Єльська Ганна Валентинівна

Ганна Валентинівна Єльська ( ) — український вчений у галузі молекулярної біології та біосенсорики, академік НАН України, директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (2006—2019 рр.), завідувач відділу механізмів трансляції генетичної інформації Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

Освіта Закінчила з відзнакою Донецький медичний інститут (1963). Навчалася в аспірантурі відділу нуклеїнових кислот Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР (1965—1968), де достроково захистила кандидатську дисертацію. Вчений ступінь: доктор біологічних наук, 1975. Вчене звання: професор, 1986, академік НАН України, 1992.

Наукова діяльність

Наукові інтереси Механізми біосинтезу білків та його регуляція у вищих еукаріот. Розробка новітніх аналітичних систем (біо- та хемосенсорів) на основі різноманітних електрохімічних перетворювачів і біологічного матеріалу або біоміміків синтетичного походження.

Наукові інтереси сконцентровані головним чином на фундаментальних проблемах експресії геному на рівні трансляції та молекулярних механізмах, що визначають ефективність та точність біосинтезу білків у вищих організмів.

Разом з професором Мацукою Г. Х. відкрито явище так званої «функціональної адаптації» тРНК до синтезу специфічних білків як один з важливих регуляторних факторів. В роботах групи професора Г. В. Єльської було вперше продемонстровано унікальну структурну та функціональну особливості апарату трансляції вищих еукаріот, що забезпечують компартменталізацію цього процесу в еукаріотичній клітині. Одним з проявів такої компартменталізації є канелювання тРНК в процесі елонгації поліпептидного ланцюгу, що є предметом сучасних досліджень.

Активність в галузі прикладних досліджень спрямована на розвиток теоретичних та технологічних засад створення нових аналітичних систем — біо- та хемосенсорів на основі електрохімічних перетворювачів та селективних біологічних елементів або біоміміків. Найвагоміші результати отримано при створенні ферментних сенсорів для потреб медицини, екологічного моніторингу, біотехнології та харчовоі промисловості. З цього напрямку за останні десятиріччя отримано чимало міжнародних грантів та налагоджено широке співробітництво з французькими, німецькими, англійськими та іспанськими лабораторіями зі світовим визнанням.

Членство у наукових об'єднаннях З 1991 — член Президії Українського біохімічного товариства, з 2003 року — віце-президент. З 1992 — дійсний член НАН України. З 2003 — голова спеціалізованої Вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України. З 2005 — член Комісії з питань подальшого підвищення ефективності діяльності Національної академії наук України. 3 2007 — керівник науково-технічної програми НАНУ «Сенсорні системи для медико-екологічних та промислово-технологічних потреб». 3 2010 — голова групи науково-організаційного супроводу комплексної програми НАНУ «Фундаментальні основи молекулярних та клітинних біотехнологій».

Членство в редакційний колегіях «Biopolymers and Cell» (головний редактор); «Ukrainica Bioorganica Acta»; «Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів».

Членство в редакційних радах наукових журналів Український біохімічний журнал; Біотехнологія.

Цитування наукових праць Має одні з найвищих наукометричних показників серед усіх науковців України , зокрема станом на кінець 2020 року має індекс Гірша 40 у Scopus (206 документів, 4764 цитувань) і 47 у Google Scholar (7334 цитування).

Відзнаки Премія НАН України імені О. В. Палладіна, 1978, Державна премія Української РСР у галузі науки та техніки (1986), диплом на відкриття у Державному Комітеті у справах відкриттів та винаходів СРСР (1989), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), Грамота Президії Верховної Ради УРСР, Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва», «Знак Пошани» Київського міського голови (2003), Почесна Грамота Верховної Ради України (2004), Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (Міністерство освіти і науки України) (2004), Золота Медаль Української федерації вчених (2005), Лауреат десятої загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Вчений року» (2006), Орден княгині Ольги III ступеня (2008), Відзнака «European Quality Award» та диплом Європейської Бізнес Асамблеї (2009), Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2010), Орден княгині Ольги II ступеня (2015), Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України (2015), Лідер науки України 2016. Web of Science Award, Орден княгині Ольги I ступеня (2021).

Родина Дружина фахівця у галузі металургії Сергія Ладохіна та мати біолога Олексія ЛадохінаД. М. Говорун. Єльська Ганна Валентинівна // Енциклопедія сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17683 (дата звернення: 16.05.2021).

Примітки

Посилання Персональна сторінка Єльська Ганна Валентинівна (Український науковий клуб)