Ава Лавінія Гарднер (; 24 грудня 1922, Брогден, Північна Кароліна — 25 січня 1990, Лондон) — американська акторка, одна з найяскравіших зірок Голлівуду 1940-х і 1950-х років. Номінантка премії «Оскар».
Увійшла до списку найвидатніших кінозірок в історії Голлівуду.
Життєпис Народилась у місті Брогден, штат Північна Кароліна, молодшою із семи дітей у фермерській родині Джонаса та Мері (Моллі) Гарднер. Почала зніматися в кіно ще до початку Другої світової війни. Першого значного успіху досягла після виходу фільму «Убивці» (1946) — класичного фільму у стилі нуар. У 1950-х роках її широко пропагували під гаслом «найсексуальніше створіння світу». Вершиною її кар'єри стали стрічки «Сніги Кіліманджаро» з Грегорі Пеком (1952) та «Могамбо» з Кларком Гейблом і Грейс Келлі (1953), за яку її було номіновано на премію «Оскар» як найкращу акторку. Після трьох невдалих шлюбів Гарднер залишила Голлівуд та 1955 року переїхала до Іспанії.
1960 року удостоєна іменної зірки на Голлівудській алеї слави, але її кар'єра вже пішла на спад. Остання велика роль — Максін Фолк у стрічці «Ніч ігуани» (1964) за п'єсою Теннессі Вільямса, принесла їй премію Срібна мушля найкращій акторці на кінофестивалі у Сан-Себастьяні, а також номінації у цій же категорії на премії Золотий глобус та BAFTA. Попри очевидний талант, Гарднер ніколи високо не цінувала свої акторські здібності. Майк Ніколс та продюсери стрічки «Випускник» пропонували її роль місіс Робінсон, але Гаднер відмовилась.
1976 року виконала роль Задоволення в американсько-радянському фільмі «Синій птах» за п'єсою Метерлінка.
Останні роки провела в Лондоні. 1986 року перенесла два інсульти та була прикута до ліжка. Померла від ускладнень після пневмонії у своєму лондонському будинку за адресою 34 Ennismore Gardens, де жила з 1968 року. Похована в Меморіальному парку Сансет у Смітфілді, штат Північна Кароліна, поруч із її братами та сестрами та їхніми батьками. Неподалік розташований музей Ави Гарднер, заснований 1996 рокуhttps://www.johnstoncountync.org/ava-gardner/about-us/museum-history/. 1990 року, через кілька місяців по смерті акторки, вийшла її автобіографічна книга «Ава: Моя історія» ().
Особисте життя Гарднер тричі була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням: у 1941—1943 роках з актором Мікі Руні, у 1945—1946 з джазменом Арті Шоу, у 1951—1957 зі співаком Френком Сінатрою. Також широковідомий її зв'язок з мільйонером Говардом Г'юзом.
Фільмографія
Нагороди та номінації Оскар 1954 — Номінація на найкращу акторку (Могамбо). Золотий глобус 1964 — Номінація на найкращу акторку у драмі (Ніч ігуани). BAFTA 1957 — Номінація на найкращу іноземну акторку (Станція Бховані). 1960 — Номінація на найкращу іноземну акторку (На березі). 1965 — Номінація на найкращу іноземну акторку (Ніч ігуани). Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні 1964 — Срібна мушля найкращій акторці (Ніч ігуани).
Кіновтілення 1992 — Сінатра (), мінісеріал виробництва каналу HBO — Марсія Ґей Гарден. 1998 — Щуряча зграя (), телефільм виробництва каналу HBO — Дебора Кара Ангер. 2004 — Авіатор (), фільм Мартіна Скорсезе, заснований на біографії Говарда Г'юза — Кейт Бекінсейл. 2012 — Вальтер К'ярі: До останнього сміху (), італійський телефільм виробництва каналу Rai 1 — Анна Драйвер. 2018 — Френк і Ава (), фільм Майкла Обловіца у жанрі біографічної драми — Емілі Елісія Лоу. 2018 — Мадрид у вогні (), іспанський телесеріал виробництва телемережі Movistar Plus+ — Дебі Мейзар.
Галерея
Бібліографія Gardner, Ava. Ava: My Story. Bantam, New York, 1990, 215 pages, ISBN 0-553-07134-3
Примітки
Посилання
Ава Гарднер на MovieTreasures.com Музей Ави Гарднер