Віто́льд Мінке́вич (; 17 червня 1880, Іркутськ — 24 січня 1961, Гданськ) — польський архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки.
Біографія Народився 17 червня 1880 в Іркутську, в сім'ї зісланих повстанців. 1898 року закінчив реальну школу в Тобольську і поступив на інженерно-будівельний факультет Варшавської політехніки. Через участь у студентських заворушеннях був змушений покинути Варшаву. 1901 року перевівся до львівської Політехнічної школи. Серед викладачів із фаху були зокрема Тадей Обмінський та Іван Левинський. 1908 року завершив навчання і залишився працювати асистентом на кафедрі утилітарного будівництва. 1910 року проходив практику при будівництві залізниць у Львові, Санкт-Петербургу та на Байкалі. У 1910–1915 роках викладає у Державній промисловій школі. Певний час працював в архітектурній майстерні Івана Левинського. 1911 року став членом мистецького товариства «Зеспул» (). Був членом правління, виконував зокрема роль скарбника товаристваArchitekt. — 1911. — № 6. — S. 87.. 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246. 1911 року спільно із Владиславом Дердацьким заснував власну архітектурну фірму. 1 січня 1920 року стає надзвичайним професором архітектурного факультету Львівської політехніки. Від 1 червня 1923 — звичайний професор. У 1923–1924 і 1927–1928 роках — декан архітектурного факультету. 1925 року вийшла друком збірка студентських проєктів, із вступною статтею Мінкевича «Про проєктування» (Projekty studentów Wydziału Architektonicznego politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry archiitektury monumentalnej w roku 1923—4).Przegląd prasy // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 48. У 1930–1931 роках — ректор Львівської політехніки. 1938 року відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.Odznaczenia // Gazeta Lwowska. — 16 listopada 1938. — № 260. — S. 2.
Від 1909 року Мінкевич був членом Політехнічного товариства у Львові.Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 93. У 1911—1913 роках обирався до складу правління.Księga pamiątkowa… — S. 76. Входив до складу комітету, який у рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі.Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — № 18. — 1912. — S. 240. Обраний Колом польських архітекторів (підрозділ товариства) до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві 26 листопада 1926Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 24. — S. 416. і 4 листопада 1927 рокуRóżne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337.
1945 року примусово вивезений для роботи в шахтах на Донбасі. Того ж року звільнений, виїхав до Кракова і незабаром до Гданська, де колишні львівські професори утворили кафедру монументального будівництва. У березні 1947 стає керівником відбудови катедри на Вавелі. 1951 року полишає цю посаду, залишаючись членом комісії з відбудови і речознавцем при ній. 1960 року вийшов на пенсію. Тоді ж отримав ступінь доктора Honoris Causa Гданської політехніки. Був одружений із Софією Альбіновською. Дітей не мав. Помер 27 січня 1961, похований на цвинтарі у Вжешчі (місцевість Гданська).
Був одним із провідних архітекторів Польщі, що творили у стилі функціоналізму. Більшість будівель за його проєктами споруджені у Львові. Деякі проєкти реалізовані в Перемишлі, Томашеві, Острівці Святокриському, Сандомирі, Познані, Бориславі, Криниці, Галичі. У 1930-х роках проводив підготовку до реставрації Олеського замку на Львівщині (ці підготовчі матеріали використано вже під час реставрації у радянський час)Анчишкіна Л. Борис Возницький і відродження Олеського замку // Художня культура. Актуальні проблеми. Збірник наукових праць. — 2007. — № 4. — С. 632.. Представляв Польщу на міжнародних конференціях, присвячених архітектурі, збереженню пам'яток. Був членом журі конкурсів на проєкт катедри в Катовицях (1925)Cielątkowska R. Architektura… — S. 32; Kronika // Architekt. — 1925. — № 4. — S. 40., пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові (1930).Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432., пам'ятника об'єднанню польських земель у Гдині (1931)Konkurs na pomnik «Zjednoczenia ziem Polskich» w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 5-6. — S. 196.. 1933 року був членом комісії Фонду військового квартирування, яка оцінювала конкурсні проєкти будинку на вулиці Краківське передмістя, 11 у Варшаві.Lalewicz M. Budowa domu F.K.W. przy Krak. Przedm. № 11 w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3. — S. 65. Входив до низки інших фахових комісій з питань архітектури і містобудування. Публікував статті у фахових архітектурних журналах. Був членом редакцій часописів «Architekt», «Czasopismo Techniczne», «Architektura i Budownictwo». 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові експонував спільні із Владиславом Дердацьким проєкти дому Бромільських (конкурсний), наріжного прибуткового дому, палацу мистецтв, дому «Сокола» в Гусятині, дому кредитно-рільничого товариства у Перемишлі (конкурсний). А також власні проєкти костелів і будинків.Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387. Творчості Вітольда Мінкевича присвячена дисертація польської дослідниці Романи Цельонтковської (1993).Ґранкін П. Е. Львів у кривому дзеркалі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2007. — № 17. — С. 194.
Публікації Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23, 24. O przyszły gmach Uniuwersytetu // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. Konkurs na ratusz w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. O projektowaniu // Projekty studentów Wydziału Architektonicznego Politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry architektury monumentalnej w roku 1923-4. Zakład naukowy w Tomaszowie Lubelskim // Architekt. — 1923. — № 2. — S. 19-20. Projekt gmachu labortorjum elektrotechnicznego i wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8. Projekt gmachu laboratorjum elektrotechnicznego I wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8. Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1926. — № 10/11. — S. 6. Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352. Tanie budownictwo mieszkalne zagranicą i u nas // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 15, 16, 17. O problemach wawelskich // Ochrona Zabytków. — 1950. — № 2—3. — S. 113—128.
Роботи у Львові Блок сецесійних прибуткових будинків на вулиці Бандери № 2, 4, 6. Виконані Мінкевичем у фірмі Івана Левинського у 1908–1909 роках. Співавтор Владислав Дердацький.Архітектура Львова… — С. 490. Житловий будинок Леона Аппеля на вулиці Грушевського, 10 (1910, співавтор Владислав Дердацький, скульптури Зигмунта Курчинського)Архітектура Львова… — С. 490; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 203. — ISBN 978-83-7543-009-7.. Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва, 17 (1911, співавтор Владислав Дердацький, скульптури Зигмунта Курчинського). Будинок Празького кредитного банку на проспекті Свободи, 17. Проєкт посів перше місце серед 16 претендентів на конкурсі 1911 року. Співавтор Владислав Дердацький.Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu Banku pragskiego we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 2. — S. 33. Під час реалізації проєкт перероблено архітектором Матеєм Блєхою. Скульптурне оздоблення виконав Емануель Кодет. Того ж року львівський архітектор Збіґнєв Брохвіч-Левинський в журналі Czasopismo Techniczne розкритикував переробку первинного проєкту. Нині тут знаходиться львівське відділення «Промінвестбанку»Архітектура Львова… — С. 422; Cielątkowska R. Architektura… — S. 54-55; Lewiński Z. O prawa i zasady // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. — S. 361—363.. Будинки працівників трамвайного транспорту на вулиці Промисловій (1912, співавтор Владислав Дердацький). Будинки у стилі раціонального модерну на вулиці Стуса, 5-7 (1912, співавтор Владислав Дердацький). Прибутковий будинок Адольфа Левіна на вулиці Валовій, 13 (1912, співавтор Владислав Дердацький). Будинок на вулиці Братів Рогатинців, 14 (1912, співавтор Владислав Дердацький). Вілла на вулиці Тарнавського, 71 (1913–1922, співавтор Владислав Дердацький)Архітектура Львова… — С. 394.. Машинна лабораторія Львівської політехніки на вулиці Устияновича. Перший проєкт, розроблений ще 1913 року у співавторстві із Владиславом Дердацьким за участі Богдана СтефановськогоStefanowski B. Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI., передбачав будівлю за містом із фасадами з нетинькованої цегли, стилістично близьку до промислових споруд. Через труднощі з набуттям ділянки локалізацію перенесено поруч із головним корпусом політехніки. Для того, щоб органічно вписати споруду в нове оточення, Мінкевич переробив проєкт, надавши будівлі рис модернізованого класицизму. Будівництво, перерване Першою світовою війною, поновлено 1922 року і завершено 1924.Архітектура Львова… — С. 461, 539; Cielątkowska R. Architektura… — S. 61—63; W. M. [Minkiewicz W.] Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo № 10/11, 1926. — S. 6. Скульптурне оздоблення Яніни Райхерт-ТотBiriulow J. Rzeźba… — S. 251.. Будинки № 24, 26, 28, 28-а на вулиці Київській (1926). Призначались для працівників Пенсійного закладу. Поєднують у собі функціоналізм з елементами кубізму.Архітектура Львова… — С. 534, 557; Minkiewicz W. Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352. Житлові будинки Пенсійного закладу у стилі раннього функціоналізму на вулиці Стрийській, 36, 38, 40, 42, (1927). Вперше у Львові застосовано центральне опалення.Архітектура Львова… — С. 558; Minkiewicz W. Domy mieszkalne… Вівтар костелу Марії Магдалини (1928). Реставрація костелу монастиря місіонерів у Микулинцях. 1926—1929 роки, спільно з Адамом Мсцівуєвським.Ostrowski J., Pencakowski P. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1996. — Т. 4. — S. 55. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3. Новий головний вівтар, трон і амвон вірменського собору (1930)Cielątkowska R. Architektura… — S. 76.. Будинок № 17 на вулиці Чернігівській, 17 (1928–1930). Модифікація проєкту і добудова бібліотеки політехніки, виконана у 1930-х. Початковий проєкт Тадея Обмінського.Cielątkowska R. Architektura… — S. 66. Водонапірні вежі на вулиці Пасічній та поблизу парку Залізна Вода. Спорудженню передували кілька ескізних проєктів. Через значне падіння цін на цеглу обрано варіант із нетинькованими фасадами з червоної цегли. Застосовано залізобетонні елементи. Зовні вежі мають форму дванадцятигранників із пілонами на кутах. Обладнані оглядовими майданчиками. Статичні обчислення зробив інженер Адам Курилло. Реалізовано у 1932–1933 роках.Cielątkowska R. Architektura… — S. 71-72.Kuryłło A. Dwa zbiorniki wieżowe we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1934. — № 11. — S. 169—174. Насосна станція на нинішній вулиці Шевченка, збудована у 1932–1933 роках. Статичні обчислення виконав Адам Курилло, будувала фірма Олександра і Михайла Маковичів. Будинок на нинішній вулиці Франка 26 (1930-ті)Cielątkowska R. Architektura… — S. 101..