Теменос () — священна ділянка, присвячена певному божеству. Вважалось, що перебуваючи в теменосі, людина може відчути присутність цього божества.
Концепція теменоса виникла у класичній культурі Середземномор'я, передусім, у давньогрецькій релігії, як ділянка храму, призначена для поклоніння богам. Деякі античні автори використовують цей термін на позначення Священного гаюDavid S. Whitley, Reader in Archaeological Theory: Post-processual and Cognitive Approaches, 1998, Routledge, 347 pages ISBN 0415141605, ізольованого від повсякденного міського життя, водночас інші автори описують теменоси, які існували в самому центрі міста, неподалік від агори, і являли собою частину храмівCarla M. Antonaccio. An Archaeology of Ancestors: Tomb Cult and Hero Cult in Early Greece. Rowman & Littlefield, 1995. ISBN 084767942X.
Найяскравіший приклад теменоса бронзової доби — мінойське святилище Кносського палацу на острові Крит, Греція. Храм палацу мав у північній частині масивний теменосC. Michael Hogan, Knossos fieldnotes, Modern Antiquarian (2007). Іншим прикладом можуть слугувати теменоси Зевса і Аполлона в Олімпії. Теменоси були поширені і у давньогрецьких колоніях, зокрема в полісах Північного Причорномор'я. Так, в Ольвії у другій половині 6 століття до н. е. в районі головної вулиці акрополя виникли агора і теменос .
Теменос — в аналітичній психології — осереддя особистого простору, в межах якого аналітик та пацієнт відчувають присутність несвідомого, де відсутнє его, захищені сакральні цінності. Тут можна зустріти власну Тінь, Анімуса і Аніму, мудреця (сенекс) і, нарешті, Самість, імена, які Карл Густав Юнг дав архетиповим персоніфікаціям несвідомого.
Примітки
Посилання