Мико́ла Андрі́йович Ско́рський (9 серпня 1920, село Юшківці, нині Оратівського району Вінницької області — 10 січня 2016, м. Бориспіль) — український критик, літературознавець, журналіст, педагог. Член Національної спілки письменників України з 1984 року, член Національної спілки журналістів України з 1957 року. Кандидат філологічних наук. Почесний професор Кам'янець-Подільського Національного Університету ім. Івана Огієнка.

Біографія Народився 9 серпня 1920 року в селі Юшківцях Оратівського району на Вінниччині в учительській сім'ї. Дитинство припало на нелегкі пореволюційні часи — неп, початок колективізації, голод 1933 року. І поруч — поява на селі, радіо, кіно, навчання у школах по всій окрузі, бо ж раз на пару — трійцю років батька, після чергового підвищення кваліфікації, переводили до іншої школи — спочатку вчителем, потім завідувачем, директором.

У 1937 році, закінчивши Оратівську середню школу, юнак вступив до Київського педагогічного інституту ім. М. Горького на філологічний факультет. Микола Скорський разом з товаришами відвідував  «Літературні четверги» в редакції «Літературної газети» та подібні зустрічі в редакції «Комсомольця України», пробував себе у жанрі рецензії.

Восени 1938 року 18-річний студент знайомиться з першокурсницею історичного факультету вчительського інституту Тамарою Осьмачко, а через два з половиною роки, в кінці травня 1941 року, вона стала його дружиною.

У листопаді 1940 року Микола Скорський, будучи на випускному четвертому курсі, перевівся на заочний відділ і став працювати учителем української, російської мов та літератур Мартенівської середньої школи Канівського району нині Черкаської області.

В серпні 1941 року Микола Скорський командиром відділення 1043-го полку 284-ї дивізії брав участь в обороні Києва. Поранений і контужений під селом Віта Поштова, він потрапив у полон і був відправлений до Рівненського концтабору. Миколі Андрійовичу вдалося вибратися з полону, через місяць хворим і до краю виснаженим дістатися аж на другий кінець Кам'янець-Подільської області — у село Драганівку, звідки родом була дружина Тамара.

У квітні 1944 року Микола Скорський в складі 1031-го полку 280-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту пройшов шлях від Чорткова до Сандомирського плацдарму. Тут, на плацдармі в годину перепочинку вирішив написати невеличкий нарис про бої в містечку Розвадуві. 22 серпня 1944 року під заголовком «У звільненому місті» його надрукувала дивізійна газета «За Отечество». Це був, власне, початок входження Миколи Скорського в журналістику. На Сандомирському плацдармі й закінчився його ратний шлях — тут 4 вересня 1944 року після важкого поранення він втратив руку.

Підлікувавшись у стаціонарному шпиталі в місті Мені Чернігівської області, наприкінці року повернувся до Драганівки. З 1 січня 1945 року працював на посаді відповідального секретаря редакції Чемеровецької районної газети «Голос стахановця», згодом — у сусідній Орининській районній газеті «Червоний прапор». В 1947 році осів у Кам'янець-Подільському. Тут, у вечірній школі робітничої молоді, почав викладати українську мову та літературу.

У 1950 році Микола Скорський перейшов на викладацьку роботу до педагогічного училища, де вів ще й курс дитячої літератури. У процесі розробки цього курсу і почали з'являтися в міській та обласній пресі, а згодом і в «Літературній газеті» рецензії на твори для дітей та юнацтва. Пізніше цей курс слухали вже студенти педагогічного інституту.

Кам'янець-Подільський у ті роки був значним культурним центром: тут працювали педагогічний та сільськогосподарський інститути, шість технікумів та училищ, драматичний театр, діяло літоб'єднання при міській газеті «Прапор Жовтня». Микола Скорський був членом бюро літоб'єднання, як член редколегії брав участь у підготовці літературно-художнього альманаху «Кам'янець-Подільський».

При сприянні Миколи Андрійовича у ті ж роки байкарем Микитою Годованцем, котрий саме оселився в Кам'янці після повернення з далеких колимських просторів, була підготовлена і в 1957 році видавництвом «Радянський Письменник» видана книжка «Байки». Саме з неї почався другий і особливо плідний етап творчості байкаря. Після виходу цієї збірки автор був офіційно реабілітований і відновлений у членстві Спілки письменників.

Восени 1956 року Миколу Скорського запросили до редакції Хмельницької обласної газети «Радянське Поділля» на посаду завідуючого відділом культури і шкіл. Журналістика стала для нього основним фахом — наступного року його одним з перших в області прийняли до новоствореної Спілки журналістів СРСР.

Рецензії, оглядові статті Миколи Андрійовича публікувалися в газетах «Радянське Поділля», «Прапор юності», «Молодь України», «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Жовтень», «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Українська мова та література в школі», «Детская литература», а пізніше в збірниках «Література. Діти. Час». Саме тому правління Спілки письменників України й запросило критика в січні 1965 року виступити на пленумі Спілки з питань дитячої літератури, зі співдоповіддю «Образ юного героя в повоєнній українській прозі для дітей та юнацтва».

У вересні 1966 року Микола Скорський на запрошення керівництва Кам'янець-Подільського педінституту перейшов працювати на кафедру української літератури. У листопаді того ж року Микола Скорський — ще як голова літоб'єднання — на запрошення Президії СПУ брав участь у п'ятому з'їзді письменників України.

У 1980 році, вийшовши на пенсію, Микола Скорський переїжджає до Житомира і повністю віддається творчій роботі. На замовлення видавництва «Радянська школа» він написав посібник для вчителів «Образ Леніна в українській радянській літературі» і видав його у 1983 році. На той час це була одна з помітних літературознавчих праць, створена на основі того, що написали поети, прозаїки, драматурги про Леніна. Сьогодні вона — сторінка історії українського літературознавства 80-х років XX сторіччя.

За двадцять п'ять років, прожитих на Житомирщині, Микола Скорський опублікував десятки рецензій та статей в обласних і республіканських виданнях, серед них і про письменників Житомирщини — В. Васильчука, В. Грабовського, А. Журавського, М. Колесника, М. Курильчука, В. Нечипоренка, О. Опанасюка, М. Пасічника, І. Редчиця, Г. Цепкову, М. Ярмолюка.

У 1999 році багаторічна праця Миколи Скорського увінчалася монографією «Тодось Осьмачка. Життя і творчість», видано в Києві «Українським Центром духовної культури». З-під пера Миколи Скорського вийшов літературний портрет, який на сьогодні є чи не найвагомішим узагальненням у вивченні життєпису та творчої діяльності Тодося Осьмачки.

У 2002 році Миколу Скорського обрано почесним професором кафедри української літератури Кам'янець-Подільського педагогічного університету, в 2003 році — почесним професором Кам'янець-Подільського державного університету (з 2008  року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Була ще одна тема, якій Микола Андрійович присвятив усе своє життя — Тарас Григорович Шевченко. І лебединою піснею Миколи Скорського став «Володар у царстві духа. Поетичний життєпис Тараса Шевченка» — своєрідний підсумок десятиріч пошуку і осмислення розмаїтих картин життя і творчості Кобзаря, виданий його вдячним учням у 2006 році.

Лауреат Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка, літературної премії Фонду Волиняків-Швабінських (при фундації Українського Волинського Університету в Нью-Йорку).

Помер 10 січня 2016 р.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями, Почесною грамотою Секретаріату національної спілки журналістів.

Автор книжок «Українська література. Методичні вказівки для студентів ІІ—III курсів історичних факультетів педагогічних інститутів», «Хмельницький театр ім. Г. І. Петровського» (нині Хмельницький обласний український музично-драматичний театр ім. Михайла Старицького), «Образ Леніна в українській радянській літературі», «Тодось Осьмачка. Життя і творчість», «Оксана Іваненко. Літературний портрет». «Володар у царстві духа». Поетичний життєпис Тараса Шевченка.

Опублікував близько 400 статей і рецензій з питань літератури та мистецтва у періодичних виданнях.

Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (за працю «Тодось Осьмачка: життя і творчість», 2001 р.), премії імені Івана Огієнка (за книгу «Життя і творчість Тодося Осьмачки», 2003 р.) та преміі імені Василя Земляка (за поетичний життєпис Тараса Шевченка «Володар у царстві духа», 2013 р.).

Делегат IV (надзвичайного) з'їзду НСПУ.

Примітки

Література

Сохацька Є. І. Микола Андрійович Скорський // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. — С. 590—599. «Вишневий вітер» кобзаревого безсмертя: [про працю Скорського «Володар у царстві духа». Миколі Скорському — 90] / О. Логвиненко // Літературна Україна. — 2010. — 12 серпня. — С. — 7. Микола Скорський: Статті, рецензії, листи. Бібліографічний покажчик. — М. А. К.: Житомир, 2002. Баженов Л. В. «Поділля в працях дослідників» XIX—XX ст. — Кам'янець-Подільський, 1993. Про М. Скорського як дослідника літературно — мистецького життя на Поділлі. Стор.:100, 247, 340, 353, 354. Домчин В. «Миколі Скорському — 75» // Літературна Україна. 5 жовтня 1995 р. Логвиненко О. «Професійність і правдивість» // Літературна Україна. 28 березня 1996 р. Логвиненко О. «Чарівна скринька митця»  //  Літературна Україна. 25 травня 2000 р. Волошина Н. «Трагедія розтерзаної душі» //  Українська література в загальноосвітній школі. 2001. № 2. Богуцька Н. «Відкриття забутого імені» // Подільські вісті. 8 вересня 2000 р. Домчин В. А. «Він був тим праведником!» // Народний лікар. № 9, вересень 2000 р. Письменники Радянської України. — К., 1988. — С. 547. Письменники України. — Дніпропетровськ. — 1998. — С. 276. Письменники Житомирщини. Книга I. — Житомир, 2010. — С. 211. З — над божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини. — Вінниця. — Континент — 2001.      Письменники Житомирщини. Книга 1. — видавець ПП Пасічник М. П., 2010 р. — 428 с. — ISBN 978-966-2936-48-3

Посилання

Національна спілка письменників України. Письменницький довідник