Харбі́нський рубль, також рубль Російсько-Азіатського банку, хорватовській рубль — грошова одиниця, що випускалася Російсько-Азіатським банком. Використовувалася в Харбіні та на території відчуження КВЖД з грудня 1918 по 1920 роки.
Рублі Російсько-Азіатського банку були замовлені в американській друкарні «American Bank Note Company» і випущені номіналами: 50 копійок, 1, 3, 10 і 100 рублів.
Перші бони були використані банком 15-20 грудня 1918 року. Харбінські рублі приймалися за сплату всіх зборів КВЖД і самим банком без обмежень, ставши повноцінною грошовою одиницею. Банк проводив за бажанням безперешкодний обмін нових бон на «керенки», і в обмеженій кількості, на паперові кредитні романовські рублі.
У народі нові гроші отримали назву хорватовські рублі та хорватовки за ім'ям тодішнього Керуючої КВЖД генерала Д. Л. Хорвата.
До 1920 року середній курс хорватівського рубля становив 11 рублів за 1 романівський рубль золотом, в той час, як курс кредитного (паперового) романівського рубля становив 10 рублів за 1 рубль золотом.
З початку 1920 року хорватівки починають поступово вилучатися банком з обігу, проте вони продовжували використовуватися ще довгий час і котирувалися на біржі.
Загадка в клубах пари На збільшеному зображенні пара з-під коліс паровоза нагадує зображення жіночої голови. З приводу цього малюнка існує кілька теорій: Спочатку вважалося, що під колесами паровоза художник приховано зобразив голову керуючого КВЖД Д. Л. Хорвата (1858-1937), який не звернув увагу на цю деталь, коли ставив підпис. Деякі вважали, що якийсь американський художник зобразив на них свій портрет. Однак незрозуміло, навіщо живій людині поміщати під колеса паровоза свою голову. У Харбіні жив талановитий художник. Наступного дня після вінчання його наречена потрапила під потяг, який її обезголовив. Художник цю драму гостро переживав. Коли в 1918 році були розпочаті роботи над створенням грошових знаків для розташованого в Харбіні Російсько-Азіатського банку, цей художник, взявся за виготовлення оригіналів зворотного боку всіх купюр. Оригінали сподобалися керівникам банку і самому генералу Хорвату з його дружиною. Ніхто з них не помітив у клубах пари під колесами голову жінки з відкритим у крику ротом. Оригінали відправили в США. За ним вигравіювали всі купюри і виконали замовлення.
На знаках різних номіналів зображення жінки в клубах пари досить умовне і відрізняється один від одного. Але трагічний вираз обличчя зберігся скрізь.
Література Погребецкий А. И., Денежное обращение и денежные знаки Дальнего Востока за период войны и революции (1914—1924)., Харбин: Изд. Общества изучения Маньчжурского края, 1924. Текст книги на http://www.bonistikaweb.ru