Персей — сузір'я, що можна спостерігати у північній півкулі, назване на честь грецького міфологічного героя Персея. Це одне з 48 стародавніх сузір'їв, перелічених астрономом II століття Птолемеєм та одне з 88 сучасних сузір'їв, визначених Міжнародним астрономічним союзом (МАС). Воно розташоване поблизу кількох інших сузір'їв, названих на честь давньогрецьких легенд включаючи Андромеду на заході та Кассіопею на півночі. Персей також межує з Овном і Тельцем на півдні, Візничим на сході, Жирафом на півночі та Трикутником на заході. У початку XIX століття іноді зображували Персея з безтілесною головою Медузи; цей астеризм отримав назву «Персей та Голова Медузи», однак це так і не набуло загальновживаності.
Галактична площина Чумацького Шляху проходить через сузір'я Персея, найяскравішою зорею якого є жовто-білий надгігант Мірфак (Альфа Персея), що сяє з видимою зоряною величиною 1,79. Він та багато навколишніх зір входять до розсіяного скупчення, відомого як . Однак найвідомішою зорею є Алголь (Бета Персея), пов'язана зі зловісними легендами через свою змінність, помітну неозброєним оком. Замість того щоб бути внутрішньо змінною зорею, це затемнювальна подвійна зоря. Інші помітні зоряні системи в сузір'ї Персея включають , подвійну систему, що містить нейтронну зорю, та — нову, яка досягла піку зоряної величини 0,2 у 1901 році. Подвійне скупчення, що складається з двох розсіяних скупчень, розташованих досить близько одне до одного на небі, було відоме ще стародавнім китайцям. Сузір'я дало свою назву скупченню Персея (Abell 426) — масивному скупченню галактик, розташованому за 250 мільйонів світлових років від Землі. Тут знаходиться радіант щорічного метеорного потоку Персеїди — одного з найпотужніших метеорних потоків на небі.
Історія та міфологія
У грецькій міфології Персей був сином Данаї, яку цар Полідект послав за головою Медузи Горгони — істоти, чий погляд обертав усе живе на камінь. Персей убив Медузу, коли вона спала, після чого з її тіла з'явилися крилатий кінь Пегас і страховисько Хрісаор. Згодом Персей вирушив до володінь царя Цефея, дочка якого, Андромеда, мала бути принесена в жертву морському чудовиську Киту.
Персей урятував Андромеду, вбивши чудовисько мечем. Згодом він показав голову Медузи Полідекту та його прибічникам, перетворивши їх на камінь, після чого зробив рибалку Діктіса царем. Персей і Андромеда одружилися і мали шістьох дітей. Тому на небі Персей розташований поруч із сузір'ями Андромеди, Цефея, Кассіопеї (матері Андромеди), Кита і Пегаса.
У неоасирійській Вавилонії (911—605 до н. е.) сузір'я Персея було відоме як «сузір'я Старця» () і асоціювалося зі сходом у астрономічному тексті MUL.APIN VII століття до н.е.
В українських віруваннях Персей був сином Перуна.
У незахідній астрономії Чотири китайські сузір'я розташовані в тій частині неба, яка на Заході асоціюється із сузір'ям Персея. Тіанчуан (天船), або «Небесний Човен», був третім паранателоном (тобто зорею або сузір'ям, що сходить одночасно з іншою зорею чи об'єктом) третього дому Білого Тигра Заходу. Він символізував човни, які нагадували китайцям будувати у випадку катастрофічного сезону повеней. До його складу входили зорі з північної частини сузір'я Персея: Мю, Дельта, Псі, Альфа, Гамма та Ета Персея. Джішуі (積水), або Збір Вод, був четвертим паранателоном цього ж дому й символізував імовірність надзвичайно високих повеней наприкінці серпня — на початку вересня, коли починався сезон паводків. У його межах знаходились зорі Лямда Персея та, можливо, Мю Персея. Даілін (大陵), або Великий Рів, був п'ятим паранателоном цього дому й уособлював рови, у які масово ховали страчених злочинців у серпні. Його формували зорі Каппа, Омега, Ро, 24, 17 та 15 Персея. Купа тіл до поховання зображувалась через Джіші (積屍, Пі Персея), шостий паранателон дому, який асоціювався із зорею Пі Персея. Подвійне скупчення зорі h та Chi Персея мало особливе значення в китайській астрономії.
У Полінезії сузір'я Персея зазвичай не визнавали окремим сузір'ям. Так його називали лише мешканці Островів Товариства, які дали йому назву «Фаа-іті», що означає «Мала Долина». Зоря Алголь, можливо, була відома під назвою «Матохі» у народів Маорі, однак докази залишаються суперечливими. Матохі (у перекладі «Розкол») час від часу вступала в суперечку з Тангароа-вакапау за право з'являтись у небі, і від результату цієї боротьби залежали припливи. Матохі за описом Маорі відповідає блакитно-білій зірці поблизу Альдебарана, але вона не зникає з неба, як того вимагає міф.
Склад
Зорі Мірфак (α Персея) — найяскравіша зоря сузір'я з видимою зоряною величиною 1,8. Зоря входить до складу скупчення Альфа Персея. Це надгігант спектрального класу F5 Ib, розташований приблизно за 510 світлових років від Землі. Його світність перевищує сонячну у 5000 разів, а діаметр — у 42 рази. Його маса у 8,5 раза більша за масу Сонця, а розмір становить 68 сонячних радіусів. З ефективною температурою 6350 К він приблизно в 5000 разів світніший за Сонце. Мірфак — одна з 58 зір, що мають особливий статус у галузі небесної навігації. Це єдина навігаційна зоря Персея.
Алголь (β Персея) — найвідоміша зоря в сузір'ї Персея. Розташована на відстані 92,8 світлових років від Землі, її видима зоряна величина змінюється від мінімуму 3,5 до максимуму 2,3 протягом 2,867 доби. Ця система є прототипом групи затемнювальних подвійних зір, відомих як змінні типу Алголя, хоча фактично утворює потрійну зоряну систему. Найяскравішим компонентом є синьо-біла зоря головної послідовності спектрального класу B8VSIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-basic?Ident=HD+20794., яка в 3,5 раза масивніша та в 180 разів яскравіша за Сонце. Вторинний компонент — помаранчевий субгігант класу K0IV, що почав охолоджуватися та розширюватися до радіуса, що в 3,5 раза перевищує сонячний. Його світність у 4,5 раза більша за світність Сонця, а маса становить близько 80 %. Ці дві зорі розділені лише 0,05 астрономічної одиниці (а. о.) — п'ятьма відсотками відстані між Землею та Сонцем; основне падіння яскравості (первинний мінімум) виникає, коли більший та менш яскравий супутник проходить перед гарячішим та яскравішим первинним компонентом. Третинний компонент — це зоря головної послідовності спектрального класу A7, яка розташована в середньому на відстані 2,69 а.о. від двох інших зір.
Гамма Персея (γ Персея) — це близька (ледь помітна) подвійна зоря, розташована приблизно за 225 св. р. від нас. Система складається з гіганта класу G (G8, температура 4900 Кельвінів) у поєднанні зі звичайним карликом головної послідовності класу A (A2, 9000 К). Ці зорі разом світять у 300 разів яскравіше за Сонце, причому жовтий гігант помітно яскравіший. Гамма Персея, яку в Персеї дещо затьмарює Алголь, найяскравіша затемнювальна подвійна зоря на небі, славиться тим, що є другою за яскравість затемнюваною зорею сузір'я. Виявлено, що площина орбіти лежить на лінії зору так, що дає невелику ймовірність того, що ці дві зорі можуть насправді затемнити одна одну. Подія, під час якої гігант стає на шляху карлика, триває трохи менше двох тижнів. Аналіз спостережень показує, що середня відстань між зорями становить 10 а. о. Однак орбіта їх дуже еліптична (майже така ж, як у Шератана, сузір'я Овна), причому зорі рухаються від максимальної відстані 18 а. о. до мінімальної — лише 2 а. о. Яскравіший гігант має масу у 2,5 раза більшу за сонячну, тоді як тьмяніша зоря спектрального класу A важить 1,9 M☉. Вік зір становить близько 1,9 мільярда років. Шанси побачити затемнення на Землі з такої великої відстані між зірками-компонентами досить малі.
(δ Персея) — змінна подвійна гігантська зоря спектрального класу B5 у сузір'ї Персея. Зоряна величина становить 3,01. Дельта Персея знаходиться на відстані 527,51 світлового року від Сонця. Вона має приблизно в сім разів більшу масу, ніж Сонце, а її вік оцінюється в 6,8 мільйона років. Ефективна температура зовнішньої оболонки становить 14 890 K. Вона швидко обертається з проєктованою швидкістю обертання 190 км/с. Найімовірніше, це подвійна зоря, а можливо, і потрійна зоряна система. Вона має оптичного супутника з видимою зоряною величиною +6,17 на кутовій відстані 0,330 кутової секунди та кутом положення 221°, але невідомо, чи це оптична подвійна зоря, чи гравітаційно зв'язана зоря-супутник. Дельта Персея може бути членом розсіяного , що робить її другим за яскравістю членом після Мірфака.
(ε Персея) — подвійна система, розташована на відстані приблизно 640 св. р. від Землі. Її комбінована видима візуальна величина становить +2,88, що дозволяє спостерігати її неозброєним оком. Два компоненти обертаються навколо один одного з періодом 14 днів з високим орбітальним ексцентриситетом 0,55. Вторинний компонент має приблизно 6–13 % маси первинного компонента і може мати зоряну класифікацію в діапазоні від A6 V до K1 V. У цій системі може бути третій компонент з орбітальним періодом приблизно 9428 днів (25,8 року), хоча це не доведено. Основним компонентом цієї системи є масивна зоря масою у 12–16 M☉ та радіусом у 8 R☉. Компонент А випромінює зі своєї зовнішньої оболонки світність, що у 28 000 разів перевищує світність Сонця, при ефективній температурі 26 500 К. Це надає зорі блакитно-білий відтінок, типовий для зір класу B. Це також змінна зоря типу Бета Цефея з періодом первинної пульсації 0,1603 дня, або 6,24 циклу на добу. Компонент B — зоря головної послідовності A2 9-ї зоряної величини. Вона вважається супутником зі спільним власним рухом, хоча вони знаходяться занадто далеко один від одного для спостереження будь-якого орбітального руху; компонент C — це фонова зоря 14-ї зоряної величини.
(ζ Персея) — третя за яскравістю зоря в сузір'ї, з видимою зоряною величиною 2,86. Розташована приблизно за 750 світлових років від Землі, вона є блакитно-білим надгігантом із радіусом, що у 26–27 разів перевищує радіус Сонця, та світністю, що перевищує сонячну приблизно у 47 000 разів. Це найяскравіша зоря (з погляду земного спостерігача) рухомої групи синьо-білих гігантів і надгігантів, відомої як Асоціація Персея OB2, або Асоціація Дзета Персея. Дзета Персея є потрійною зоряною системою. До неї входить блакитно-біла зоря головної послідовності спектрального класу B8 з видимою зоряною величиною 9,16, яка знаходиться на відстані близько 3900 а.о. від головної зорі та біла зоря головної послідовності спектрального класу A2 з величиною 9,90, розташована приблизно за 50 000 а.о. Вона може бути гравітаційно пов'язана з іншими компонентами системи, хоча це не є підтвердженим.
— червоний надгігант у сузір'ї Персея, розташований за 1000 св. р. від Землі із видимою зоряною величиною 3,79. Первинна зоря має спектральну класифікацію K3 Ib та розміри, що в 170 разів перевищують Сонце, і наразі випромінює світністю, що в 7500 разів перевищує світність Сонця. Її поверхня має ефективну температуру 4082 К, що холодніше за сонячне та надає їй помаранчевого відтінку, типового для зір спектрального класу K. У кількох зоряних каталогах перелічено низку супутників Ети Персеї, але неясно, чи пов'язані вони з нею гравітаційно.
(θ Персея) — зоряна система, розташована за 37 св. р. від Землі. Це одна з найближчих до нас зір, які можна побачити неозброєним оком. Первинна зоря — жовтуватий карлик (головна послідовність) спектрального класу F8V, який дещо більший і яскравіший за Сонце. Існує також червоний карлик-супутник спектрального класу M1.V, що обертається на відстані приблизно 250 а.о. від первинної зорі. Зоря 11-ї зоряної величини вказана в каталогах подвійних зірок як компонент C кратної системи.