Загублені (втрачені) землі — загальна назва континентів, островів або інших регіонів, які могли існувати у передісторії, але з тих пір зникли в результаті катастрофічних геологічних явищ або повільного підвищення рівня моря з моменту закінчення останнього льодовикового періоду. Втрачені землі, як припускається, занурилися в моря (океани), залишивши після себе лише декілька слідів чи просто легенди і міфи. Цей термін може також поширюватися на міфологічні землі в цілому, на підземні цивілізації або навіть цілі планети.
Класифікація таких втрачених земель як континенти, острови або інші регіони в деяких випадках суб'єктивна. Наприклад, «Атлантида» описується по-різному, або як «Втрачений острів», або як «Загублений континент».
Теоретично втрачені землі можуть залишати сліди в міфології, філософії або в наукових теоріях, таких як теорії катастроф у геології.
Міфологічні землі Авалон Шамбала Шанґрі-Ла Квівайра і Сібола Ельдорадо Атлантида Пацифіда Лемурія (континент) Му (континент)
Відомі затоплені землі Хоча існування втрачених континентів, вказані вище, здебільшого в суспільстві згадуються в міфічному сенсі, є кілька місць на Землі, що колись були сушею, але в 21 столітті є морським дном. Зеландія, континент, який в 21 столітті на 93 % занурений під води Тихого океану Плато Кергелен, затоплений острів, який в 21 столітті знаходиться на рівні 1-2 км нижче рівня моря Доггерленд Мауї Нуї, колись був частиною архіпелагу Гаваї Штранд, острів біля узбережжя Німеччини Джордсанд, колись острів біля данського узбережжя, зруйнований штормовими припливами Фердінандея, занурений вулканічний острів, який з'являвся принаймні чотири рази у минулому. острова Сара Енн
Література L. Sprague de Camp and Willy Ley, Lands Beyond, Rinehart & Co., New York, 1952. L. Sprague de Camp, Lost Continents: The Atlantis Theme in History, Science, and Literature, Dover Publications, 1970. Raymond H. Ramsay, No Longer on the Map: Discovering Places that Never Were, Ballantine, 1972.