Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури. Сутність політичної ідеології На відміну від науки, ідеологія містить не тільки знання про політичне життя, але й оцінку політичних процесів з позицій носія даної ідеології, тобто містить також і різні упередження.
Політична ідеологія створюється діяльністю певних верств або навіть окремих особистостей. Ідеологія є живильним ґрунтом для формування суспільно-політичних рухів. З визначення політичної ідеології настає, що в будь-якому випадку вона є різновидом корпоративної свідомості, що відбиває суто групову точку зору на хід політичного і соціального розвитку, що відрізняється схильністю до духовного експансіонізму.
Основними функціями політичної ідеології є: оволодіння суспільною свідомістю, впровадження в нього власних критеріїв оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, створення позитивного образу в очах громадської думки пропонованих нею цілей і завдань політичного розвитку. При цьому політична ідеологія покликана не стільки поширювати, пропагувати свої цілі та ідеали, скільки добиватися цілеспрямованих дій громадян на виконання поставлених нею завдань.
З точки зору політичних функцій, ідеологія прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на основі інтересів якої-небудь певної соціальної (національної, релігійної тощо) групи, або для досягнення цілей, які не спираються на конкретні верстви населення (наприклад, ідеологія анархізму, фашизму).
Структура Політична теорія. Суспільно-політичний ідеал ("світле майбутнє"). Концепція політичного розвитку. Політичні символи.
Різновиди політичної ідеології Відмінності між різними типами ідеологічного обґрунтування політики стосуються організації економічної та інших сфер суспільного життя, місця і ролі держави в суспільстві, взаємодії особи, суспільства і держави, шляхів і засобів суспільних перетворень. Відповідно до цього виділяють 3 основних політичних ідеології: лібералізм, консерватизм, соціал-демократія. Значну роль у сучасному світі відіграють також національні ідеології, правий неоконсерватизм екстремістського толку, фашизм, анархізм, ідеологія «зелених» та інші.
Анархізм Комунізм Консерватизм Лібералізм Лібертаріанство Мінархізм Націонал-більшовизм Націонал-соціалізм (нацизм) Націоналізм Пацифізм Расизм Рашизм Соціал-націоналізм Соціалізм Фашизм Федералізм Християнська демократія
Список ідеологій Анархізм (від грец.-грец. - "безвладдя", "безначалля", від - - "без-" і - - "початок; начальство; влада") - загальне найменування низки систем поглядів, що ґрунтуються на людській свободі та заперечують необхідність примусового управління і влади людини над людиною. Анархісти виступають за самоврядування, тобто за систему незалежних зборів громадян, які самостійно керують своїм життям і працею на робочому місці, у районі проживання тощо. Анархістське суспільство являє собою добровільну конфедерацію таких зборів.
Анархо-комунізм (анархічний комунізм, також лібертарний або вільний комунізм) (від грец. - букв. "без начальства", лат. commnis - "спільний") - один із напрямів анархізму та комунізму, метою якого є встановлення анархії (тобто безвладного суспільства - у сенсі відсутності ієрархії і примусу, "прошарку паразитів", за висловом махновських анархо-комуністів), де максимальний розвиток здобуває самоврядування людей та їхніх союзів і взаємодопомога між ними.
Анархо-синдикалізм (від др.-грец. - безвладдя; - захисник, спільний; фр. syndicat - профспілка, спілка) - напрям в анархізмі, створений П'єром-Жозефом Прудоном і Михайлом Олександровичем Бакуніним. В основі анархо-синдикалізму лежить ідея про те, що тільки революційні організації трудящих, що базуються на принципах взаємодопомоги та колективного самоврядування, мають і можуть сприяти побудові нового, справді справедливого суспільства.
Анархо-фемінізм (анарха-фемінізм, анархічний фемінізм) - синтез анархізму та фемінізму. Анархістки феміністської спрямованості виступають проти всіх урядів, будь-якого виду ієрархій і лідерів. Анархо-фемінізм розглядає патріархат як фундаментальний прояв наявної державної системи і головну проблему суспільства. Анархо-феміністки вважають, що боротьба проти патріархату - найважливіша складова класової боротьби і боротьби анархісток проти держави і капіталізму. На думку анархо-феміністок, для створення альтернативної системи, в якій жінки самі зможуть контролювати своє життя, необхідна безпосередня дія, що спирається на революційний потенціал жінок.
Мютюелізм (фр. mutuellisme, від mutuel - "взаємний, спільний") - анархічний напрямок економічної теорії, соціальної та політичної філософії, який бере свій початок у першій половині XIX століття, особливо - у працях П'єра-Жозефа Прудона. У суто економічному плані мютюелізм означає товариства без бюрократії, капіталістичної логіки господарювання і прибутку. Крім того, як фінансово-економічна гіпотеза, мютюелізм означає, що за однакового податкового навантаження кожен учасник був би готовий нести таке навантаження, за якого всі інші отримували б вигоду.
Християнський анархізм об'єднує неприйняття виправдання влади людини над людиною, експлуатації, насильства, а також прагнення до подолання цих явищ серед людей. Християнські анархісти вважають, що у вченні Ісуса Христа свобода отримала своє духовне виправдання. Християнські анархісти можуть належати до різних християнських конфесій (католицької, православної, будь-якої з протестантських) або не належати до жодної.
Анархо-примітивізм (скор. анприм) - анархістська критика витоків і досягнень цивілізації. Примітивісти стверджують, що перехід від полювання і збиральництва до сільського господарства започаткував розшарування суспільства, примус і відчуженість. Вони є прихильниками відмови від цивілізації за допомогою деіндустріалізації, скасування поділу праці та спеціалізації, відмови від великомасштабних технологій.
Акратія (грец. - префікс заперечення + , - влада) - термін, запроваджений німецьким соціологом Францем Оппенгаймером у своїй праці "Теорія демократії", що означає скасування політичного класового суспільства. Оскільки панування ніколи не було чимось іншим, крім як "правовою формою економічної експлуатації", акратія ґрунтується на "ідеалі суспільства, позбавленого будь-якої економічної експлуатації". Скасування політичного класового суспільства передбачає його економічне подолання. Оппенгеймер вважав, що "місце "Держави" в майбутньому, має посісти вільне "Товариство", що керується самоврядуванням"
Індивідуалістичний анархізм - це гілка анархізму, яка робить акцент на індивідуумі та його волі над зовнішніми детермінантами, такими як групи, суспільство, традиції та ідеологічні системи. Хоча зазвичай його протиставляють соціальному анархізму, і індивідуалістичний, і соціальний анархізм вплинули один на одного. Деякі анархо-капіталісти стверджують, що анархо-капіталізм є частиною індивідуалістичної анархістської традиції, в той час як інші з цим не згодні і стверджують, що індивідуалістичний анархізм є лише частиною соціалістичного руху і частиною лібертарної соціалістичної традиції.
Монархізм - суспільно-політичний рух, метою якого є встановлення, збереження або реставрація монархії. Монархічні організації існують у багатьох державах світу. Найбільшим об'єднанням монархістів у світі є Міжнародна монархічна конференція.
Комунізм (від лат. commnis "загальний") - теоретичний суспільний та економічний лад, заснований на суспільній власності на засоби виробництва, чим забезпечується соціальна рівність. Також "комунізмом" часто називають крайню ліву ідеологію, яка проголошує своєю метою побудову комуністичного суспільства. У цьому контексті об'єднуються різноманітні школи та течії, які включають марксизм, соціальний анархізм (анархо-комунізм), а також близькі до них політичні ідеології.
Соціалізм (від лат. socialis - "суспільний") - політична, соціальна й економічна філософія та ідеологія, спрямована на реалізацію соціальної справедливості, досягнення якої передбачається, зокрема, через суспільну власність на засоби виробництва.
Класичний марксизм посилається на економічні, філософські та соціологічні теорії, які розробили Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, на відміну від пізніших розробок у марксизмі, особливо це стосується ленінізму і марксизму-ленінізму.
Християнський комунізм - політичний рух, різновид релігійного комунізму, що ґрунтується на християнській релігії; політична й теологічна теорія, згідно з якою засади комунізму презентував ще Ісус Христос, проповідуючи своє вчення як устрій ідеального світу. Попри те, що єдиної дати утворення так званого християнського комунізму ніхто не називає, чимало послідовників цього руху переконані, що його коріння було закладено ще за часів перших християн і описано в Діяннях святих апостолів. Звідси випливає, на думку християнських комуністів, що Апостоли були проповідниками не тільки самого християнства, а й християнського комунізму.
Чучхе - північнокорейська націонал-комуністична державна ідеологія, розроблена Кім Ір Сеном (керівником країни в 1948-1994 роках) на противагу "імпортному марксизму". Як вважають історики, основною причиною розробки чучхе було прагнення Кім Ір Сена наголосити на незалежності КНДР від впливу сталінізму і маоїзму, а також дати ідеологічне обґрунтування своєї особистої влади і влади наступників. Конституція КНДР закріплює керівну роль чучхе в державній політиці, визначаючи його як "світогляд, у центрі якого - людина і революційні ідеї, націлені на здійснення самостійності народних мас"
Єврокомунізм (іноді західний, ліберальний або демократичний комунізм) - політика й теоретичне обґрунтування діяльності низки комуністичних партій Західної Європи, що сформувалася в другій половині XX століття і була характерна критикою керівництва КПРС у світовому комуністичному русі та акцентом на парламентську боротьбу. Представники єврокомунізму також критикували концепцію диктатури пролетаріату і нестачі громадянських і політичних прав і свобод у країнах, що прийняли радянську модель соціалізму. Водночас єврокомунізм декларував вірність марксизму, але не марксизму-ленінізму, і формально не ідентифікував себе з демократичним соціалізмом або з соціал-демократією, хоча й відмовився від низки другорядних ідеологічних позицій марксизму.
Екосоціалізм (екологічний соціалізм) - концепція, згідно з якою соціально справедливе суспільство (див. Соціалізм) можна збудувати лише за умови відмови від тих моделей економічного розвитку, що завдають шкоди природі
Екофашизм - радикальний природоохоронний принцип, згідно з яким життя має бути захищене за допомогою тоталітарного режиму. Незважаючи на пейоративний характер терміна, деякі групи відкрито використовували його
Консерватизм (від лат. conservo - зберігаю) - ідеологічна прихильність традиційним цінностям і порядкам, соціальним і релігійним доктринам. За головну мету приймається збереження традицій суспільства, його інститутів, етики, моральності та моралі економічного курсу.
Ідеологічний комунітаризм - від самого початку заснована на одній із сучасних інтерпретацій філософського комунітаризму радикально-центристська ідеологія кінця XX століття, що об'єднує моральний консерватизм і ліволіберальну економічну політику і прагне сильного громадянського суспільства, основою якого є місцеві громади та неурядові громадські організації, а не окремі особистості.
Енвайронменталізм (також екологічний активізм, екоактивізм, екологізм, енвайронменталізм або інвайронменталізм) - екологічний громадський рух, спрямований на посилення заходів з охорони довкілля та природи від негативного впливу діяльності людини, на запобігання руйнуванню середовища існування.