Єжи Глоговський (або ҐлоґовськийПроект Україна. Австрійська Галичина / упоряд. та передм. М. Р. Литвина. — Х.: ЛА «Час читати», 2016. — С. 367. — ISBN 978-617-7176-08-3., іноді Юрій Якович Глоговський; , 1777, Львів — 15 вересня 1838, Львів) — польськийДуда І. Глоговський Юрій // художник, архітектор, етнограф. Представник польського шляхетського роду Ґлоґовських гербу Ґжимала.

Біографія Народився 1777 року у Львові у польській шляхетській сім'ї гербу Ґжимала.

Ймовірно, від початку 1790-х років навчався малярству у львівського художника Остапа Білявського.

Протягом 1803—1809 років — урядовий архітектор і геометр Кракова. Працював на відновленні Краківських фортифікацій. 1809 року переїхав до Львова. Працював ад'юнктом Галицької дирекції будівництва. Відомо, що 1811 року за відсутності керівника дирекції Глоговський своїм підписом затвердив проект фасаду львівської Колегії піарів під час перебудови на шпиталь. Це може свідчити про високу посаду, яку займав на той час.Mańkowski T. Początki nowożytnego Lwowa w architekturze. — Kraków: Wydawnictwo UJ, 1923. — S. 12. У 1817 році Юзеф Максиміліян Оссолінський доручив йому опрацювати план перебудови приміщення колишнього монастиря сестер ордену кармеліток взутих під науковий заклад, названий його іменем, що не було реалізовано.Łoza S. Głogowski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny… — S. 112.

Член Міщанського стрілецького товариства у Львові. Прийнятий 4 жовтня 1818 року за порукою Яна Юзефа Піллера і Кароля Швайкарта. Автор однієї з медалей товариства. Медаль відома лише з описів. Згодом став почесним членом товариства.Kokociński L. Przyczynki do dziejów Mieszczańskiego Towarzystwa Strzeleckiego we Lwowie // Rocznik Lwowski 2008—2009. — Warszawa. — S. 66, 69, 79. — ISSN 1230-0829.

У 1834—1836 роках здійснив ряд подорожей по західноукраїнських землях (зокрема, відомі зображення селян Могильниці, Довгого, Янова (тепер Долина) на Тернопільщині, Золотого Потоку, Підзамочка, Язлівця; міщан Бучача, Заліщиків, ХоростковаДуда І. Глоговський Юрій… — С. 365. у яких йому вдалося зібрати безцінний етнографічний пейзажний матеріал для своїх акварельних замальовок. Учасник першої художньої виставки у Львові 1837 року.Крвавич Д. Юрій Глоговський і художнє… — С. 35—36.

Помер між 9 і 12 вересня 1838 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 310. — ISBN 978-83-61915-07-2.

Творчість Займаючи протягом 30 років посаду інспектора державних новобудов в Галичині та Буковині, Як художник-живописець та графік він намагався працювати в різноманітних доступних жанрах і техніках (олівець, перо, комбінація пера з аквареллю; мініатюри на кістці, жанри офорта та літографії: «Собака над могилою», «Лев, князь руський, засновник Львова», що датуються 1820-ми рр.). Глоговський виконував також ескізи тріумфальних брам, декорацій для урочистих подій, катафалків.Rastawiecki E. Głogowski Jerzy // Słownik malarzów… — S. 214. Автор єдиного збереженого зображення старої ратуші (акварель).

Але з-посеред численної групи Львівських художників XVIII — XIX століть Глоговський, окрім вже згаданого циклу малюнків «Український народний одяг», вирізняється документальними акварельними студіями давніх, здебільшого сьогодні вже неіснуючих архітектурних споруд («Види міських укріплень Кракова»), серією копій ряду творів західноукраїнського парсунного живопису XVI—XVII століть, зокрема портрету-корогви Богдан Хмельницького із с. Підгірців, Григорія Гуляницького з с. Лаврова (1836), портрету Станіслава Жолкевського з м. Сеняви, (усі — 1837) та ін.

Архітектура Ремонт брам і веж краківських фортифікацій близько 1803 року.Rastawieck E. Głogowski Jerzy // Słownik malarzów polskich, tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa, 1857. — T. 3. — S. 213. Проєкт перебудови оборонної Вежі римарів у Львові на дзвіницю монастиря домініканців. Реалізовано 1811 року. 1852 року дзвіницю майже повністю розібрано.Гранкін П. Вежа римарів або Льодова // Галицька брама. — 1998. — № 3. — С. 9. Проєкт перебудови палацу Потоцьких у Новосілках для потреб монастиря Сестер милосердя. Створений близько 1811 року. Невідомо, чи був реалізований. Зберігається в архіві монастиря цього згромадження у Кракові.Nestorow R. Architekt wojskowy Jacob de Logau na usługach Sieniawskich i Czartoryskich w Brzeżanach w 1 poł. XVIII wieku // Sztuka kresów wschodnich. — T. 6. — 2006. — S. 63—64, 75—77. — ISBN 83-88934-88-0. Проєкт нової ратуші у Львові. Співавтори Франц Трешер, Йозеф Маркль, Алоїз Вондрашка. Протягом 1827—1835 років очолював будівництво.Архітектура Львова… — С. 186. Участь у розбудові блоку адміністративних споруд на Гетьманських валах (нині парна сторона проспекту Свободи) і площі Каструм. Співавтори Алоїз Вондрашка, Франц Гелман, Вільгельм Штенґель. Будинок розібрано у 1943—1947 роках.Архітектура Львова… — С. 187. Проект ратуші для міста Стрий (1816).

«Український народний одяг» Серед найвидатніших художніх напрацювань Глоговського на першому місці знаходиться великий цикл акварелей «Український народний одяг» (1834—1836), тематично поділений на дрібніші цикли («Галицькі одяги», «Львівські одяги», «Старольвівські одяги», «Українські одяги», «Одяги Великого князівства Литовського» та ін.). У творах цього циклу з документальною точністю (за власними натурними замальовками) зафіксував особливості народного одягу українського населення міст, містечок і сіл Східної Галичини («Селянка з околиць Бродів», «Міщанка з Олеська», «Селянин з-під Рави», «Селянин з околиць Белза», «Дівчина з-під Стрия», «Парубок із Старого Чорткова», «Заможний селянин з Язлівця» та числ. ін.), а також використав окремі джерела XVIII століття (гравюри Т. Калинського, Я. Норблена тощо).

Ян Павліковський придбав понад 100 робіт художника для своєї збірки в Медиці. Акварелі, загальною кількістю понад 1700 робіт на аркушах однакового формату 50×70 см, зберігаються нині у відділі мистецтв Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника.

Вшанування 1938 року на честь Єжи Глоговського у Львові названо вулицю (від 1950 року — вулиця Грузинська).

Примітки

Джерела Łoza S. Głogowski Jerzy // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 100. Łoza S. Głogowski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIII/2, zeszyt 37. — S. 112—113.

Посилання