Maybach (Майбах) — німецький виробник автомобілів, що розпочав свою діяльність в 1909 році. Штаб-квартира розташована в Штутгарті. У 1960 році компанію купує фірма Mersedes-Benz. Maybach досі випускає авто люкс класу.
Історія Вільгельм Майбах
Вільгельм Майбах народився в 1846, він був другим з 5-ти синів тесляра. Коли йому було 8, померла його мати, а ще через 2 роки — і батько. Вільгельм разом з братами потрапив в комуну «Verrein zum Bruderhaus» («Товариство братства»), яку очолював колишній вікарій Густав Вернер.
У цій комуні було підприємство — Bruderhaus Maschinenfabrik, в якому сироти навчалися інженерному мистецтву, проте справи йшли не дуже успішно (у фінансовому плані). І в 1863 на підприємство прибув 29-річний Готтліб Даймлер, який повинен був реорганізувати підприємство, щоб воно стало приносити прибуток. Витративши 6 років життя на цю суміш капіталізму і соціалізму, Даймлер махнув рукою на цю справу і покинув цю фабрику, зробивши вибір на користь фірми Maschinenbau Gesellschaft Karlsruhe, він покликав з собою молодого талановитого Майбаха, з яким познайомився в 1865 році, Майбах якраз в цей час навчався креслярській науці. 1872 року Даймлер і Майбах переходять працювати у фірму Deutz Gasmotorenfabrik AG, в якій вже працює Ніколаус Аугуст Отто. Отто працював над ідеєю 4-тактного двигуна внутрішнього згоряння, однак, подивившись його креслення, Майбах знайшов помилки і виправив їх, в принципі втіливши в життя цей проєкт. Ми не знайдемо імені Майбаха в патенті № DRP532 за 1876 рік, там значиться тільки ім'я Отто.
У 1882 Готтліб Даймлер, у якого були дуже напружені стосунки з Отто, йде з фірми, слідом за ним йде його «прийомний син» Майбах. Даймлер пропонує Майбаху, що знаходиться в глибокій депресії, розробити разом легкий високооборотний двигун. За договором розробкою займався Вільгельм, а керував проєктом Даймлер. Через рік був готовий перший зразок, який розвивав небачені 600 об/хв, він був запатентований в 1885 році, в тому ж році Майбах патентує «Суперчарджер» (або компресор). Також в 1885 (в листопаді) з'явився перший мотоцикл з дерев'яною рамою «Reitwagen».
Мотоцикл мав 2-швидкісну коробку передач і міг розвивати 12 км/год. За кермом сидів перший байкер у світі — Вільгельм Майбах.
Навесні 1886 Готтліб Даймлер замовляє екіпаж типу «American» у каретної фірми Wimph & Sohn, парочка встановлює на нього двигун внутрішнього згоряння, але не встигають стати піонерами, оскільки їх всього на кілька місяців випереджає інший талановитий німець, якого всі знають — Карл Бенц, головна відмінність була у кількості коліс у екіпажа, у Бенца був 3-колісний авто.
У 1889 виготовляється V2 мотор з розвалом циліндрів в 17 градусів, об'ємом в 600 кубів, він розвивав 1.5 к.с.. Майбах встановлює два таких мотори на квадроцикли, які виставляються на Паризькій виставці, де ця техніка робить фурор.
Тільки у Франції за рік за ліцензією випускають понад 200 моторів, Арманд Пежо і фірма «Панар ет Лавассор» почали масово випускати свої екіпажі з моторами за ліцензією Даймлера.
28 листопада 1890 КБ, в якому працювало вже 23 співробітника, було реорганізовано у компанію Daimler-Motoren-Gesellschaft, головними акціонерами та фінансистами стали зброярі: виробник пороху — Макс Дуттенхофер і виробник патронів для цього пороху — Вільгельм Лоренц. Однак Майбах не отримує місце головного інженера, а лише місце менеджера з продажу патентів, що належали Даймлеру, не дивлячись на те, що це були винаходи Майбаха. 1891 року Майбах йде з компанії, оскільки на його місце ставлять Густава Візохера.
Майбах починає сам проєктувати і патентувати винаходи, проте його фінансово підтримує його покровитель — Готтліб Даймлер. 1892 року компанію «Daimler-Motoren-Gesellschaft» покидає і сам Даймлер, оскільки його інтереси розходяться з фінансистами. Даймлер і Майбах починають разом працювати над новими проєктами, при цьому Даймлер знімає цілий цех для їх експериментів, які не проходять даром. Вони разом розробляють двигун серії «Фенікс», конструкцію вантажівок і легкових автомобілів, стільниковий радіатор, 2-жиклерний карбюратор і т. д., однак патентується все це тепер від імені Майбаха.
У 1895 Готтліб Даймлер йде на примирення з босами фірми, він обіцяє повернутися за умови, що місце головного інженера візьме Майбах. 8 травня вони повертаються в компанію. Незабаром Майбах на прохання одного багатого клієнта фірми — Єлінека, підданого Австро-Угорщини, який живе в Ніцці, допрацьовує для нього модель Daimler Model N, форсувавши мотор з 6-ти сил до 7.5 к.с..
Однак і цього було мало любителю швидкості, тоді Майбах проєктує в 1899 році 23-сильний 4-циліндровий автомобіль з переднім розташуванням двигуна.
Єлінек залишився дуже задоволеним, він запропонував Майбаху відкрити свою справу в Парижі на гроші Вандербільда і Ротшильда. Він пропонував укласти з ним 10-річний контракт і гарантував 100 000 франків щорічної платні плюс дохід з прибутку, проте, не дивлячись ні на які вмовляння, Майбах відмовився покидати своє нажите місце, і Німеччину в тому числі.
Незабаром Майбаху судилося пережити удари долі — 6 березня 1900 року помирає його давній покровитель, Готтліб Даймлер, а ще через 2 тижні його друг Вільгельм Бауер, не впоравшись з керуванням 23-сильної машини, врізається у скелю під час гонок з підйому на пагорб — La Turbie, і гине. 2 квітня 1900 року Єлінек укладає контракт з фірмою, що стає головним збувальником продукції. Він наполягає на тому, щоб Майбах сконструював безпечнішу машину, ніж «Daimler Phönix», на якому розбився Бауер. 1901 року з'являється низький і довгий автомобіль, який отримав назву «Mercedes 35 PS» на ім'я дочки головного дилера фірми — Еміля Єлkінека.
Цей автомобіль завойовує перше місце в перегонах По, які проходять у Франції, і Майбаха з цього моменту стали називати «Король конструкторів».
У 1903 помирає голова фірми — Дуттенхофер, і головою стає Лоренц, з яким у Майбаха були дуже погані відносини, через нього він і залишав фірму 12 років тому. Не дивлячись на конфлікти, тим не менш, Майбах будує чудові 4-циліндрові автомобілі Mercedes 90PS в 1903-1904 роках, а в 1906 році — і перший 6-циліндровий автомобіль фірми — 75PS. Терпіння Майбаха скінчилося 1 квітня 1907 року, він залишає фірму, якій присвятив майже 25 років життя.
Всі очікували, що Майбах відкриє свою фірму з виробництва автомобілів, проте в 1908 році Вільгельм Майбах пропонує допомогу своєму старому другу — графу Фердинанду фон Цепеліну, той тільки заснував компанію Luftschiffbau Zeppelin GmbH, з виробництва дирижаблів, а тут його дирижабль LZ-4 зазнав аварії через неполадки двигуна. Майбах починає конструювати двигуни для «Цепелінів».
Заснування компанії 23 березня 1909 року граф вирішує створити дочірнє підприємство своєї компанії, яка б займалася конкретно двигунами, так з'являється фірма Luftfahrzeug-Motorenbau GmbH, однак технічним директором стає не Вільгельм Майбах, а його 30-річний син — Карл Майбах, сам Вільгельм, не дивлячись на свій вік, був головним конструктором фірми.
Карл був не менш обдарованим, ніж його батько. Після університету він проходив практику у фірмі Daimler-Motoren-Gesellschaft, потім перейшов в Maschinenfabrik Esslingen, згодом — в берлінську Loewe & Co. Згодом він вирішив зайнятися своєю освітою, і спочатку навчався в Оксфорді, потім — у французькій Лозанні. 1906 року він почав працювати конструктором у Франції, в Société d'Atelier de Construction.
У 1912 фірма переїжджає з Біссінгену в Фрідріхсгафен, попутно змінюється назва фірми на Motorenbau GmbH, по 20 відсотків підприємства належало батькові і синові. Фірма поставляла потужні двигуни дирижаблям і катерам німецької армії, коли почалася Перша світова війна, то підприємство запрацювало повним ходом, не справляючись із замовленнями, ліцензії на авіаційні двигуни були передані і фірмі BMW.
Болюче вдарило по фірмі укладення Версальського мирного договору між воюючими країнами. За ним Німеччині заборонялося виробляти військову продукцію, а відповідно фірма позбулася своїх основних замовлень. У травні 1918 року фірма була перейменована в Maybach-Motorenbau GmbH, тепер Карл очолює фірму, і шукає шляхи порятунку компанії. Він починає проєктувати дизельні двигуни для поїздів. Авіаційні мотори, що залишилися незатребуваними, стали встановлювати на шасі автомобілів, як, наприклад, спеціально побудований 23-літровий автомобіль для встановлення рекорду швидкості, який був встановлений в 1912 році, проте так і не був побитий, оскільки ця машина після 160 км/год ставала просто некерованою, так що швидше ці машини можна порівняти з дрегстерами, ніж з автомобілями, які ставлять рекорди по максимальній швидкості.
Однак у Карла в голові крутяться думки і про серійні автомобілі. 1919 року він будує експериментальний автомобіль на шасі фірми «Daimler GmbH», на машину встановлюють 6-циліндровий двигун, який складався з 3-х блоків по 2 циліндри, він розвивав 46 сил. Машина отримала назву W1 Testwagen. Вважається, що машина отримала індекс «W» в честь імені Вільгельма Майбаха, який вже відійшов від справ, але ще давав іноді консультації своєму синові.
Цей автомобіль був виготовлений в єдиному екземплярі, і служив ходовим прототипом.
У 1920 Карл конструює 6-циліндровий 5.7 л мотор з двома свічками запалювання, мотор розвивав 72 к.с. і призначався для поставок голландській фірмі Trompenburg, яка випускає автомобілі марки Spyker. Однак голландці планували закупити спочатку 1000 моторів серії W2, проте викупили за різними джерелами всього від 150 до 225 моторів.
Початок виробництва автомобілів Тоді, щоб покращити стан справ, Карл йде на наступний крок — він вирішує виробляти власні автомобілі. У вересні 1921 року на Берлінському автошоу показали передсерійний Maybach W3 22/70PS. До Карла підходили злостивці і запитували, чи не планує фірма випадково виробляти народні автомобілі, на що Карл відповідав, що ні, фірма планує продавати найдорожчі автомобілі на ринку.
І машина дійсно дивувала відвідувачів. Карл Майбах вважав, що джентльменові або леді не варто знімати руки з керма під час їзди на автомобілі, і з цього всі необхідні функції приводилися в дію ногами: стартер заводив машину з педалі на підлозі, коробка передач була 2-ступінчастою планетарною і була вбудована в картер маховика, перша передача була звичайною, друга — гірською, обидві активувалися педалями на підлозі, також окремою педаллю активувався задній хід. Серед інших ласощів — гальма всіх коліс, вентилятор мотора включався автоматично по досягненню критичної температури (це сьогодні звичайна фішка), коробчата рама - до речі, споряджене шасі великої машини без кузова важило півтори тонни.
Як і всі виробники шикарних автомобілів, Карл Майбах поставляв своїм замовникам тільки шасі, а кузови можна було замовити у фірм Auer, Josef Neuss, Franz Papler & Sohn або, як в більшості випадків, у фірми Spohn. Щоб купити таку машину, треба було повний візок грошей - в буквальному сенсі слова, оскільки тоді в Веймарській Німеччині була сильна інфляція. Але, тим не менше, автомобіль пробув у виробництві до 1928 року, їх зуміли продати цілих 305 штук.
У 1926 Майбах готує потужнішу 7-літрову версію. 120-сильний мотор встановлюють на колишні шасі, машина отримує назву W5 27/120PS. У 1928 році інженери вирішили оснастити машину планетарним двошвидкісним редуктором. В результаті машина отримала вже 4 передачі, плюс задня. Такі машини отримали приставку SG (Schnellgang — швидка передача). Багато клієнтів просили встановити такі і на свої до цього випущені автомобілі. W5 протримався на конвеєрі до 1929 року, всього зійшло зі стапелів 248 таких автомобілів.