Україна — унітарна держава, до складу якої входять 27 регіонів: 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і СевастопольОсновна частина півострова Крим анексована Росією. Згідно з окупаційним федеративним устроєм Росії на території Криму розташовуються суб'єкти Російської Федерації Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь. Згідно з адміністративним поділом України на території Криму розташовуються регіони України Автономна Республіка Крим і місто зі спеціальним статусом Севастополь.. Суверенітет держави поширюється на всю її територію — стаття 2 Конституції України. На території України відсутні інші державні утворення, її територія, в межах існуючих кордонів — цілісна і недоторканна. Автономна Республіка Крим, на відміну від інших областей, володіє дещо більшими правами у питаннях самоврядування.
Структура державного устрою Згідно зі статтею 133 Конституції України, систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села. Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами1. Поняття територіального устрою України. Система адміністративно-територіального устрою України:
1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);
2) за своїм статусом — на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці — територіальні громади (міські, селищні, сільські). Крім того, АР Крим має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць;
3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міські, селищні і сільські територіальні громади), середнього рівня (райони) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).
Згідно з Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (1981) (всупереч Конституції) до 2023 року існував такий тип населеного пункту як селище міського типу (смт). Населення смт вважалося міським. 28 липня 2023 року Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою». Відповідно до цього законопроєкту, статус селища міського типу в Україні було ліквідовано.
Історія
Давні адміністративні одиниці Період Адміністративні одиниці До XIV століття Київська держава була поділена на удільні князівства, цей устрій зберігся також у великах князівствах, що розвинулися після занепаду Русі (таких як Галицько-Волинське). Закарпаття, що з середини XI століття належало до Угорського королівства, поділялося на комітати Спиш, Шарош, Абауй-Торна, Боршод, Земплін, Сабольч, Гайду, Сатмар, Унг, Берег, Угоча і Мараморош. На території Криму існувала візантійська провінція Херсонес. 1434-1772 Велике князівство Литовське зберегло давній устрій,Kiaupa, Zigmantas; Jūratė Kiaupienė; Albinas Kunevičius (2000) . The History of Lithuania Before 1795 (English ed.). Vilnius: Lithuanian Institute of History. pp. 163–164. ISBN 9986-810-13-2. а Польща запровадила поділ на воєводства, який пізніше перейняла також Литва і який утвердився у Речі Посполитій.Corona Regni Poloniae. Mapa w skali 1:250 000 (mapa kartograficzna I Rzeczypospolitej z II połowy XVI wieku), autorzy, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk i Pracownia Geoinformacji Historycznej Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, Lublin: Atlas Fontium Територія Криму і частина інших приморських земель до 1783 року входили до Кримського ханства, поділеного на 6 каймакамств. 1568-1812 Османська імперія використовувала поділ на еялети (на території України їх існувало три: Кафинський (1558-1774), Сілістрійський (1593-1812) та Подільський (1672-1699)). 1625-1781 Військо Запорозьке використовувало полковий устрій.Плохій, Сергій (2006). Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. Видання друге — К.: Критика, 495 с. ISBN 966-7679-86-1. — с. 46-47 1708-1923 Російська імперія поступово перевела підконтрольні українські землі на губернський устрій.Россия. Географическое описание Российское Империи по губерниям и областям с географическими картами. / А.Е. Рябченко. — СПб.: Тип. "Бережливость", 1913. — 286 с. 1772-1918 В Австрії українські землі входили до коронних країв Королівства Галичини та Володимирії та Герцогства Буковини, поділені на повіти.Galician Administrative Districts from The Polish Genealogical Society of Americ Закарпаття, що належало до Угорського королівства, продовжувало ділитися на комітати.Ю. М. Бисага. Комітат // 1918 Українська Народна Республіка прийняла закон про новий територіальний устрій, за яким територія УНР мала бути поділеною на землі,О. М. Мироненко. Адміністративно-територіальний поділ УНР // проте встановлення Гетьманату зашкодило втіленню реформи. ЗУНР використовувала австрійський поділ на повіти.Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, ВКФ «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9 — с. 75 1919-1939 В Польщі західноукраїнські землі було поділено на воєводства.Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. Закарпаття у складі Чехословаччини становило суб'єкт федерації — автономний край Підкарпатську РусьПідкарпатська Русь // Буковина у складі Румунії ділилася на жудеці. 1923-1930 У 1920-х роках в УСРР було запроваджено тимчасовий поділ на губернії (1923-1925) та округи (1923-1930).Постанови ВУЦВК про адміністративно-територіяльний поділ Волині, Донеччини, Катеринославщини, Київщини, Одещини, Поділля, Полтавщини, Харківщини, Чернігівщини від 7 березня 1923 р. На території Криму існувала Кримська АРСР, яку 1944 року перетворили на область. 1941-1944 Під час німецької окупації у Другій світовій війні дистрикт Галичини та райхскомісаріат України було поділено на округи. з 1930 1932 року замість поділу на округи (скасовані 1930) в Радянській Україні запровадили поділ на області, що є в основі сучасного устрою (зокрема на територіях Західної України (з 1939), Буковини (з 1940) та Закарпаття (з 1946). Крім областей у складі України існувала Молдавська АСРР (1924-40), а в лютому 1991 року на території Кримської області було утворено Автономну Республіку Крим.
Формування сучасного поділу
Сучасна система областей та районів України сформована з 1932 року, коли були утворені перші 7 областей замість чинної до того адміністративної системи з 40 окру́гів та 406 районів (і населених пунктів).
У березні 2014 року українська влада внаслідок російської агресії втратила контроль над окупованими Російською Федерацією АР Крим та м. Севастополем, влітку — над частиною Донецької та Луганської областей.
Станом на 1 жовтня 2018 року в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: АР Крим, 24 області, Київ та Севастополь, у складі яких нараховується 490 районів, 461 місто (з них 187 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 108 районів у містах, 883 селища міського типу, 28131 сільський населений пункт.
Для порівняння, станом на грудень 1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів, а на початок 2011 року — 490 районів, 459 міст (з них 180 — міста спец. статусу, республіканського, обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10278 сільських рад, 28457 сіл.
17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову про скорочення кількості районів в Україні (Постанова набрала чинності 19 липня 2020 року). Замість 490 районів було створено 136. У середньому у складі кожної області стало по 4-5 районівВРУ // Прийнято Постанову "Про утворення та ліквідацію районів" . Території районів складаються з сільських, селищних та міських територіальних громад. Київ та Севастополь, а також більшість обласних центрів та деякі великі міста також поділяються на райони у містах. У складі територіальних громад можуть утворюватися старостинські округи, які об'єднують один або декілька населених пунктів (здебільшого сіл або селищ), які не є адміністративними центрами громад.
Нормативно-правове забезпечення Станом на поч. 2021 року підготовлений законопроєкт «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», який має замінити «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року.
Він законодавчо має врегулювати питання щодо порядку утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, назв населених пунктів та віднесення їх до певних категорій. Законопроєктом встановлюється трирівнева система адміністративно-територіального устрою України — регіональний рівень (АР Крим і області), субрегіональний рівень (райони), базовий рівень — міста, селища, села та допоміжний рівень — райони в містах. Також передбачене запровадження державної реєстрації адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Смт у разі прийняття проєкту закону мають перейти до категорії селищ, а існуючі селища — до категорії сіл. Також запропоновано перевести населені пункти Верховина, Голованівськ, Кельменці та Новоайдар до категорії міст.
Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. Проте жодним чином не йдеться про можливість утворення і ліквідацію областей, встановлення і зміну їх меж, найменування і перейменування. В п. 13 ст. 92 Конституції України йдеться про те, що виключно законами України визначається територіальний устрій України. Однак Закон України «Про територіальний устрій України» так до цього часу і не був прийнятий. Тому на сьогодні це питання залишається відкритим.
В історичній ретроспективі. В 1991 р. Президія Верховної Ради Української РСР зробила спробу прийняти новий нормативно-правовий акт замість Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. У зв'язку з цим Президія Верховної Ради Української РСР постановила передати проект «Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР» на попередній розгляд Комісії Верховної Ради Української РСР з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування. Однак новий нормативно-правовий акт так і не був прийнятий.
Після прийняття Конституції України у 1996 р. народні депутати України Р. Безсмертний, І. Юхновський, В. Стретович запропонували проєкт Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій України”, який 15 липня 1997 р. був прийнятий за основу (картка/картка/вето).
У травні 1997 був прийнятий Закон «Про місцеве самоврядування»
1998 року Указ Президента започаткував реформу.