Зарубинці — колишнє село, яке було розташоване у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Село затоплено Канівським водосховищем, а мешканці села були переселені в інші населені пункти.
Тут вперше у 1899 р. українським археологом Вікентієм Хвойкою було відкрито археологічну культуру, яка стала відома за назвою села як Зарубинецька культура.
Незатоплена частка села — урочище Зару́бинці на території Канівського району Черкаської області. Розташоване за 2,6 км на північний схід від села Луковиця.
Урочище представлене степовою ділянкою, обмеженою із заходу лісами (на північному заході урочищем Дігтярка), а із сходу стрімко обривається до Канівського водосховища.
За часів Київської Русі неподалік урочища стояло літописне місто Заруб, біля якого знаходився Зарубський (Трахтемирівський) монастир. В XV–XVII століттях він був шпиталем-притулком для козаків. До утворення водосховища на цьому місці існувало село Зарубинці. Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита ШвачкаЄвген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.. Тут вперше у 1899 році українським археологом Вікентієм Хвойкою було відкрито археологічну культуру, яка стала відома як Зарубинецька культура. На території, яка не була затопленою, зберігся цвинтар, тут встановлено пам'ятний хрест, на якому написано:
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Примітки
Посилання Свідчення про Голодомор у селі Зарубинці Zarubiniec у Географічним словнику Королівства Польського