Глибо́ке — село в Ужгородському районі Закарпатської області. Село розташоване за 14 кілометрів від Ужгорода — обласного центру. Населення становить 577 осіб (2026 рік).

Колишня назва — село Малий Холмець, село Гутка. Біля села проходить міжнародна автомобільна траса. В Глибокому міститься центральна садиба колгоспу «Світанок», який займається виноградарством і тваринництвом. Артіль мала 2269 га землі, 600 голів великої рогатої худоби, 1200 овець.

У селі є початкова школа, клуб, бібліотека.

На початку села ще й досі залишилася табличка ще з радянських часів, яка й досі сповіщає подорожніх про в'їзд в «Глубокое».

Історія На пагорбах, на північ від Глибокого, ліворуч від дороги Ужгород — Мукачеве виявлено поселення куштановицької культури. Там же, на самому пагорбі — поселення давніх слов'ян VII—VIII ст. На схилі Холмецької гори — мезолітичні місцезнаходження.

Село згадується в документі 1417 року. Тоді воно називалося Малим Холмцем або Гуткою.

Назва «Глибоке» вперше фіксується у 1447 і її пов'язують з місцевими рукотворними підземеллями-штольнями, в яких колись добували залізну руду, а тепер вони є туристичною принадою села.

Від попередніх епох у селі залишилося багато колишніх єврейських споруд. Так у приміщенні, зведеному на фундаменті колишньої синагоги (по-місцевому — жидівської бужні), нині мешкає місцевий католицький священик.

Сучасна забудова села є поєднанням помпезних нових віл та ошатних старовинних будиночків із колонами й галереями.

Туристичні місця поселення куштановицької культури. поселення давніх слов'ян VII—VIII ст. на схилі Холмецької гори — мезолітичні місцезнаходження. старі закинуті штольні, у яких добували залізну руду пам'ятка природи «Лилики» Залізорудна штольня XIV ст. храм святого архангела Михайла (1856)

Штольні Глибокого

Місцеві штольні притягують різноманітних сталкерів, шукачів пригод і спелеологів-початківців, які серед густих заростей, численних ярів та балок вони відшуковують непримітні входи в старі закинуті штольні, у яких колись добували залізну руду.

Підземелля, вирубані в лісистих схилах на північ від Глибокого, сягають довжини від кількох десятків до трьох сотень метрів. За деякими даними — утворені пустоти унаслідок добування залізної руди для Анталовецького ливарного цеху в 30-х роках XX ст. Проте жоден зі старожилів села не зміг достеменно пригадати, коли тут розпочався видобуток корисних копалин. З вуст старих навіть лунали версії, що було це ще 150—200 років тому. Єдине, що впевнено розповідають місцеві бабусі: у часи війни в штольнях люди цілими сім'ями переховувалися під час активних бойових дій.

Сьогодні частина найбільших пустот внаслідок обвалів зникла назавжди, а інші утворили дивовижне поєднання природного печерного рельєфу й рукотворних лабіринтів. Стіни штолень мають специфічний червоно-рудий відтінок — унаслідок окислення заліза, яке міститься в породі. Прорубані вузькі ходи зазвичай закінчуються глухим кутом, але часом переходять у досить просторі зали з обваленими глибами й купою дрібного каміння. Тут є ходи, у які можна проповзти хіба на животі, є вертикальний кількаметровий колодязь, заплутані лабіринти, каскадні ніші і навіть струмки, що біжать дном печери. Для місцевих дітей штольні стали справжнім захопливим полігон для розваг та досліджень.

Ходять чутки, що тут є кількаповерхові залізорудні шахти в околицях, які тепер заповнені водою. На вході одного з підземель стоять заіржавілі ґратовані дверцята. Щоправда, вони прочинені, й видно, що ними вже багато десятиліть ніхто не користувався. Для зручності кожній з штолень було дано свою назву, оскільки давні назви не відомо або їх взагалі не існувало.

Штольня «Стаціонар» — це коридор завдовжки 40 м, розділений на 2 частини, верхню та нижню, невеликим обвальним залом та вузьким субвертикальним лазом за ним. В кінці штольня сильно звужена, в обох частинах є слабкий водотік ґрунтових вод. Штольня «Лабіринтова» має 2 входи; це лабіринт досить складної, як для штолень Глибокого, конфігурації, що замикається в кільце, загальною довжиною ходів біля 300 м, без очевидних водотоків. Штольня «Затоплена». Вхід у цю штольню довгий час був засипаним, та його відкопано у 1988 р. Це довгий коридор з одним відгілком завдовжки 250 м по якому тече підземний струмок, місцями завглибшки понад 1 м.

У незатоплених штольнях Глибокого живуть традиційні мешканці всіх підземель — кажани (див. також пам'ятка природи «Лилики» і Залізорудна штольня XIV ст.). Для того, аби зробити перепис їхньої популяції, сюди час од часу навідуються ужгородські біологи. Окрім крилатих мишок, тут також можна зустріти саламандр, ящірок, жаб, слимаків і найрізноманітніших комах — метеликів, павуків, стоножок, жуків.

Місцеві штольні виступають як навчальний майданчик для юних спелеологів — саме тут вихованці спелеогуртка з Падіюну проходять свої перші практичні заняття з орієнтування й топозйомки (замальовування карти ходів печери). Проте досвідчені інструктори-спелеологи не радять людям без відповідних знань, спорядження й підготовки навідуватися до закинутих штолень. Імовірність травми, падіння каменя чи навіть нового обвалу не слід відкидати.

Релігія У 1893 в селі сталася трагічна подія: 20 вересня ужгородський бляхар Петро Древей впав із вежі церкви, яку вкривав бляхою, і через кілька днів помер.

У селі на пагорбі, віддалена від дороги, стоїть типова мурована церква святого архангела Михайла (1856) з бароковим завершенням вежі. На стінах при вході зазначено, що церкву добудовували в 1922 й оновлювали в 1977. Значний ремонт зроблено також у 1932. Іконостас встановили в 1928. за священика о. Михайла Пензеля. Збереглися прізвища фундаторів ікон. «Тайну вечерю» фундував Михайло Голич з дружиною, «Св. Миколая» — Петро Баб'як з дружиною, «Св. Михаїла» — Михайло Лазарь. Образи Ісуса Христа та Богородиці намалював И. Пал у 1992 р. У селі є також римо-католицька церква, що належить місцевим словакам.

Глибоке є філією парафії св. Луки, євангеліста, у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу. У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року облаштувала у ньому музей атеїзму. Храм було повернено вірним 1989 року.

Глибоке обслуговують середнянські францисканці (орден Братів Менших).

Політика

Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 210585, розташована у приміщенні клубу.

Результати зареєстровано 448 виборців, явка 51,34 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 55,07 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,66 %, за «Опозиційний блок» — 8,37 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Андріїв (самовисування) — 30,67 %, за Олександра Пекаря (Слуга народу) — 21,33 %, за Йосипа Борто (самовисування) — 9,78 %.

Населення За переписом населення 2001 року в селі мешкало 577 осіб.

Місцеві жителі є переважно греко- й римо-католиками.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська54093,59 %словацька315,37 %російська40,69 %угорська20,35 %Усього577100 %

Відомі люди Бращайко Юлій Михайлович — міністр фінансів і комунікацій Карпатської України, організатор Хустської Народної Ради у 1919.

Примітки

Посилання