Жу́па ( < *geup- від — «робити склепіння», «видовбувати», «ховати») — термін, що використовувався для позначення соляної шахти; застаріла назва (у Галичині) соляної копальні в формі криниці, а також солеварні.Пастух Р. І. Дрогобич давній і сучасний у датах, подіях і фактах. — Дрогобич: ВФ «Відродження», 2002.-96с. ISBN 966-538-128-8 (с.: 6)Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
Історія У давній Польщі так називалась соляна копальня, яка зазвичай належала князям або королям. Соляною жупою — соляною шахтою, як і рудними копальнями, керував клерк соляної шахти, призначений королівський чиновник — жупник. Крім королівських жуп були також приватні жупи. Окрім королівських соляних копалень, існували також приватні соляні копальні.
В часи середньовіччя y Польщі сіль видобували з земель: під Краковом, Вєлічка i Бохня, які працювали з XI століття; на землях Галицького князівства були шахти королівські у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Сільці, Модричах, Стебнику, Трускавці, Калушу, Дрогобичі, Солотвині, Долині, остання працювала ще з римських часів.Stanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971
Працівника жупи називали жупником, а також жупниками назвали управителів соляними жупами, які виконували адміністративні, судові та господарські функції.
Гірники, що рубали «крушець» у ходах копальні звалися «залізняками» (заст. «железніками»). Їхніми снарядами були гострий залізний «дзюбак» (чекан, килюва), важкий молот і стрільний порох, якими розсаджували «шкалу». Проруб у вхід глубокий зовали «збоя». Рубаний «крушець» видобували з копальні на поверхню землі в спеціально облаштованій для цього «клеті» за допомогою «коливороту», рухомого водяною парою. Крушець той, або оруб розміщують на затилок подвір'я жупного, де він собі лежить без ужитку. У згаданій «клеті» могли також спускатися гості у «шиб», отримавши від начальника тамошнього жупного уряду дозвіл бачити копальнюЛитературный сборникъ издаваемый галицко-русскою матицею, 1871. Вид.: Во Львовҍ вь типографіи Ставропігийского Института (под зарядомь Стефана Гучковского) (сторінки: 156—157).
Див. також Саліна Саліна — урочище і колишня соляна шахта в Україні, Старосамбірському районі Львівської області, поблизу села Солянуватка, що біля Добромиля.
Примітки
Посилання Василь Петрик, Андрій Петрик. Дрогобицька жупа (солеварня) в світлі історичних та архітектурно-археологічних досліджень Ярослав Ісаєвич. Солеваріння в Дрогобичі та його околицях у XVI—XVIII ст.