Оріо́н (грец. Ὠρίων, лат. Orion) — сузір'я, розташоване поблизу небесного екватора. Назване на честь міфічного грецького мисливця Оріона; в українській народній традиції сузір'я також відоме під назвою «Косарі». В Україні це сузір'я можна спостерігати взимку.
Оріон містить багато яскравих зір, які утворюють фігуру, що нагадує людину. Найлегше впізнати сузір'я за трьома яскравими блакитними надгігантами, що формують астеризм Пояс Оріона: Мінтака (з арабської — «пояс»), Альнілам («перловий пояс») і Альнітак («пасок»). Ці зорі розташовані майже на одній прямій, а Альнілам має приблизно однакову кутову відстань до двох інших зір пояса. Лінія, утворена поясом Оріона, вказує на інші яскраві зорі: у південно-східному напрямку — на блакитний Сіріус (α Великого Пса), а в північно-західному — на червоний Альдебаран (α Тельця).
Сузір'я Оріона залишатиметься впізнаваним ще протягом тривалого часу, бо власний рух його основних зір настільки незначний, що зміни їхнього положення неможливо помітити неозброєним оком протягом життя кількох поколінь. В Україні сузір'я Оріона видно переважно восени й узимку; найкращі умови для спостереження — у листопаді, грудні й січніУкраїнський радянський енциклопедичний словник. — Київ, 1986..
Історія і назви Помітний астеризм Оріона на небосхилі виділяли багато народів і культур, що спричинило розмаїття назв і появу низки легенд і міфів, що пов'язані з ним.
Стародавні Греція і Рим Оріон згадується в найдавніших збережених творах грецької літератури, які датуються близько VII або VIII століттями до н. е., але є збіркою усної народної творчості, що бере свій початок на кілька століть раніше. В «Іліаді» Гомера сузір'я асоціюється з мисливцем Оріоном, а зоря Сіріус — з його собакоюIl.Σ 486—489, на щиті Ахіллеса, і Χ 29, відповідно.. В «Одіссеї» Оріон є визначним мисливцем. У деяких легендах Оріон нібито може полювати на будь-яку існуючу тварину. У «Роботах і днях» Гесіода Оріон також є сузір'ям, чиї схід і захід разом із Сонцем використовуються для обчислення року.
Згідно з працею Ератосфена «Катастеризми», Оріон був сином бога моря Посейдона і Евріали, дочки Міноса, царя Криту. На острові Крит Оріон полював з богинею Артемідою та її матір'ю Лето і під час полювання погрожував убити всіх звірів на Землі. Гея (у деяких версіях — Аполлон, який не схвалював стосунків своєї сестри з чоловіком) заперечила й послала гігантського скорпіона, щоб убити Оріона. Після його смерті богині попросили Зевса розмістити Оріона серед сузір'їв. Зевс погодився і, як пам'ять про смерть Оріона, також помістив на небо СкорпіонаGantz, p. 271; Hard, p. 101; Hesiod fr. 244 Most [= fr. 148a MW].. Схожа легенда описується в римській міфології. Так, її описував Овідій у творі Fasti.
Європа Давні українські народні назви цього сузір'я — «Плуг» і «Золотий Плуг». Оскільки здавна на території України було поширене хліборобство, неможливе без плуга, та існував культ золотого плуга, предки теперішніх українців називали так групу зір, що нині є частиною сузір'я Оріон, таким чином ушановуючи своє основне знаряддя обробітку землі. Також відомі з писемних джерел XVII ст. різдвяні свята (Коляди), пов'язані з уславленням плуга, який нібито падає з неба. За часів Русі на Різдво (Коляди) кияни масово виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузір'я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля (тому християнська церква забороняла «кликать плугу» на Різдво). Також окремо вирізняли в складі «Плуга» його частини: «Чепіги» й «Полиця»Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989.. Подекуди на сузір'я Оріона переносилася народна назва скупчення Плеяд, як-то «Волосожар», «Стожари»Українське небо 2: Студії над історією астрономії в Україні. Олег Петрук 2016, ст.137.
У староугорському фольклорі Оріон відомий як «Стрілець» (Íjász) або «Жнець» (Kaszás). У міфах його називають Німродом (угорською — Nimród), найвеличнішим мисливцем, батьком близнюків . Зорі π та o (угорі праворуч) разом утворюють лук або підняту косу. В інших угорських традиціях пояс Оріона відомий як «палиця судді» (Bírópálca)Toroczkai-Wigand Ede : Öreg csillagok ("Old stars"), Hungary (1915) reedited with Műszaki Könyvkiadó METRUM (1988)..
У скандинавській традиції пояс Оріона був відомий як «прядка Фрігг» (friggerock) або «прядка Фреї»Schön, Ebbe. (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och jättar i tro och tradition. Fält & Hässler, Värnamo. p. 228..
Фіни називають пояс Оріона й зорі під ним «косою Вейнемейнена» (Väinämöisen viikate). Інша назва астеризму Альнілама, Альнітака й Мінтаки — «Пояс Вейнемейнена» (Väinämöisen vyö), а зорі, що «звисають» з пояса, називають «мечем Калеви» (Kalevanmiekka).
Азія У середньовічній ісламській астрономії сузір'я Оріона було відоме як аль-Джаббар (), що перекладається як «велетень». Ця назва збереглася в сучасній астрономії, зокрема в назві зорі Саїф (), що походить від арабського «сайф аль-джаббар» — «меч велетня».
У «Ріґведі» сузір'я Оріон згадується під назвою Мріґа ().
В індійській міфології Оріон асоціюється з божеством Натараджею — «космічним танцюристом», однією з форм бога Шиви. Натараджу часто ототожнюють з фігурою Оріона на небі. Ведична форма Шиви — Рудра — вважається покровителем накшатри Ардра (), яка ототожнюється з яскравою червоною зорею Бетельгейзе, що входить у склад сузір'я Оріона.
Моряки народу буги в Індонезії називали три зорі Пояса Оріона tanra tellué, що в перекладі означає «знак трьох». Цей характерний астеризм слугував важливим астрономічним орієнтиром під час морських подорожей, допомагаючи визначати напрямок і положення в океані.
Америка на північному заході Мексики називає три зорі в поясі Оріона «Хапдж» (ім'я, що позначає мисливця), який складається з трьох зірок: Хап (американський олень чорнохвостий), Хаамоджа (вилоріг) і Моджет (товсторіг). Уважається, що мисливець підстрелив оленя, кров якого капнула на мексиканський острів Тібурон.
Три зорі в поясі відомі в Іспанії і більшій частині Латинської Америки як «las tres Marías» (іспанською «Три Марії»). У Пуерто-Рико ці три зорі відомі як «los Tres Reyes Magos» (іспанською «Три царі»).
Корінний народ Америки Оджибве називає сузір'я Оріона «Месабі», що означає «Велика Людина»Discover the Range, Explore Minnesota, 2025.
Корінні американці з племені лакота асоціюють сузір'я з бізоном. Пояс Оріона вони інтерпретують як хребет бізона («Таямнічанку»). Прямокутник, який утворюється зорями Бетельгейзе, Беллатрікс, Рігель і Саїф — це ребра бізона. Зоряне скупчення Плеяди в сузір'ї Тельця — це голова бізона, а зоря Сіріус у Великому Псі, яку називають «Таямнісінте», — це його хвіст. В іншому міфі лакота згадується, що нижня половина Оріона, сузір'я Руки, представляла руку вождя, яку Громовий народ відірвав як покарання від богів за його егоїзм. Його дочка запропонувала вийти заміж за того, хто зможе підняти його руку з неба, тому молодий воїн Упала Зоря (чий батько був зорею, а мати людиною) повернув йому руку й одружився з його дочкою, символізуючи гармонію між богами і людством за допомогою молодого покоління.
Африка У південноафриканських регіонах, де розмовляють африкаансом, ці зорі відомі як Drie Konings (Три королі) або Drie Susters (Три сестри).
Океанія Сім основних зір Оріона утворюють полінезійське сузір'я «Гейгейонакеїкі», яке являє собою дитячу фігурку з ниток. Кілька доколоніальних філіппінських народів називали регіон біля пояса «Балатік», оскільки він нагадує пастку з такою самою назвою, яка сама стріляє стрілами й звичайно використовується для лову свиней у кущах. Іспанська колонізація пізніше призвела до того, що деякі етнічні групи почали називати пояс Оріона «Трес Маріас» або «Татлонг Марія».
У традиції корінного народу Нової Зеландії маорі зоря Рігель (відома як «Пуанга» або «Пуака») тісно пов'язана зі святкуванням Матарікі (Нового року). Схід Матарікі (Плеяд) та Рігеля перед сходом сонця в кінці червня означає початок року маорі. У Південній півкулі пояс і меч Оріона часто називають «каструлею» або «горщиком» в Австралії та Новій Зеландії.
У культурі яванців сузір'я часто називають «Лінтанг Валуку» або «Бінтанг Баяк», що описує форму плуга заливного поля.
Склад
Астеризми
Сузір'я Оріона, також відоме як «Мисливець», містить декілька астеризмів — груп зір, що легко розрізняються на небі й мають традиційні назви. Астеризми відіграють важливу роль у небесній навігації. У спостережній астрономії вони використовуються як орієнтири для ідентифікації зір і пошуку об'єктів глибокого неба. До складу Оріона входять Пояс, Меч, Голова, Щит, а також частини, що умовно називаються рукою чи дрюком. Найвідомішим і, ймовірно, найстарішим є Пояс Оріона.
Пояс Оріона — це яскравий лінійний астеризм із трьох зір: Зети Оріона (Альнітак), Епсилона Оріона (Альнілам) і Дельти Оріона (Мінтака). Пояс Оріона добре помітний на нічному небі в обох півкулях. У Північній півкулі його видно найкраще між січнем і квітнем близько 21:00. У Південній півкулі — влітку, коли він проходить близько місцевого меридіана. У тропічних широтах (до 8° від екватора) Пояс проходить прямо через зеніт. Від травня до липня перебуває на денному небі, тому стає невидимим. Проте на значній частині Антарктиди в зимові місяці Сонце залишається під горизонтом, і зорі Оріона можуть бути видимі навіть опівдні. На південний захід від Альнітака розташована Сигма Оріона — кратна зоряна система з п'яти компонентів, що мають сумарну зоряну величину 3,7 і віддалені на 1150 . На південний захід від Мінтаки розташована четверна зоря — Ета Оріона.
Меч Оріона — це вертикальний астеризм під Поясом, що містить Туманність Оріона (М42), Туманність де Мерана (М43), туманність Людини, що біжить, і зорі Хатиса й Сигма Оріона.
Голова Оріона складається з трьох зір, що формують невеликий трикутник. Вершина позначена Мейссою (Лямбда Оріона) — гарячим блакитним гігантом спектрального типу O8 III, видима величина — 3,54, відстань — близько 1100 св. років. Основа трикутника — зорі Phi-1 та Phi-2 Оріона. Поряд розташована дуже молода зоря FU Оріона, відома своєю яскравістю, що змінюється внаслідок активного акреційного процесу.
На північ від Бетельгейзе простягаються зорі, що формують умовний Кийок Оріона: Мю Оріона — лікоть, Ню та Ксі Оріона — ручка кийка. Χ¹ і Χ² Оріона — кінець кийка. Поруч з Χ¹ лежить змінна зоря U Оріон, що належить до класу мірид. На захід від Беллатрікс лежать шість зір, позначених як Пі Оріона (π1 Оріона, π2 Оріона, π3 Оріона, π4 Оріона, π5 Оріона і π6 Оріона), які складають Щит Оріона.
Зорі У сузір'ї багато гарячих молодих зір спектральних класів O й B, які утворюють зоряну асоціацію (посередині Туманності Оріона розташоване розсіяне скупчення зір, відоме як Трапеція Оріона, і Туманність Оріона). Видима зоряна величина двох найяскравіших зір — близько нульової зоряної величини (у максимумі їхнього блиску), п'яти тьмяніших — 2m, ще 4 — 3m. У невеликі телескопи або біноклі в Оріоні можна спостерігати такі цікаві астрономічні об'єкти, як туманності M43 і M78, ι і кратну зорю σ.
Багато зір цього сузір'я входять до складу астеризмів. Деякі з них утворюють лише зорі Оріона (Пояс Оріона, Меч Оріона, Щит Оріона, Сніп), деякі містять і зорі сусідніх сузір'їв (Зимове Коло, Зимовий Трикутник, Єгипетський Хрест).