Дмитро́ І́горович Дроздо́вський ( 18 лютого 1987, Одеса) — літературний критик, літературознавець, перекладач, письменник. Кандидат філологічних наук (2013), член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (з 2012), головний редактор (з 2012) журналу «Всесвіт», науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка, член Асоціації іспаністів України, Асоціації компаративістів України при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2016—2019 рокахКомітет з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. , болгарського відділення Європейської асоціації дослідників англістики.

Життєпис Народився в Одесі у родині науковців. Дід — український мовознавець-діалектолог, доктор філологічних наук, професор Володимир Дроздовський.

Закінчив з відзнакою Національний університет «Києво-Могилянська академія» (2008 р. — бакалавр, 2010 р. — магістр), за спеціальністю філологія (теорія, історія літератури та компаративістика).

У 2013 захистив кандидатську дисертацію на тему «Рецепція В. Шекспіра в українській еміграційній літературі 1940-1960-х рр.» (спеціальність 10.01.05 — порівняльне літературознавство).

Працював прес-секретарем Національного університету «Києво-Могилянська академія», вчителем української мови та літератури гімназії № 290 м. Києва, заступником головного редактора журналу світової літератури «Всесвіт», науковим співробітником відділу світової літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (в 2016—2019 рр.).

31 січня 2019 року Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич підписала наказ № 88 «Про фінальний етап IX Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка», призначивши Д. Дроздовського головою журі конкурсу.

У серпні 2019 став членом болгарського відділення Європейської асоціації дослідників англістики.

Науковий доробок Дмитро Дроздовський — спеціаліст у галузі літературної компаративістики та шекспірознавчих студій, відомий низкою випадків крадіжки чужих текстів. Учасник XX Міжнародного конгресу з компаративістики в Парижі (2013), XIX Міжнародного конгресу з компаративістики в Сеулі (2010), IX Міжнародного шекспірознавчого конгресу в Празі (2011). Учасник численних літературознавчих конференцій у Греції, Перу, США, Великій Британії, Чехії, Іспанії, Польщі, Султанаті Оман, Азербайджані тощо. Має публікації в міжнародних реферованих наукових журналах (peer-reviewed), зокрема, у США, Перу, Китаї, Великій Британії. Учасник ІІ Міжнародного гуманітарного форуму в Баку (4-5 жовтня 2012 р.).

Член журі Всеукраїнського конкурсу «Книжка року» (до 2018 року). Член журі фінального етапу Малої академії наук України в секції світової літератури та іспанської філології. Координатор секції іспанської філології Малої академії наук України (2012 р.). Неодноразово був членом журі IV етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури. Голова журі фінального етапу Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка.

Досліджує українське шістдесятництво, праця «Код майбутнього», науковий консультант: проф. Оксана Пахльовська). Як і в пізнішій монографії, запланованої до захисту як докторська дисертація, у книжці «Код майбутнього» міститься плагіат. Інтернет-ресурс «Літакцент» повідомляє: «джерелами нецитованих запозичень виступають здебільшого російські статті, реферати та „шпаргалки з філософії“ у вільному доступі з мережі Інтернет». Майже дослівним плагіатом праці Богдана Тихолоза «Поети-шістдесятники» (2001) є також стаття Д. Дроздовського «Українське шістдесятництво: розставляючи крапки…»

У 2021 р. став одним із трьох представників України на міжнародному конгресі ESSE. Д. Дроздовський представив доповідь за темою «Fredric Jameson's Postmodern Theory as the Introduction to the Theory of Post-Postmodernism».

У 2023 р. наукове дослідження Д. Дроздовського «Post-Realism and Autobiografiction in Borys Fynkelshteyn's  It Came to Pass…»., опубліковане в 2022 р. в американському журналі «The  International Journal of Literary Humanities», здобуло відзнаку «International Award for Excellence» у США.

Навесні 2023 р. в міжнародному науковому журналі «The Amazonia Investiga», була опублікована розвідка «Discourse of resistance in contemporary Ukrainian fiction: satire and anti-colonial motives in Maria Miniailo's 'Stolen Spring'», що привертає увагу світової наукової спільноти до репрезентації війни в Україні в річищі сучасного літературного процесу.

Літературна творчість та публіцистика Переклав драматичні твори Ф. Гарсіа Лорки з книжки «4 Piezas breves», твори І. Тюріна, Д. Веддінгтон-Фезера, Ж. Пейслі, В. Річ, багатьох сучасних британських поетів.

2011 р. на сторінках українського часопису «Кур'єр Кривбасу» (№ 254/255 січень-лютий, № 256/257 березень-квітень) було опубліковано перший роман Д. Дроздовського «Хамелеон».

У вересні 2011 року в Університетському видавництві «Пульсари» (Київ) вийшла книга «Меридіан розуміння» як результат багаторічних мандрів автора різними країнами — від Латинської Америки до Султанату Оман, від Великої Британії до Сполучених Штатів Америки. Як зазначає у рецензії на книжку Богдан Пастух, «основна проблема автора полягає навіть не у смислових провалах, нечутті слова і запобігливому ставленні до культурної еліти, а в тому, що матеріали, вміщені у книжці „Мерідіан розуміння“ й написані з 2008 по 2011рік, практично позбавлені еволюції. Дмитро Дроздовський, як видно з книжки, поїздив чимало, дивився, але от біда ‒ не побачив.» Видання складається з двох розділів: «Україна» та «Світ». У першому розділі автор показує цинічність нинішнього політичного часу, абсурдність інформаційного простору в Україні й поза нею. В другому — кожний закордонний візит змушує автора на тлі іноземного досвіду говорити про Україну, шукаючи можливі форми соціокультурного перегуку між нею та простором Іншого.

26 січня 2019 р. на Малій сцені Національного драматичного театру імені Івана Франка відбулась презентація книжки «Чайка на ім'я Любов», яку написав Дмитро Дроздовський про Ларису Кадирову, народну артистку України. Д. Дроздовський аналізує особливості психологізму героїнь Лариси Кадирової, вказує на інтелектуалізм, притаманний кожній її виставі. Для літературознавця театр Л. Кадирової — приклад органічного продовження традицій українського театру від часів Марії Заньковецької та Леся Курбаса. На думку автора, Лариса Кадирова майстерно відтворює образи світової драматургії, перевтілюється у видатних жінок (як Сара Бернар чи Марія Заньковецька), поєднуючи європейський інтелектуалізм з українським колоритом. Її вистави випромінюють любов і утверджують християнські цінності прощення, перемоги Добра над Злом, а також розкривають питомі риси українського національного характеру, зокрема здатність сміятися з себе у найтяжчих ситуаціях екзистенційного вибору, не впадаючи у відчай. На обкладинці книжки наведено слова Міністра культури України про це видання, а також слова інших відомих письменників, політиків, науковців (М. Матіос, Я. Гарасим тощо).

Громадська діяльність У 2022 р. під час війни з росією організував низку міжнародних заходів для підтримки України, зокрема за участю Нобелівського лауреата Марйо Варгаса Льйоси, українського письменника Сергія Жадана та Голосу Майдану Євгена Нищука. Під час російсько-української війни росіяни визнали головного редактора журналу «Всесвіт» Дмитра Дроздовського «ворогом» РФ за його позицію, пов'язану з бойкотуванням співпраці з Росією, зокрема в культурі та науці. Водночас позицію Д. Дроздовського підтримали в Україні (зокрема, Є. Нищук), а також за кордономhttps://balticworlds.com/wp-content/uploads/2022/06/BW-2022-1%E2%80%932-HELA-enkelsidor.pdf.

Звинувачення у плагіаті й критика 18 вересня 2018 року Тетяна Рязанцева заявила про плагіат у книжці Дроздовського «Множинність реальності в англійському постпостмодерністському романі», яку було надруковано і заплановано до захисту як докторську дисертацію в Інституті літературиДмитра Дроздовського звинуватили в плагіаті // ЛітАкцент. — 20.09.2018Наукового співробітника Інституту літератури звинувачують у плагіаті // Читомо. — 20.09.2018. 26 вересня Тамара Гундорова опублікувала висновок групи літературознавців у складі Тетяни Рязанцевої, Павла Михеда, Олеся Федорука, Михайла Назаренка й Дмитра Єсипенка. Згідно з їхнім аналізом, у книжці Дроздовського було повністю списано десять підрозділів, і частково — ще чотири підрозділи, вступ і висновки. Дроздовський перекладав із російської, англійської та іспанської мов наукові публікації та копіював їх до свого тексту, не зазначаючи авторства і не посилаючись на нихСкандал із плагіатом Дмитра Дроздовського набирає обертів // ЛітАкцент. — 27.09.2018Як плагіат кандидата наук і консультанта МОН спустошує поле науки // Українська правда. — 8.10.2018. 9 жовтня була створена комісія Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України для вивчення тексту дисертації та монографії. 13 листопада комісія оголосила свій висновок: монографія Дроздовського містить 64 % плагіату. 15 листопада Вчена рада Інституту літератури анулювала рекомендацію до друку монографії.

Низка авторитетних науковців антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» визнали надані комісією порівняльні таблиці вичерпними і застерегли від неефективного використання комп'ютерних програм для виявлення плагіату у перекладах з оригінальних текстів.

Як відзначив у коментарі виданню LB.ua заступник Міністра освіти і науки України Юрій Рашкевич, МОН «не надсилає дисертаційні роботи чи монографії на експертизу» і відповідно не здійснювало перевірку монографії Д. Дроздовського. У результатах другої анонімної перевірки зафіксовано 754 джерела плагіату, які були виявлені в перевірці роботи на системі UNICHECK, проте у висновках після перевірки наведено поняття «оригінальність» і «схожість». Комісія прирівняла всі випадки «схожості» до плагіату, свідченням чого є розпорядження, підписане директором Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка від 23.11.2018 р.

У відповідь Дмитро Дроздовський наголосив на тому, що ця ситуація є спробою «знищити колегу» та заявив, що некоректне цитування у його роботі з'явилося через помилку колег, які допомагали йому готувати монографію.

Крім того, науковець публічно перепросив за помилки: «Визнаю, що докторська монографія наразі містить проблемні місця, які потребують доопрацювання. І визнаю, що не приділив належної скрупульозності у її підготовці. У силу різних причин, а насамперед через громадську діяльність у режимі „round a clock“ підготовка верстки монографії, що передує захисту дисертації, готувалася в той час, коли я був за межами України й не мав змоги повноцінно контролювати процес. Тому в сигнальних примірниках виринули помилково надіслані версії матеріалів, подеколи переклади статей, десь не були позначені належним чином посилання, мали місце технічні недогляди у бібліографії, а також, як було виявлено згодом, я посилався на матеріали, які самі були плагіатом. Щиро перепрошую в опонентів і дякую прихильникам за конструктивну критику. Доопрацюю текст згідно з чинними вимогами законодавства України до докторських дисертацій. Передав текст на дослідження співвідношення авторського тексту й запозичень. Докладу зусиль, аби історія про захист докторської стала успішною історією про виправлення помилок, а не лише про публічні цькування».

Дмитро Дроздовський ініціював створення наукового блогу, на якому виклав громадськості основні ідеї своєї роботи: https://dd-postpost.blogspot.com