Шавуот

Шавуо́т, Шабуот (), Швуес () — свято в юдаїзмі що відзначається 6 сівана за еврейським календарем, на 50 день омеру. Початково одне з паломницьких свят пов'язане зі збором нового врожаю. Починаючи з II ст. до н.е. асоціюється з даруванням євреям Тори на горі Синай при виході з Єгипту. За межами Ерец-Ісраель свято триває два дні. Державне свято та загальний вихідний день у сучасному Ізраїлі.

Назви Хаґ га-Шавуот () — «Свято Тижнів». Назва пов'язана із заповіддю . Вперше згадується у Книзі «Шмот»:

Хаґ га-Кацир () — «Свято врожаю».

Ацерет () — «Зупинка», або «Утримання». Така назва з'являється у Талмуді та у працях мудреців ХаЗаЛю. Вона походить від заборони праці у цей день та завершення періоду пов'язаного з Песахом із встановленими для нього обмеженнями, тому що це своєрідне доповнення до Песаху (закінчення Песаху). Йом га-Бікурім () — «День перших плодів». Назва вперше з'являється у книзі «Ба-Мітбар» та походить від заповіді приносити жертву до Храму.

Зман Матан-Тора () — «Час дарування Тори». Ця назва не з'являється у ТаНаХу, а походить від мудреців, через те що вказано в Писанні що саме в ці дні Вс-вишній дав Мойсею Десять заповідей. Прийнято збиратись громадою в синагозі щоб слухати Декалог івритом та мовою місцезнаходження громади. Йом га-Хамішим () — «П'ятдесятий день»: Цей день названий так тому, що він завершує 49 днів Йом га-Кагал () — «День зібрання», названий на честь зібрання ізраїльтян під час підготовки до подій на Синаї. Хаґ га-Маім. Ще одна популярна назва — (), тому що діти та молодь, як правило, ведуть під час нього водні війни, дотримуючись стародавнього звичаю серед північноафриканських євреїв обливати один одного водою на Шавуот. Походженням звичаю є мідраш, згідно з яким Тора керувалася водоюМідраш Пісня над піснями.

Абревіатура назв свята — ХаКаТ ШиВАА () — (חמישים, קציר, תורה, שבועות, ביכורים, עֲצרת, הַקְהֵל).

Закони та звичаї часів Храму Наразі єдиною виконуваною заповіддю, що встановлена Торою, є заборона праці у цей день, проте за часів існування єрусалимського храму закон вимагав виконання й інших настанов.

Так Шавуот був другим із трьох паломницьких свят. На Песах, Шавуот та Сукот кожному чоловіку належало здійснити паломництво до Храму.

Хлібна жертва та жертва першоплодів

За часів існування Єрусалимського Храму в цей день приносилася особлива хлібна жертва — «Два хліби» (). Обов'язок принести жертву встановлений Торою:

Ці дві хлібини спечені із пшениці нового врожаю були квасні на відміну від прісних хлібів що приносилося в жертву в інших випадках. Це символізує завершення періоду від Песаху до Шавуоту — від заборони квасного, до дозволу та прийнятності його як жертви.

Оскільки заборонено випікати хліб у свято, хліби для жертви випікали напередодні, а якщо Шавуот припадав на неділю то у п'ятницю, адже це заборонено і в Шабат.

Жертва «Двох хлібів» була першою із семи жертв першоплодів які приносили починаючи від Шавуоту і до Сукоту за мірою дозрівання плодів. Належало приносити плоди «Семи видів» — семи рослин згаданих у Торі як символи рясноти Землі Ізраїлю

Хлібна жертва була суспільною, тобто приносилась від імені всього народу, усі подальші —індивідуальні.

Сучасні звичаї свята Одним із сучасних атрибутів свята є звичай вдягатися у білий одяг. Хоч ця традиція не має значного підґрунтя, окрім поширеного у багатьох культурах сприйняття білого кольору як символу чистоти, вона дуже поширена серед сучасних юдеїв .

Поширеним є звичай юдеїв Північної Африки святкувати Шавуот як свято води. Джерелом традиції вважають праці Моше бен Маймона Єлібаза — рабина міста Тарудант що жив у XVI ст. Початково звичай існував як традиція обливати водою читача «Азгарот» у синагозі та наречених що мають одружитися цьогоріч. Із переїздом до Ізраїлю евреїв Магрибу звичай зберігся як дитяче свято обливання та ігор з водою .

Зелені свята Звичай ашкеназьких євреєв прикрашати синагоги та дома зеленими гілками та квітами згадується з XIV ст. та походить від мідрашів за якими гора Синай вкрилася зеленню та квітами під час дарування Тори.

У деяких синагогах прийнято прикрашати гілками біму на зразок весільного шатра. Подібно до нареченої що під хупою отримує ктубу — народ ізраїлю отримав на Синаї Тору.

Проте деякі авторитетні рабини, зокрема Віленський Гаон, вбачаючи в цьому звичаї уподоблення до християнської традиції різдв'яної ялинки постановили що таке прикрашання порушує заповідь не вподобливатись язичникам.

Молоко та мед Святкова трапеза в Шавуот традиційно включає молочну їжу. Цей звичай ймовірно виник у Франції в пізньому середньовіччі та поширився серед європейських юдеїв. Перша згадка про нього належить рабину Авіґдору Царфаті, що жив у Франції в 13 ст. Хоча давні сефардські джерела не згадують такий звичай, сьогодні вони дотримуються його рівно, як й східні євреї, які перейняли його у 20 ст. Страви якими ласують на Шавуот це, перш за все, притаманні місцевим кухням різновиди налисників, пирогів та вареників із сирними начинками та інші страви на молочній основіhttps://web.archive.org/web/20110610060653/http://www.jewishaz.com/jewishnews/030530/loopholesside.html. Залежно від фінансового стану та інших обставин трапеза може бути від багатої до суто символічної.

Єврейська традиція наводить багато пояснень та символічних сенсів молочної їжі у Шавуот. Отримавши Тору юдеї зголосились виконувати вимоги кашруту, як частину з 613 заповідей. Тож повернувшись з Синаю вони не могли їсти м'яса, яке відтепер потребувало особливої підготовки: ритуального забою худоби, ретельного вилучення крові та виконання інших новоотриманих настанов. За оповідями Мішни перші дні юдеї задовільнялись молочною їжею. На думку юдейськіх богословів цар Соломон у «Пісні понад піснями» із медом та молоком ототожнює саме Тору отриману у ці дні

Звідси походить, також, звичай пригощати дітей, що починають вивчати Тору, медом, аби сформувати приємні спогади. Подібно, як мати дає молоко своїй дитині, Бог дарував Тору євреям. Молоко виступає, як символ піклування та любові матері до дитини, Бога до євреїв та людства.

В сучасному Ізраїлі знаходяться поодинокі активісти, які закликають не захоплюватись надміру дотриманням цієї традиції, активно підтримуваної виробниками молочних продуктів, та вказують на надмірну комерціалізацію цього звичаю .

Всенощне вивчення Тори Починаючи з 16 ст. поширений звичай у ніч свята вивчати окремі частини Тори та книги мудреців. Збірка молитв та сам процес має назву «Тікун Лель Шавуот» () та вперше згадується у книзі «Зогар»

Цей процес має різні начення та пояснення від простих до містичних:

Сувій Рут Перед читанням Тори в ашкеназскіх громадах читають Сувій Рут.

Дати свята в найближчі роки Рік за юдейським календаремРік за григоріанським літочисленнямДата5782 תשפ"ב20225 червня5783 תשפ"ג202326 травня5784 תשפ"ד202412 червня5785 תשפ"ה20252 червня5786 תשפ"ו202622 травня5787 תשפ"ז202711 червня5788 תשפ"ח202831 травня5789 תשפ"ט202920 травня5790 תש"צ20307 червня5791 תשצ"א203128 травня За еврейським календарем свято починається у вечорі доби напередодні і закінчується у вечорі цього дня, в диаспорі (поза Ерец-Ісраель) Свято відзначають дві доби 6 і 7 сівана.

Шавуот у християнстві

Примітки

Посилання