17-та панцергренадерська дивізія СС «Ґетц фон Берліхінґен» () — військове формування, панцергренадерська дивізія у складі Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Західному фронті під час Другої світової війни.

Історія

Формування Дивізію почали формувати у вересні 1943 року в Південній Франції на основі 49-ї та 51-ї панцергренадерських бригад і окремих підрозділів 10-ї танкової дивізії СС. Вже 3 жовтня вона отримала порядковий номер і почесне найменування по імені німецького полководця Ґетца фон Берліхінґена. Формування дивізії проходило в окрузі міста Тур. З листопада 1943 року по червень 1944 року особовий склад дивізії проходив навчання і ніс гарнізонну службу у Франції. У складі дивізії налічувалася 17 321 особа, але не було танків і не вистачало автотранспорту.

У грудні 1943 року нову дивізію перекинули на Балкани, де у складі V гірського корпусу СС вона діяла проти Югославської народно-визвольної армії.

Після висадки союзників частини дивізії почали перекидатися в Нормандію.

Нормандія 11 червня частини дивізії вперше вступили в бій з противником на ділянці між Сен-Ло і Кутансом. Протягом червня — липня дивізія продовжувала боротися в районі Карантан — Сен-Ло — Кутанс, у ході боїв вона зазнала великих втрат, і до кінця липня її чисельність знизилася до 8 500 осіб. На початку серпня дивізія була зведена в одну бойову групу й надана 2-й танковій дивізії СС. Разом з дивізією «Дас Райх» група брала участь у Мортенському наступі. Після провалу наступу частини СС відступили і потрапили в Фалезький котел. В ході боїв група була розбита на 4 дрібніші групи. Після прориву з котла відхід німців прикривав зенітний батальйон 17-ї дивізії. Наприкінці серпня залишки бойової групи були виведені в Шартр.

Відступ до Німеччини На початку вересня для відновлення дивізії до неї був переданий ряд дрібніших частин СС. Злиття всіх компонентів відбувалося в Меці. 7 вересня 37-й полк дивізії захищав містечко Дорно від наступу американців. Наступного дня американцям вдалося форсувати Мозель і закріпитися на східному березі. Для виправлення ситуації в бій була кинута вже вся 17-та дивізія СС. Це не врятувало становище, і дедалі нові й нові американські частини форсували Мозель. До кінця листопада 1944 дивізія брала участь в обороні Меца і в боях в Саарській області. На початку грудня чисельність дивізії знизилася до 4 000 чоловік. З цієї причини дивізія була відведена в Нойнкірхен для поповнення.

Оборона Рейху 31 грудня 1944 року в рамках операції «Нордвінд» частини дивізії пішли в наступ на ділянці Саарбрюкен — Саверн. До середини січня 1945 року німці повторювали безуспішні спроби розвинути наступ, але велика перевага американців і погодні умови зробили свою справу. Зломлені частини дивізії відступили в район між лінією Мажино і Західним валом. Чіпляючись за оборонні споруди, дивізія безуспішно намагалася затримати наступ союзників. У середині березня вона брала участь в обороні Кайзерслаутерна, а пізніше брала участь в обороні Ландау, Нойештадта і Оденвальда. У квітні 1945 року дивізія (близько 7 000 чоловік) обороняла Гайльбронн, а потім була відправлена до Нюрнберга. За задумом німецького командування вона повинна була стати хребтом оборони міста. Протягом 4 днів дивізія «Гьотц фон Берліхінген» утримувала район Нюрнберга, але під натиском американців була змушена залишити місто. 20—21 квітня в Нюрнберзі військовослужбовці американської 42-ї піхотної дивізії розстріляли з кулеметів більш ніж 200 полонених зі складу 38-го полку 17-ї дивізії СС. Після падіння Нюрнберга залишки дивізії відступили до Донауверта. 7 травня 1945 року залишки 17-ої дивізії СС здалися американцям в Ебен-ам-Ахензе.

Райони дислокації та ведення бойових дій Франція (жовтень — грудень 1943); Югославія (грудень 1943 — червень 1944); Франція (червень — серпень 1944); Західна Німеччина (серпень 1944 — квітень 1945); Австрія (квітень — травень 1945).

Командири дивізії СС-оберштурмбанфюрер Отто Бінге (жовтень 1943 — січень 1944) СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС Вернер Остендорф (січень — 15 червня 1944) СС-штандартенфюрер Отто Бінге (16 — 18 червня 1944) СС-штандартенфюрер Отто Баум (18 червня — 1 серпня 1944) СС-штандартенфюрер Отто Бінге (1 — 29 серпня 1944) СС-оберфюрер Едуард Дайзенгофер (30 серпня — вересень 1944) СС-штандартенфюрер Томас Мюллер (вересень 1944) СС-штандартенфюрер Густав Мерч (вересень — жовтень 1944) СС-групенфюрер та генерал-лейтенант Ваффен-СС Вернер Остендорф (21 жовтня — 15 листопада 1944) СС-штандартенфюрер Ганс Лінгнер (15 листопада 1944 — 9 січня 1945) оберст Гергард Лінднер (9 — 21 січня 1945) СС-штандартенфюрер Фріц Клінгенберг (21 січня — 22 березня 1945) СС-оберштурмбанфюрер Вінценц Кайзер (22 — 24 березня 1945) СС-штандартенфюрер Якоб Фік (24 — 27 березня 1945) СС-оберфюрер Георг Бохман (27 березня 1945 — 8 травня 1945)

Підпорядкованість ЧасКорпусАрміяГрупа армій (округ)Штаб17. SS-Panzergrenadier-Division "Götz von Berlichingen" 1943 грудень — 1 А Група армій «D» Франція 1944 січень — 1 А Група армій «D» Франція травень резерв ОКВ Франція червень II пк 7 А Група армій «B» Луден липень LXXXIV ак 7 А Група армій «B» Нормандія серпень LXXX ак 1 А Група армій «B» Шампань вересень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Мец листопад LXXXII ак 1 А Група армій «G» Мец грудень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Сарргемін 1945 січень — 1 А Група армій «G» Горнбах лютий XIII ак СС 1 А Група армій «G» Горнбах квітень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Гайльбронн

Склад дивізії 37-й панцергренадерський полк СС 38-й панцергренадерський полк СС 17-й артилерійський полк СС 17-й танковий батальйон СС 17-й самохідний розвідувальний батальйон СС 17-й протитанковий дивізіон СС 17-й батальйон штурмових гармат СС 17-й зенітний дивізіон СС 17-й саперний батальйон СС 17-й батальйон зв'язку СС 17-й санітарний батальйон СС 17-й самохідний ремонтний батальйон СС 17-й загін постачання СС

Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста

Лицарський хрест Залізного хреста (4) Курт Валь — СС-гауптштурмфюрер, ад'ютант 38-го панцергренадерського полку СС (23 серпня 1944) Ортвін Куске — СС-унтершарфюрер, командир 3-ї роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (26 листопада 1944) Генріх Готтке — СС-унтершарфюрер, 3-тя батарея 17-го зенітного батальйону СС (17 грудня 1944) Фред Папас — СС-унтершарфюрер, командир роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (27 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (3) Бруно Гінц — СС-оберштурмфюрер, командир 2-ї роти 38-го панцергренадерського полку СС (23 серпня 1944) Курт Валь — СС-штурмбанфюрер, командир 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (1 лютого 1945) Вінценц Кайзер — СС-оберштурмбанфюрер, командир 38-го моторизованого полку СС (18 квітня 1945)

Кавалери Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами Антон Турек — СС-унтершарфюрер, командир взводу (30 грудня 1944)

Див. також 49-та панцергренадерська бригада СС 1-й СС-штандарт 103-й важкий танковий батальйон СС Кавалерійська бригада СС Танкова бригада СС «Вестфален» 500-й парашутно-десантний батальйон СС

Література Hans Stöber , Die Eiserne Faust — Bildband der 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erscheinen 1966 Max Wind/Helmut Günther , 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen». Kriegstagebuch vom 30. Oktober 1943 bis 6. Mai 1945 Erschienen 1992 Helmut Günther , Das Auge der Division — Die Aufklärungs-Abteilung der SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erschienen 1987 Clarke, Jeffrey J. and Smith, Robert Ross — Riviera to the Rhine. Washington: GPO, 1993 Jentz, Thomas L. — Panzer Truppen. Volume II. Atglen: Schiffer Military History, 1996 Munoz, Antonio J. — Iron Fist: A Combat History of the 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Gordon Williamson, Stephen Andrew — The Waffen-SS (3) : 11. to 23. Divisions ISBN 1-84176-591-0

Посилання

17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Untergliederung der 17.SS-PGD Vebrechen der 17. SS-Panzergrenadier-Division 17. SS-Panzergrenadier-Division Götz von Berlichingen