Роман Скірмунт (; 25 квітня 1868 — 7 жовтня 1939) — білоруський державний і політичний діяч.
Біографія Походив з католицького шляхетського роду Скірмунтів.
Народився в родинному маєтку в селі Поріччя Пінського повіту Мінської губернії (Російська імперія.
Політична діяльність Належав до ідеологічного руху крайовців, що виступали за усамостійнення Білорусі та Литви від Російської імперії, був одним із лідерів «крайовців», був прихильником «ягеллонської ідеї» (тобто відродження багатоетнічної федеральної Речі Посполитої)Szpoper, D. Sukcesorzy Wielkiego Księstwa. Myśl polityczna i działalność konserwatystów polskich na ziemiach litewsko-białoruskich w latach 1904—1939 / D. Szpoper. — Gdańsk: Arche, 1999. — 357 s. — С. 54—55..
Заступник президента Мінського товариства сільського господарства (1907–1917), один із лідерів Польського товариства «Просвіта», депутат Першої державної думи (1906–1907), член російської Державної Ради (1910–1911).
Голова Білоруського народного комітету (1915–1917), Білоруського національного комітету (1917).
Член білоруського народного представництва, організатор підготовки Всебілоруського з'їзду, другий голова Виконавчого комітету цього з'їзду (лютий-березень 1918).
Член Ради Білоруської Народної Республіки, прем'єр-міністр Республіки. Представник пронімецької партії.
У листопаді 1920 року він підписав План-Концепцію зустрічі («Слуцька акція») деяких білоруських соціалістів з представниками місцевих поміщиків для обговорення спільних дій проти більшовиків, основними положеннями яких були: звільнення Білорусі та досягнення її незалежності; незалежність Білорусі здобувається шляхом федерації з Польщею через її тісніший зв'язок з Центральною Литвою; надія лише на власні сили, сили Краю, а отже — політика проводиться в дусі виконання всіх постулатів населення; внутрішні непорозуміння між політиками та іншими верствами населення мають бути виключені; національна рівність; державність безсумнівно білоруська; опора на місцеве самоврядування; озброєння всього населення Білорусі та прийняття добровольців з Польщі до регулярної білоруської армії; радикальна земельна реформа та її реклама; уникнення реквізицій; допомога в забезпеченні продовольством; легальний уряд, створений Верховною Радою, — склад уряду: 50 % білорусів, 40 % поляків та 10 % євреїв. Такий національний склад уряду та вся ситуація — отримати гарантії допомоги від Польщі; опора на Польщу, Центральну Литву та Францію — для боротьби з більшовиками. Серед інших підписантів плану-осмислення були: Альгерд Гордзялковський, Смолич Аркадій, Ігнат Парембський, Абєзерський, Павло Жаврид, Андрій Якубецький, Рожновський, Кузьма Цярещенко, Лявон Дубейкавський, Чеслав Крупський, Антон Неканда-Трепка, Сергій Баран Ул. Ляхоўскі, Ул. Міхнюк, А. Гесь, «Слуцкі збройны чын 1920 г. у дакумэнтах і ўспамінах». — 2-ое выд. дапрац.. — Менск: Энцыклапедыкс, 2006. — С. 296—297. — 400 с. — ..
Після ліквідації Республіки проживав на терені Польської Республіки. Сенатор польського парламенту (1930–1935).
Розстріляний у своєму маєтку разом із сім'єю після завоювання східних земель Польської Республіки Червоною армією.
Примітки
Джерела та література Алесь Смалянчук. Раман Скірмунт: шлях да Беларусі // Спадчына. — 1994. № 6. — Т. 6. — Кн. 1. — С. 321. Алесь Смалянчук. Раман Скірмунт. Жыццяпіс грамадзяніна Краю. Мн., 2018. С. 700.