Політичні репресії за президентства Януковича — дії влади, спрямовані на переслідування політиків, громадських активістів, культурних діячів в Україні з лютого 2010 року, від часу набуття президентських повноважень Віктором Януковичем і до його відставки у лютому 2014 року.
Українська справа істориків
Затримання співробітниками СБУ вранці 8 вересня 2010 року директора Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого без жодної санкції суду та з численними порушеннями процесуального законодавства стало початком так званої «Української справи істориків». У дослідника було вилучено ноутбук і два зовнішні жорсткі диски, на яких, окрім наукових праць Руслана Забілого, містилися електронні копії історичних матеріалів та архівних документів, що не становлять і згідно із законодавством не можуть становити державну таємницю. Допит тривав протягом 14,5 годин. 9 вересня 2010 року проти Забілого було порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України нібито на підставі того, що він мав на «меті передачу третім особам несанкціоновано зібраних відомостей, що становлять державну таємницю». Після цього співробітниками СБУ було обшукано кабінети істориків Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» й вилучено два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів. Вилучено також відеосвідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009–2010 років. Справі Руслана Забілого надано гриф «Цілком таємно». На захист Руслана Забілого висловилися кілька сотень вчених із всього світу та правозахисні і громадські організації.
16 лютого 2011 року Руслана Забілого повісткою було викликано на допит в СБУ, що тривав цього разу впродовж 5 годин. Після п'яти місяців експертизи співробітники СБУ зацікавилися навчальними матеріалами кадебістів та інформацією про діяльність радянських спецслужб у Прибалтиці, завантаженими істориком з європейського сайту KGB documents onlineKGB documents online . Переймалися історією України, різноманітними аспектами наукових досліджень Руслана Забілого, особливостями музейної роботи, особистими контактами історика з іншими дослідниками.
Репресії проти учасників Підприємницького Майдану
Репресії проти Юлії Тимошенко та її соратників, членів уряду Тимошенко
Найбільшого резонансу у світі набула карна справа супроти лідера української опозиції Юлії Тимошенко. Підтримку Тимошенко висловили: генсек ООН Пан Гі Мун, Держсекретар США Гілларі Клінтон, канцлер ФРН Ангела Меркель, прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон, міністри закордонних справ Франції, Британії, Німеччини (Ґідо Вестервелле), Швеції (Карл Більдт) та інших країн Євросоюзу; лідер «Європейської народної партії» Вільфрід Мартенс; сенатор Джон Маккейн; керівники Євросоюзу: Жозе Баррозу, Герман ван Ромпей, президент Європарламенту Єжи Бузек; комісари Євросоюзу, які відповідають за питання безпеки та співробітництва Штефан Фюле та Кетрін Ештон.
Генеральна прокуратура України звинувачує Юлію Тимошенко: В перевищенні влади і службових повноважень під час закупівлі під гарантію уряду і ввезення на територію України автомобілів «Опель Комбо», які були передані в кількості Одна тисяча для потреб «медичних закладів в сільській місцевості». Автомобілі було закуплено за ціною 12.5 тис. євро (вартість автомобілів не викликає претензій прокуратури); Тимошенко звинувачують в тому, що закупка автомобілів не була передбачена держбюджетом (хоча, з іншого боку, автомобілі закуповувалися в кредит, з оплатою вже в 2010 році). Крім того, Тимошенко висунуто звинувачення у нецільовому використанні 180 млн і 200 млн євро, які Україна одержала за Кіотським протоколом — порушення полягає в тому, що Тимошенко (в рік світової кризи) перерахувала ці кошти в Пенсійний фонд України, й вони пішли на виплату пенсій; а згідно з Кіотським протоколом на них потрібно було висаджувати ліси. Тимошенко вважала здобуття цих коштів заслугою свого Уряду, оскільки саме «Уряд Тимошенко» зміг вперше, серед інших урядів України, отримати ці Кіотські гроші. Також на початку квітня 2011 Генпрокуратура порушила проти Тимошенко справу за фактом перевищення влади і службових повноважень під час укладення газових контрактів з Росією у 2009 році. Як запобіжний захід з Юлії Тимошенко була взята підписка про невиїзд, що серйозно обмежило її можливість пересуватися країною і за кордон та спілкуватися з людьми.
9 червня 2011 на сесії в Страсбурзі Європарламент висловив власну оцінку, прийнявши резолюцію про ситуацію в Україні «Справи Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду». Зокрема у заяві зазначено що Європарламент «стурбований зростанням виборчого переслідування фігур політичної опозиції в Україні, а також застосуванням непропорційних заходів, зокрема, у випадках пані Тимошенко і пана Луценка, колишнього міністра внутрішніх справ». Європарламент наголосив на важливості забезпечення прозорості розслідувань і судових процесів, а також застеріг від будь-якого використання кримінального законодавства для досягнення політичної мети. У резолюції зазначається, що триваюче розслідування стосовно визначних політичних лідерів України не має заважати їм брати активну участь у політичному житті країни і в міжнародних зустрічах.
З 5 серпня 2011 року — Юлія Тимошенко перебуває в ув'язнені; вона засуджена по «газовій справі» на 7 років.
Карні справи супроти Тимошенко — стали головною причиною зриву підписання Угоди між Україною та Євросоюзом про зону вільної торгівлі та асоціацію між Україною та ЄС (підписання було намічено на 19.12.2011, але відкладене на невизначений термін — до вирішення питання з політичними репресіями супроти Тимошенко та її соратників, серед яких найчастіше називають Юрія Луценка).
Відновлення справи ЄЕСУ
12 жовтня 2011 року, генпрокуратура України заявила про намір ініціювати відновлення кримінальних справ (які були закриті в 2003–2005 роках) щодо родичів Тимошенко (Олександр Тимошенко, Геннадій Тимошенко); та співробітників корпорації «Єдині енергетичні системи» (по справі ЄЕСУ щодо постачання будматеріалів в Росію в 1996–1997 роках): Євген Шаго, Антоніна Болюра, Лідія Сокольченко.
6 січня 2012 чоловік Юлії Тимошенко Олександр отримав політичний притулок у Чехії. В травні 2012 року свекор Юлії Тимошенко — Геннадій Тимофійович Тимошенко — помер, Юлії Тимошенко не дали дозвіл на участь у похоронах свекра.
Репресії щодо соратників Тимошенко з 2010 року
Починаючи з травня 2010 року, було відкрито ряд справ супроти Юлії Тимошенко та її соратників.«Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011. Станом на грудень 2011 року, через арешти вже пройшли біля півтора десятка соратників з «Кабміну Тимошенко»; половина з них перебуває в СІЗО по 8-12 місяців. В основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень : 1) Прем'єр-міністр — Юлія Тимошенко. 2) Міністр внутрішніх справ — Юрій Луценко. 3) Міністр оборони — Валерій Іващенко. 4) Міністр економіки — Богдан Данилишин. 5) Міністр природних ресурсів — Георгій Філіпчук. 6) Заступник міністра юстиції — Євген Корнійчук. 7) Голова митної служби України — Анатолій Макаренко. 8) Голова регіональної митниці — Шепітько. 9-10) Голова Державного казначейства України — Тетяна Слюз, заступник голови — Тетяна Грицун. 11-12) Заступник голови «Нафтогазу» (державна монополія з торгівлі нафтою і газом) — Ігор Діденко. Марія КушнірСБУ підтверджує факт затримання в Російській Федерації колишнього заступника головного бухгалтера НАК «Нафтогаз України» Марії Кушнір, в наш час вирішується питання про її екстрадицію в Україну. Газета «Дзеркало тижня», 15.9.2010. — заступник головного бухгалтера «Нафтогазу». 13) Міністр регіонального розвитку та будівництва (і колишній мер Львова) — Куйбіда. 14) Губернатор (керівник держадміністрації) Дніпропетровської області (колишній міністр транспорту і зв'язку) — Бондар. 15-41) Інші персоналії — див. у статті Карні справи щодо соратників Тимошенко з 2010 року.
Кількох посадовців неодноразово викликали на допит, щоб відкрити кримінальну справу, зокрема Першого віце-прем'єр міністра Турчинова, але справи не були відкриті.
Докладніше по персоналіях Валерій Іващенко, колишній заступник міністра і виконувач обов'язків міністра оборони, перебуває під вартою з 21 серпня 2010 року. За звинуваченням, Іващенко у листопаді 2009 року погодив план санації щодо реалізації цілісного майнового комплексу держпідприємства Міноборони «Феодосійський судномеханічний завод», і у результаті таких дій державі, ніби-то, було завдано збитків на суму понад 17 мільйонів гривень. Проте, суддя, яка затвердила план цієї санації ухвалою суду, до відповідальності не була притягнута.
Анатолій Макаренко у 2009 році очолював Державну митну службу, яка провела розмитнення газу «РосУкрЕнерго». У 2010 щодо Макаренка було порушено кримінальну справу за статтею «службова недбалість». Макаренко був затриманий 23 червня 2010 року в рамках розслідування кримінальної справи про завдання збитків України за результатами розгляду позову компанії «РосУкрЕнерго» до НАК "Нафтогаз України" в Стокгольмському арбітражі.
Колишній перший заступник НАК «Нафтогаз України» Ігор Діденко був арештований в липні 2010 року. Арешт провели в рамках кримінальної справи про розтрату газу, що належить компанії «РосУкрЕнерго», і його розмитненні в лютому-березні 2009 року (розмитнення було виконано на підставі державних договорів між Україною та Росією).
Генпрокуратура у серпні 2010 року порушила кримінальну справу проти екс-міністра економіки уряду Юлії Тимошенко Богдана Данилишина за фактом завдання Данилишиним збитків державі на 4,5 мільйона гривень від непроведення тендеру при будівництві в аеропорту Бориспіль. Данилишин був оголошений у міжнародний розщук і був затриманий Інтерполом у Празі 18 жовтня 2010 року. 14 січня 2011 року Данилишин отримав політичний притулок у Чехії і його було звільнено з-під варти.
Георгій Філіпчук займав посаду міністра охорони навколишнього природного середовища України з грудня 2007 по березень 2010 року. Філіпчук був затриманий у Києві 14 грудня 2010 року за підозрою у зловживанні службовим становищем. 18 грудня Печерський районний суд Києва обрав йому міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
Колишній керівник МВС Юрій Луценко був затриманий 26 грудня 2010 року. Юрія Луценка звинуватили за трьома епізодами: за використання державних коштів на оренду палацу «Україна» в 2008 та в 2009 роках з метою проведення там нагородження міліціонерів та святкового концерту до Дня міліції; за нарахування водію міністра Луценка — Леоніду Приступлюку — офіцерської пенсії (свідки на процесі Луценка — одноголосно вказують, що порядок нарахування пенсії Приступлюку був традиційний, не відрізнявся від порядку, який існував при попередніх міністрах); неправомірне стеження за фігурантом справи про отруєння Ющенка.
3 липня 2012 року, Європейський суд з прав людини визнав, що арешт Юрія Луценка був неправомірним й політично вмотивованим. Але треба підкреслити, що це рішення суду — не торкалося питання самих карних справ Луценка, а розглянуло лише питання «неправомірності його арешту».
7 квітня 2013 року Луценко був несподівано звільнений від відбування покарання — омбудсмен України написала прохання про помилування, на підставі цього прохання президент Янукович видав Указ «Про помилування» № 197/2013.
Репресії щодо деяких партій та рухів Серед учасників «Податкового Майдану-2010» були дві групи, одна з яких визнавала Тимошенко лідером опозиції, а інша — ні: група лідера «Податкового Майдану» Олександра Данилюка (та його організація «Спільна справа») визнавала лідером опозиції Тимошенко; ця група закликала не тільки до «ветування нового Податкового кодексу», а й до відставки Кабміну Азарова, до перевиборів парламенту та президента;