Зенкерува́ння — (від — проходити, поглиблювати (шахту)) — вид механічної обробки різанням, при якій відбувається обробка циліндричних і конічних отворів в деталях з метою збільшення їхнього діаметра, покращення точності та якості (шорсткості) поверхонь. Зенкерування належить до напівчистових видів обробки різанням. Термін може вживатись у кількох значеннях близьких між собою за суттю:
() у значенні обробки поверхонь попередньо просвердлених, одержаних штампуванням або литвом; () як проміжна операція після свердління перед розвірчуванням. () у значенні зенкування — центрування, торцювання (цекування). Зенківки застосовуються для виготовлення внутрішніх фасок. Зенківки можуть мати кути 30°, 45°, 60°, 75°.
Для зенкерування використовують зенкери. Зенкер — це багатолезовий (3—12 лез) інструмент з віссю обертання, при обертанні якого лезами здійснюється оброблення отвору.
Основні види зенкерів: машинні з метричним конусом або конусом Морзе; насадні.
Швидкість різання при зенкеруванні залежить від матеріалу заготовки та різальної частини інструмента і в середньому становить V = 30…80 м/хв при подачі S = 0,5…1,5 мм/об. Зенкерування забезпечує точність обробки отвору 8-11-го квалітетів при шорсткості поверхні Ra 1,0…2,5 мкм.
Джерела Основи формоутворення поверхонь при механічній обробці: Навчальний посібник/ Н. С. Равська, П. Р. Родін, Т. П. Ніколаєнко, П. П. Мельничук. — Ж.: ЖІТІ, 2000. — 332с. — ISBN 966-7570-07-X Филиппов Г. В. Режущий инструмент. — Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1981. — 392 с. ГОСТ 26258-87 Цековки цилиндрические для обработки опорных поверхностей под крепежные детали. Технические условия. Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [За редакцією О. В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. — Харків: Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7