Всесвіт Warcraft () — вигаданий всесвіт, який взяв свій початок у відеоіграх серії Warcraft. Пізніше він також отримав свій розвиток в настільних іграх, колекційній картковій грі, книгах, коміксах та різноманітній маркетинговій продукції.
Всесвіт створено в стилі фентезі з елементами стімпанку і наукової фантастики. Він описує багато світів (планет), концентруючи увагу на Азероті (батьківщині людей, дворфів, гномів, гоблінів, нічних ельфів, вищих ельфів, тауренів, пандаренів та інших розумних і нерозумних рас), Дренорі (батьківщині орків та оґрів) і Арґусі (батьківщині ередарів та дренеїв). Історія всесвіту Warcraft найбільш детально описує наближені до «сучасності» події, такі як протистояння між союзами рас Альянсом і Ордою, їх боротьбу зі злими силами, Палаючим Легіоном, Кляттю (), драконом Смертекрилом та іншими, що загрожують Азероту й решті світів.
Історія світу
Передісторія Всесвіт Warcraft наповнений безліччю світів, об'єднаних виром хаосу, який носить назву Крутіж Пустоти (). Перехід між світами можна здійснити за допомогою порталів. Описана історія всесвіту охоплює понад 10 тисячоліть.
Офіційна історія не розповідає про появу всесвіту, проте відомо, що першою розумною расою були богоподібні титани. Ці істоти з металевою шкірою досліджували всесвіт та впорядковували відкриті планети. Під керівництвом Пантеону (), титани слідкували за порядком і Крутежем Пустоти — виміром хаотичної магії, де мешкають демонічні істоти.
Демони полювали за світами, а саме — за тим, що росло всередині них. Душі ненароджених титанів зберігалися всередині цнотливих світів та дозрівали там, допоки Пантеон не віднайде їх та не запросить у свої ряди.
Титани оцінили демонів значною загрозою, і Пантеон обрав видатного брата Сарґераса () захисником всесвіту. В ході виконання покладеного на нього обов'язку, Сарґерас винищував демонічні армії та проганяв їх у Крутіж Пустоти. Згодом титан віднайшов ще одну сторону всесвітнього конфлікту — Володарів Безодні (). Їхні слуги, яких потім у народі нарекли Древніми Богами (), своїми колючими щупальцями пробурювали небесні тіла та висмоктували з них всю життєву енергію. Таким чином світи помирали, а все живе згорало заживо. Душі ненароджених титанів опоганювалися темною магією Володарів Безодні, що у майбутньому приводило до армії всесвітнього зла нових могутніх воїнів. Сарґерас зрозумів, що його місія була хибною. Він повинен знищити всі світи до того, як Володарі Безодні доберуться до душ титанів та опоганять їх. Тоді все всесвітнє творіння повернеться до нульової точки, де не буде Володарів Безодні, демонічних армій та Пантеону. Життя стане на первісні рейки та потече у нове русло. Але сам він не впорається.
Сарґерас пішов проти Пантеону, подолав свого помічника Аґґрамара, якого титани відправили для того, щоб повернути Сарґераса, та почав збирати армію. Він прийшов до переможених ним демонів та заприсягнувся звільнити їх, якщо ті продовжять робити те, що робили до їхньої з ним зустрічі. Демони погодилися, тому їх було звільнено з Крутежу Порожнечі та відправлено назад у Велику Позамежну Темряву () руйнувати планети, щоб ті не дісталися Володарям Безодні.
Титан, якого назвали грішником, усвідомлював, що ордою демонів керувати сам не зможе, тому він почав будувати план привертання на свій бік інших розумних рас, правителів, яких можна використати як воєначальників великого демонічного Палаючого Легіону (). Хорошим прикладом стали ередари () із планети Арґус () та натрезіми () із планети Натреза ().
Сарґерас обдурював всі раси, які приєднувалися до Палаючого Легіону. Ередарам він пообіцям великі багатства, нечувану могутність та добробут усьому їхньому народові. Єдиний з Тріумвірату правителів Арґуса, хто не повірив грішному титанові, був Велен (). Інші, Кіл'джеден Обманник () та Архімонд Осквернитель (), прийняли угоду. Палаючий Легіон зібрав армію демонів та розпочав свій кривавий похід, щоб сіяти хаос та смерть.
Тим часом титани виявили світ Азерот (), де знайшли елементалів (), які служили невідомим Древнім Богам — маріонеткам Володарів Безодні. Подолавши елементалів та Древніх Богів, титани створили численні раси, які допомагали їм у впорядкуванні світу Азерот, а також залишили в ролі своїх намісників драконів, яких смертні раси до сьогодні називають Аспектами (). В ті часи Азерот мав лише один континент Калімдор (), в центрі якого містилося Джерело Вічності (), що живило світ енергією душі ненародженого титана.
Біля Джерела високонароджені ельфи () розбудували свою цивілізацію, що на чолі з королевою Азшарою стала залежною від магічної сили Джерела Вічності. З часом один з ельфів, Малфуріон Лютошторм (), зауважив, що магія розбещує ельфів. Його прибічники стали зватися нічними ельфами (), які намагалися відвернути інших ельфів від використання таємної магії, проповідували друїдизм та поклоніння богині жерців Елуні ().
Крізь роки потреби високонароджених росли, і їм потрібна була більша кількість магії для задоволення своїх потреб. Надмірне використання магії помітили армії Сарґераса. Володар Палаючого Легіону знав, що з допомогою Джерела Вічності його маріонетки зможуть відкрити портал на Азерот, через який демонічна армія, а також сам Сарґерас, потраплять у світ та знищать його.
Довірений ельф королеви високонароджених, Азшари (), зібрав вірних ідеалам королівства ельфів чаклунів, щоб ті створили портал для невеликої армії демонів, що підготує прихід Палаючого Легіону на Азерот. Слуги грішного титана Сарґераса пообіцяли корінним жителям планети вічне життя у Раю. Натомість ті повинні були спрямувати весь поток магії у новий портал, який мав привести «Володаря» на Азерот. Прохід для Палаючого Легіону було відчинено, і демонічна армія поринула у бій, а за нею — й недалекі високонароджені.
На чолі з демонами Архімондом і Манноротом (), Палаючий Легіон розпочав спустошення Азероту. Малфуріон, його брат Іллідан () та жриця Тіранда Шелествітер () заручилися допомогою напівбога Кенарія () та Аспектів. Їм вдалося дістатися до місця, де Азшара створила портал для прибуття Сарґераса, однак один з драконів, Аспект Землі Нелтаріон (), спокусився силою демонів та, взявши собі ім'я Смертекрил (), зрадив своїх братів та сестер.
Малфуріон задався ціллю знищити Джерело Вічності, тоді як Іллідан вважав недопустими втратити таку могутню криницю сили. Молодший Лютошторм попередив королеву про плани Малфуріона. Все ж Малфуріон зумів завадти приходу Сарґераса, але це викликало магічний катаклізм — Великий Розкол (), після якого єдиний материк Калімдор роз'єднався на безліч частинок. Джерело Вічності і тіло Сарґераса були знищені, а Азшара і її прибічники зуміли пережити катаклізм. Хвиля, яка здійнялася високо у небеса, накрила палац королеви, де знаходилася вона та її найближчі піддані. Азшара та її високонароджені на багато тисячоліть залишалися під океанічною поверхнею, але це їх не вбило. Вода змінила їхній зовнішній вигляд та фізіологію, перетворивши на підводних істот наґ ().
Вцілілі ельфи згодом знайшли нове місце для життя, а Іллідан, який попередньо наповнив 7 флаконів водою із Джерела Вічності, та вилив три із них у гірське озеро Гіджалю () із планами, що воно стане новим джерелом. Малфуріон, побоюючись його магії, ув'язнив Іллідана та нарік Маєв Тінеспів () вартовою брата-близнюка. Малфуріон заборонив застосування таємної магії нічними ельфами, ввіши чаклунство друїдів.
Аспекти Життя, Природи, Часу та Магії усвідомили, що допоки існує нове Джерело Вічності, Палаючий Легіон може повернутися. Тому вони посадили на дні озерця з водою Джерела Вічності зернятко, яке потім перетворилося на дерево Нордрассіль (). Це було друге Світове Дерево () в Азероті. Нордрассіль дарував ельфам безсмертя, завдяки благословенню Аспектів, й утримував потік магії у балансі. Для регулювання магічних енергій Аспектом Природи, Ізерою () був збудований паралельний вимір — Смарагдовий сон (). Друїди могли потрапляти туди через портали, які з’являлися біля кожного зі Світових Дерев (також — «Дерева Життя»), перебувати там та утримувати небезпечні сили подалі від матеріального Азероту.
Ельфи, життя яких втратило минулі барви без використання магії, повинні були знайти собі новий дім. Вони покинули землі нічних ельфів та заснували на іншому материку, який сьогодні зветься Східними Королівствами (), державу Квел'Талас () зі столицею у місті Срібносвіт (). Вони більше не називалися високонародженими, бо цій цивілізації настав кінець. Ельфи Кел'Таласу назвали себе вищими ельфами. Оскільки їхнє життя було неможливим без практикування магії, вищі ельфи викрали один флакон із водою Джерела Вічності, який належав Ілліданові Лютошторму, та перенесли чарівну воду на острів Квел'Данас (). Там вони розташували багатьох своїх магів дивитися за новою чарівною водоймою — Сонячним джерелом (). Але найбільші проблеми вищих ельфів були попереду — тролі, яким належали ліси Вічноспіву (), не погодилися з тим, що на їхніх землях розташувалася нова ельфійська держава. Тролі почали довгу та кровопролитну війну.
Тим часом люди розбудовували свою імперію Аратор () та навчилися від вищих ельфів магії, щоби стримати тролів, які вели війну на два фронти — і з вищими ельфами, і з самими людьми. В місті-державі Даларан () маги навіть навчилися долати слабких демонів. Аби унеможливити повернення Палаючого Легоіну, серед магів Даларану було створено посаду Хранителя, голови Ради Тірісфалю (), який повинен був захищати людство від можливих демонічних загроз. Приблизно в той же час пробудилися дворфи та гноми, початково створені титанами із каменю, але які за 8 000 років сну стали істотами із плоті й крові.
Імперія Аратор, згодом, розпалася на окремі королівства. В одному з них, королівстві Штормовій (), народився хлопчик Медів (), який мав стати Хранителем замість своєї матері Еґвін. Вона довгий час займала пост Хранителя, тому повинна була обрати наступника на вимогу інших членів Ради Тірісфалю. Вибір упав на її власне ще ненароджене маля.
Під час вагітності у Еґвін зберігалися сили усіх членів Ради Тірісфалю. Коли Сарґерас ще раз намагався пройти зі своєю армією на Азерот, а Хранитель це передбачила, вона прибула на місце висадки демонів, щоб побороти володаря Палаючого Легіону. Із Сарґерасом було покінчено, але, як виявилося потім, Еґвін боролося не зі справжнім володарем демонів, а із його аватаром — матеріальною оболонкою, якою той керував на відстані. Злий дух перед смертю вселився у лоно Еґвін. План Сарґераса розпочав здійснюватися. Коли Медів виріс, він став вельми популярним за свої здібності, але через надмірну самовпевненність його матері, хлопець постраждав ще до свого народження. У голові Медіва спліталися дві особистості: його власна, та опоганена самим Сарґерасом. Правитель Палаючого Легіону кожної секунди шепотів Медіву про злі плани та критичність їхнього швидкого виконання.
У той же час демон Кіл'джеден виявив планету Дренор (), населену орками () і дренеями (). Кіл'джеден довго блукав Великою Позамежною Темрявою для того, щоб знайти дренеїв — народ, який, на його думку, зрадив спадщину ередарів та не пішов на угоду з Палаючим Легіоном. Один із воєначальників Палаючого Легіону, Кіл'джеден, прагнув помститися володареві дренеїв, Велонові, за зраду. Палаючий Легіон не довго будував плани і вирішив зробити орків на Дренорі зброєю, яка раз і назавжди покінчить зі зрадницькими дренеями.
Кіл'джеден з'являвся у снах до одного із орокських шаманів, Нер'зула (), у вигляді його померлої дружини. Таким чином Кіл'джеден підкорив собі волю Нер'зула, але у останній момент шаман усвідомив, що герой його видінь не має добрих цілей, та відмовився служити Палаючому Легіонові. Натомість Кіл'джеден підкорив собі Ґул'дана (), пихатого, заздрісного та егоїстичного орка. Він з самого дитинства страждав від вродженого каліцтва, над ним знущався народ його клану, що й пробудило у ньому такі злі наміри. Кіл'джеден, відчувши бажання могутності в Ґул'дані, навчив його сильній чорнокнижницькій магії. Вона надала Ґул'данові могутність та дар переконання.