956 році тиражем у 65 тисяч екземплярів. А в 1958 це ж видавництво перевидає її тиражем у 100 тисяч. Фантаст Бережний досягає чималої популярності, всі його наступні книги наукової фантастики незмінно друкувалися і перевидавалися масовими тиражами.

З-під його пера вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірок. Твори Бережного були перекладені на багато іноземних мов: англійська, угорська, іспанська, латиська, молдавська, польська, російська, словацька, французька.

В. Бережний був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив у Токіо (Японія) у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі у 1976 р.

Помер 19 березня 1988 року в Києві.

Родина Дружина — Бережна Любов Флоріанівна, лікар. Син — Бережний Андрій Васильович. Дочка — Бережна Оксана Василівна, перекладачка. Внук — Бережний Василь Андрійович, внучки — Бережна Ольга Андріївна, Бережна Юлія Андріївна.

Твори

Повісті 1956 — У зоряні світи 1961 — Блакитна планета 1963 — Дем'янко Дерев'янко, або Пригоди електронного хлопчика 1965 — Істина поруч Дилогія 1970 — Археоскрипт, 1981 — Архітектурна фантазія 1970 — У промінні двох сонць Дилогія 1971 — Під крижаним щитом, 1986 — До Золотого Сонця 1971 — Сакура 1975 — Молодший брат Сонця 1975 — Селенітка 1978 — Космічний Гольфстрім 1984 — Лабіринт

Збірки 1960 — Оаза в льодах 1962 — В небі — Земля 1970 — У промінні двох сонць 1971 — Під крижаним щитом 1975 — Повітряна лінза 1978 — По спіралі часу 1978 — Повернення «Галактики» 1980 — Космічний Гольфстрім 1984 — А до нас кит приплив (оповідання для дітей) 1986 — Лабіринт

Оповідання 1938 — Планета житиме 1958 — Чого не побачило скляне око 1959 — Повернення «Галактики» 1960 — Оаза в льодах 1960 — А ви ще не були на Марсі? 1960 — Чудодійний екстракт 1960 — Сонячне озеро 1962 — Таємнича статуя 1963 — Останній рейс «Бурана» 1964 — Формула життя 1966 — Останній шанс 1966 — Апарат інженера Сороки 1968 — Експедиція в природу 1970 — Ефемерида кохання 1970 — Закарбоване в серці 1971 — Легенда про щастя 1971 — Космічна Ніагара 1971 — Спалах у небі 1971 — Контакт цивілізації 1971 — «Сомнус моментаріум» 1971 — Музичній атавізм 1971 — Марсіанка 1971 — Синьосвітна богиня 1971 — Трагедія вулканної гори 1972 — Феномен ноосфери 1972 — Материн голос 1975 — Сонячна сага 1975 — Таємниця Дому вічності 1975 — Міжпланетний смерч 1975 — Повітряна лінза 1975 — Аварія 1975 — В космічній безвісти 1975 — Трівіум харонтіс 1975 — Сенсація на Марсі 1975 — Море Томи 1975 — Така далека подорож Чамхаба 1976 — Доля «Оракула» 1979 — Homo Novus 1980 — Експеримент «Корона» 1980 — Казус лінгва 1980 — Подарунок телепата 1980 — Брате мій, Орле 1980 — Юнак з моря 1980 — Детектор часу 1980 — Модель слави 1986 — Людина-маятник 1986 — Естафета Життя 1986 — Діти одного Сонця 1986 — Формула Космосу 1986 — Дарунки Шамбали 1986 — Загадкова Нова 1986 — Гравіантена Івана Мудрого 1986 — Тролейбусом до Хрещатика 1986 — Ох, ці телепати… 1986 — Віра-Віруня </div>

Пам'ять Ім'я Василя Бережного носить вулиця в місті Бахмач Чернігівської області з 7 грудня 2015 року , яка до цього носила ім'я О. Кошового.

Примітки

Посилання Твори Василя Бережного // Укрлітера Аудіокниги Василя Бережного // Аудіокниги Українською

Джерела Волинський Кость. Фантаст Василь Бережний // Вибрані твори. — К.: Дніпро, 1988 — С. 5—16. Чорна Н. І. Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія. Т.1. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988 — С. 152.