Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.
Поширення у природі
Природний оксид FeO належить до залізних руд. Він поширений у вигляді мінералу магнетиту (подвійний оксид FeO·Fe2O3), вюститу FeO, а також у складі карбонату заліза FeCO3, яким є мінерал сидерит.
Фізичні властивості FeO являє собою чорний порошок, нерозчинний у воді.
Сполука є антиферомагнетиком з температурою Нееля 188 °К. Оксид заліза є нестехіометричною сполукою, зокрема, у проміжку температур 1360–1425 °C його склад описується як Fe0,947O-FeO1,2.
Отримання FeO отримують відновленням оксиду заліза(III), наприклад, воднем або оксидом вуглецю CO: (утворюються домішки Fe3O4) (нижче 500 °C утворюються домішки Fe3O4) Іншим способом є термічне розкладання оксигеновмісних сполук заліза(II) без доступу кисню:
Хімічні властивості Оксид заліза(II) не взаємодіє з водою, при невеликому нагріванні окиснюється до Fe2O3 (утворюється суміш FeO·Fe2O3), а на вологому повітрі утворюються гідрати оксиду Fe(III) (т.зв. іржа): (утворюються домішки Fe3O4)
При нагріванні без доступу кисню, сполука диспропорціонує на залізо та Fe3O4:
FeO проявляє слабкі амфотерні властивості, із значною перевагою осно́вних. Він легко взаємодіє з кислотами, а також сплавляється із лугами з утворенням феритів:
Оксид відновлюється воднем та коксом до заліза:
Див. також Залізні руди
Примітки
Джерела