Ром

Ром (), діал. га́рак (від , арак) — міцний алкогольний напій з витриманого спирту, є продуктом бродіння та перегону меляси цукрової тростини. Ром витримують в бочках. У процесі витримки, в спирт переходять ароматичні, фарбувальні і дубильні речовини. Ром набуває коричневого кольору із золотавим відтінком і дещо пекучого смаку, стає прозорим, без мулу та осаду. Вміст спирту у ромі — 30-80 % (стандартна міцність — 40 %).

Вперше ром почали виготовляти в 1651 році на острові Барбадос. Вже невдовзі ром набув такої популярності, що його почали видавати англійським матросам замість бренді (яке, до того ж постачалося з Франції). Проте до середини XIX століття ром був звичайним американським самогоном: міцним напоєм з різким смаком, приготувати який міг навіть незаможний селянин, придатний лише для матросів і соціальних «низів». Іспанець Факундо Бакарді, що на початку 60-х років XIX століття оселився на Кубі, спробував вивести елітний сорт рому, який був би до смаку аристократам.

Ром чудово поєднується з усіма соками, найкраще — з лимонним, а також з кокосовим молоком, сиропом Grenadine, блакитним лікером Curacao та багатьма іншими продуктами. Світлий ром використовується, як основа для коктейлів, як-от мохіто та Куба лібре. Темний ром може вживатись гарячим, в складі грогів, у яких його змішують з цукром, лимонним соком, корицею та гарячою водою. Ром, який пройшов довгу витримку в дубових бочках, п'ють в чистому вигляді як дигестив.

Сорти рому Сорти та варіації, які використовуються для опису рому, залежать від місця, де його виробляли. Незважаючи на ці варіації, такі терміни часто використовуються для опису різних видів рому:

Темні роми, також відомі своїм особливим кольором, такі як коричневий, чорний або червоний ром, є класами темніших за золотий ром. Зазвичай вони виготовляються з карамелізованого цукру або патоки. Як правило, вони витримуються довше в сильно обгорілих бочках, що надає їм набагато сильніший смак, ніж легкий або золотий ром, і можна виявити нотки спецій, а також сильний відтінок патоки або карамелі. Вони зазвичай надають ромові напої речовину, а також колір. Крім того, темний ром найчастіше використовується в кулінарії. Більшість темних ромів надходять з таких регіонів, як Ямайка, Багами, Гаїті та Мартиніка. Ароматизовані роми наповнені ароматами фруктів, таких як банан, манго, апельсин, ананас, кокос, зірчастий фрукт або лайм. Це, як правило, менше 40 % ABV (80 доказів). Здебільшого вони використовуються для ароматизації тропічних напоїв схожої тематики, але їх також часто п'ють чистими або з льодом. Це вливання смаків відбувається після бродіння та дистиляції. Щоб імітувати смак їжі, до алкоголю додають різні хімічні речовини. Золоті роми, також звані «бурштиновими» ромами, — це роми середньої міцності, які зазвичай витримують. Вони набувають темного кольору під час витримки в дерев'яних бочках (зазвичай це обвуглені бочки з білого дуба, які є побічним продуктом віскі Бурбон). Вони мають більший аромат і сильніший смак, ніж світлий ром, і можуть вважатися середніми між світлим ромом і темнішими сортами.[потрібна цитата] Легкий ром, який також називають «срібним» або «білим» ромом, загалом має дуже слабкий смак, окрім загальної солодкості. Світлі роми іноді фільтрують після витримки, щоб видалити будь-який колір. Більшість легких ромів походить з Пуерто-Рико. Їх більш м'який смак робить їх популярними для використання в змішаних напоях, на відміну від споживання їх просто. Легкий ром входить до складу деяких найпопулярніших коктейлів, включаючи Мохіто та Дайкірі. Надміцні роми набагато вищі, ніж стандартні 40 % ABV (80 proof), багато доступних досягають 75 % (150 proof) до 80 % (160 proof). Два приклади — самогон Bacardi 151 або Pitorro. Вони зазвичай використовуються в змішаних напоях. Роми преміум-класу, як і інші алкогольні напої, такі як коньяк і шотландський віскі, входять в особливу ринкову категорію. Це, як правило, від бутикових брендів, які продають ретельно вироблений і витриманий ром. Вони мають більше характеру та смаку, ніж їхні «змішування» аналогів, і, як правило, споживаються прямо Пряний ром набуває смаку завдяки додаванню спецій і, іноді, карамелі. Більшість із них темніші за кольором і засновані на золотому рому. Деякі з них значно темніші, тоді як багато дешевих марок виготовлені з недорогих білих ромів і затемнені карамельним кольором. Серед доданих спецій — кориця, розмарин, абсент/аніс, перець, гвоздика та кардамон.

Цікаві факти

Категоризація Розподілити ром на значущі групи складно, оскільки не існує єдиного стандарту щодо того, що таке ром. Натомість ром визначається різними правилами та законами націй, які виробляють алкоголь. Відмінності у визначеннях включають такі питання, як стійкість до духу, мінімальний термін старіння та навіть стандарти найменування.

Мексика вимагає, щоб ром витримувався не менше восьми місяців;

Домініканської Республіки, Панами та Венесуели потрібно два роки.

Стандарти іменування також відрізняються. Аргентина визначає ром як білий, золотистий, світлий і надзвичайно світлий. Гренада та Барбадос використовують терміни білий, надмірно стійкий і витриманий, тоді як Сполучені Штати визначають ром, ромовий лікер і ароматизований ром.

В Австралії ром поділяють на темний або червоний ром (недостойний, відомий як UP, надмірний, відомий як OP, і потрійний дистильований) і білий ром.

Незважаючи на ці відмінності в стандартах і номенклатурі, наведено наступні розділи, щоб допомогти показати широкий спектр вироблених ромів.

Регіональні відмінності У Карибському басейні кожен острів або виробнича зона має унікальний стиль. Здебільшого ці стилі можна згрупувати за традиційною мовою. Через величезний вплив пуерториканського рому більшість рому, що споживається в Сполучених Штатах, виробляється в «іспаномовному» стилі.

Англійська — Говорячі області відомі темнішими ромами з більш насиченим смаком, який зберігає більшу кількість основного аромату патоки. Роми з Багамських островів, Антигуа, Тринідаду і Тобаго, Гренади, Барбадосу, Сент-Люсії, Сент-Вінсента і Гренадин, Белізу, Бермудських островів, Сент-Кітс, регіону Демерара в Гаяні і Ямайки є типовими для цього стилю. Версія під назвою «Rude Rum» або «John Crow Batty» подається в деяких місцях, і, як повідомляється, вона набагато міцніша за вмістом алкоголю, оскільки її внесено до 10 найміцніших напоїв у світі, хоча він також може містити інші інтоксиканти. Термін, що позначає домашній міцний ром, з'явився в Новій Зеландії принаймні з початку 19 століття. Ямайський ром отримав захист географічного зазначення в 2016 році. Франкомовні регіони найбільш відомі своїм сільськогосподарським ромом (rhum agricole). Ці роми, які виробляються виключно із соку цукрової тростини, зберігають більшу кількість оригінального смаку цукрової тростини і, як правило, дорожчі, ніж роми на основі патоки. Роми з Гаїті, Гваделупи та Мартиніки характерні для цього стилю. Області, які раніше були частиною Іспанської імперії, традиційно виробляють ром аньєхо з досить м'яким смаком. Для цього стилю характерні роми з Колумбії, Куби, Домініканської Республіки, Гватемали, Нікарагуа, Панами, Філіппін, Пуерто-Рико та Венесуели. Ром з Віргінських островів США також відноситься до цього стилю. На Канарських островах виробляють ром на основі меду, відомий як ron miel de Canarias, який має захищене географічне позначення.

Cachaça — це алкоголь, схожий на ром, який виробляється в Бразилії. Деякі країни, включаючи Сполучені Штати, класифікують кашасу як різновид рому. Секо з Панами, це також алкоголь, схожий на ром, але також схожий на горілку, оскільки він проходить потрійну дистиляцію.

Мексика виробляє низку марок світлого та темного рому, а також інші менш дорогі ароматизовані та неприправлені лікери на основі цукрової тростини, такі як aguardiente de caña та charanda. Aguardiente також називається невитриманим дистильованим тростинним спиртом у деяких, насамперед іспаномовні країни, оскільки їхнє визначення рому включає щонайменше два роки витримки в деревині.

У Центральній Америці та на півночі Південної Америки виробляють спиртний напій, відомий як aguardiente, дистильований з патоки та часто настояний на анісі, з додаванням додаткового соку цукрової тростини після дистиляції.

У Західній Африці, зокрема в Ліберії, «тростинний сік» (також відомий як ліберійський ром або просто CJ у самій Ліберії) — це дешевий, міцний алкоголь, що переганяється з цукрової тростини, міцність якого може досягати 43 % ABV (86 доказів).). З 1950-х років у Південній Африці також виробляють вишуканий тростинний спирт, відомий просто як тростинний або «привид».

В Європі, у Чехії та Словаччині подібний алкоголь, виготовлений із цукрових буряків, відомий як Туземак.

Ромкорн - це міцний алкогольний напій, схожий на ром, який виготовляється з соку цукрової кукурудзи молочно - воскової стиглості. Є продуктом бродіння як моноцукрів ( фруктоза) , так і поліцукрів ( крохмаль) - при подвійній дистиляції. За цей рахунок має приємний солодкуватий присмак з терпкістю. Може бути ароматизованим, пряним, витриманим ( за аналогією з ромом).

У Німеччині дешевий замінник справжнього темного рому називається Rum-Verschnitt (буквально: купажований або «нарізаний» ром). Цей напій виготовляється зі справжнього темного рому (часто ямайського рому з високим вмістом складних ефірів), спирту-ректифікату та води. Дуже часто використовується карамельний барвник теж. Відносна кількість справжнього рому, що міститься в ньому, може бути досить низькою, оскільки законний мінімум становить лише 5 %. В Австрії доступний подібний ром під назвою Inländerrum або домашній ром. Однак австрійський Inländerrum — це завжди пряний ром, наприклад, бренд Stroh; Німецький ром-Verschnitt, навпаки, ніколи не додається спеціями чи ароматизаторами.

Історія Попередники та походження

Першим алкогольним напоєм, створеним з перебродженого соку цукрової тростини, був малайський брум, історія якого нараховує кілька тисячоліть. В санскритських текстах згадується також шидху — напій, отриманий шляхом бродіння тростинного соку та подальшої очистки отриманої рідини. Марко Поло записав розповідь 14-го століття про «дуже гарне вино з цукрової тростини», яке було запропоновано йому в регіоні, який став сучасним Іраном. Марія Дембінська стверджує, що король Кіпру Петро I, привіз із собою напій з перебродженого соку цукрової тростини як подарунок для інших королівських сановників на Краківському конгресі, що відбувся в 1364 році. Це правдоподібно, враховуючи позицію Кіпру як значного виробника цукру в середні віки. Дембінська називає цього ромом та припускає, що трунок часто вживали в суміші з напоєм з мигдалевого молока, також виробленого на Кіпрі.

Втім, у більшості цих випадків напій виготовлявся шляхом бродіння, іноді — з подальшим очищенням, але без застосування дистиляції — неодмінної частини технології виготовлення «справжнього» рому.

Перша згадка про дистильований напій з цукрової тростини стосується Бразилії 1520-і років, проте в цій країні його частіше іменують кашасою. Рідина, ідентифікована як ром, була також знайдена в жерстяній пляшці, знайденій на шведському військовому кораблі Vasa, який затонув у 1628 році.

Втім, більшість істориків вважають дотримаються версії, що ром був винайдений у Карибському басейні в 17 столітті рабами на плантаціях цукрової тростини, які виявили, що патоку, побічний продукт процесу рафінування цукру, можна ферментувати в спирт, а потім дистилювати. Найдавніший запис, у документі 1651 року з Барбадосу, згадує зокрема острів Невіс: «Головна дурниця, яку вони виробляють на острові, — це Рамбуліон, він же Кілл-Дівіл, і це виготовлено з дистильованої цукрової тростини, гарячого, пекельного й жахливого алкоголю».

До кінця 17-го століття ром замінив французький бренді як біржовий алкоголь у трикутній торгівлі. Каноесники та охоронці з африканської сторони торгівлі, яким раніше платили бренді, тепер платили ромом.

Колоніальна Північна Америка