Леопольд Карл Едуард Георг Альберт, герцог Саксен-Кобург-Готський, при хрещенні — Леопольд Чарльз Едвард Джордж Альберт (, ; 19 липня 1884, Клермонт, Суррей — 6 березня 1954, Кобург) — четвертий і останній герцог Саксен-Кобург-Готський, що правив з 30 липня 1900 по 14 листопада 1918 року. До 1919 був також принцом Великої Британії з титулом герцог Олбані (), але позбавлений всіх британських титулів за участь у Першій світовій війні на стороні Німеччини. Доктор права. Обергруппенфюрер СА (почесний), НСКК і НСФК, генерал піхоти Прусської армії і вермахту, генерал кавалерії Саксонської армії.

Походження Онук британської королеви Вікторії, єдиний син її четвертого, наймолодшого сина Леопольда, герцога Олбані та принцеси Олени Вальдек-Пірмонтської. Принц Леопольд, що страждав на гемофілію, помер 28 березня 1884 року, майже за чотири місяця до народження Карла Едуарда. Таким чином титул герцог Олбані принц Карл отримав з народження.

Правління У 1900 році, по смерті другого сина Вікторії герцога Альфреда і відмови її третього сина Артура від прав на герцогство, шістнадцятирічний Карл Едуард вступив на престол. Упродовж наступних п'яти років він правив під регентством наслідного принца Гогенлое-Лангебурзького під строгим контролем кайзера Вільгельма II. Після повноліття 19 липня 1905 року герцог Олбані прийняв всі конституційні повноваження.

У віці 21 року Карл Едуард взяв за дружину Вікторію Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзьку. Весілля відбулося у замку Глюксбург, неподалік данського кордону. У подружжя народилося п'ятеро дітей.

У Першій світовій війні після деяких роздумів підтримав Німеччину, і в 1915 році його двоюрідний брат король Великої Британії Георг V виключив його із кавалерів ордена Підв'язки, лицарем якого він був з 1902 року. У 1917 році британський парламент видав акт, згідно з яким усі, хто воював проти короля й проти його союзників, позбавлялись своїх титулів і звань. В 1919 році, відповідно до акту парламента, Таємна рада Великої Британії позбавила Карла Едуарда титулів герцога Олбані, графа Кларенса і барона Арклоу. Герцог і його нащадки також втратили право на титули принца і принцеси Великої Британії.

У нацистській Німеччині

З 1933 року — імперський уповноважений з питань транспортної служби.

З 1933 по 1945 рік — імперський комісар добровільної медичної служби і президент німецького Червоного Хреста.

Як президент німецького Червоного Хреста був впутаний в політику Адольфа Гітлера, зокрема знав про програму умертвіння Т-4, за якою було вбито біля ста тисяч осіб.

У 1935 році вступив до нацистської партії, вступив до рядів СА, і отримав звання обергруппенфюрера цієї організації, а також став Обергрупенфюрером НСКК. Був Почесним керівником групи СА «Тюрингія».

З 1936 року — президент Об'єдання німецьких фронтовиків.

З 1937 по 1945 — депутат Рейхстагу.

Займав високі посади в деяких німецьких фірмах, в тому числі, був членом наглядової комісії «Deutsche Bank».

Після закінчення Другої світової війни американське військове керівництво Баварії під керівництвом генерала Джорджа Сміт Паттона помістило його під домашній арешт в своєму замку, а пізніше в тюрму, по обвинуваченню в зв'язках з нацистами. В 1946 році був засуджений судом.

Через стан здоров'я був випущений із тюрми. Останні роки провів на самоті. У 1953 році в кінотеатрі дивився коронацію Єлизавети II. Помер у 1954 році.

Родина

Дружина Вікторія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька.

Діти: Йоганн Леопольд (1906—1972) — наслідний принц Саксен-Кобург-Готи, був двічі одружений, мав трьох дітей від першого шлюбу; Сибілла Кальма (1908—1972) — дружина герцога Вестерботтенського Густава Адольфа, мати короля Швеції Карла XVI Густава; Дітмар Губертус (1909—1943) — принц Саксен-Кобург-Готський, загинув у бою під час Другої світової на території України біля селища Великі Мости у Львівській області, одружений не був, дітей не мав; Кароліна Матильда (1912—1983) — від трьох шлюбів мала шестеро дітей; Фрідріх Йозіас (1918—1998) — титулярний герцог Саксен-Кобург-Готи у 1954—1998 роках, був двічі одружений, мав чотирьох дітей від обох шлюбів.

Генеалогія

Нагороди Медаль Діамантового ювілею королеви Вікторії (Британська імперія; 1897) Пам'ятна медаль срібного весілля Альфреда і Марії Саксен-Кобург-Готських (1899) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з ланцюгом (30 липня 1900) — магістр ордену. Королівський Вікторіанський орден, почесний великий хрест (Британська імперія; 27 січня 1901) Орден Підв'язки (Британська імперія; 15 липня 1902) — позбавлений в 1915 році. Орден «За заслуги» (Вальдек) 1-го класу Орден Рутової корони (Саксонське королівство) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден Вірності (Баден) (1904) Орден Бертольда I, великий хрест (Велике герцогство Баден; 1904) Великий хрест Ордена Леопольда I (Бельгія) (1905) — вручений королем Леопольдом II. Медаль герцога Карла-Едуарда з короною (1905) Пам'ятна медаль весілля герцога Карла Едуарда (1905) Пам'ятна медаль срібного весілля Альфреда і Марії Саксен-Кобург-Готських (1905) Орден Чорного орла (Королівство Пруссія; 11 жовтня 1905) Орден Червоного орла, великий хрест (Королівство Пруссія; 11 жовтня 1905) Орден Слона (Данія; 16 червня 1906) Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана (1906) Орден Святого Губерта (Баварське королівство; 1907) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Королівство Італія) Орден Корони Італії, великий хрест Медаль Червоного Хреста (Пруссія) 3-го класу Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія) 2-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний знак «Цариця Елеонора» за заслуги перед Червоним Хрестом Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Військовий орден Святого Генріха, великий хрест (Саксонське королівство) Почесний шеф різноманітних полків Імперської армії Залізний Хрест I та II класу (Королівство Пруссія) Овальна медаль герцога Карла Едуарда з мечами (1915) Почесний хрест (Ройсс), офіцерський хрест з мечами Хрест «За заслуги у військовій допомозі» (Королівство Пруссія) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою Військовий хрест Карла Едуарда з діамантами (19 липня 1916) Орден «За військові заслуги» (Болгарія) Орден «За хоробрість» 3-го ступеня, 1-й класу Орден «Святі Кирило та Мефодій» з ланцюгом Галліполійська зірка (Османська імперія) Медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія) Медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія) Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (Королівство Пруссія) Відзнака 2-ї морської бригади «Ергардт» Орден Серафимів (Швеція; 20 жовтня 1932) Знак підпільного фронту Почесний знак Кобург Почесний громадянин міста Кобург (1933) — позбавлений 20 лютого 1946 року. Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931 Членський знак Сталевого шолома/Об'єднання німецьких фронтовиків в сріблі Спортивний вінок Національного автомобільного і авіаційного об'єднання в золоті Почесний кут старих бійців Почесний хрест ветерана війни з мечами Почесний знак Німецького Червоного Хреста, зірка (1934) Зірка Заслуг Угорського Червоного Хреста Почесний знак Японського Червоного Хреста Німецький Олімпійський знак 1-го класу Почесний знак протиповітряної оборони 1-го ступеня Почесний знак «За турботу про німецький народ» 1-го ступеня і зірка Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами

Література Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: Астрель, 2002. — С. 364—365. — 942 с. — ISBN 5-271-05091-2 Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396 Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie «Rosma» GmbH, 1934

Посилання Профіль на Geneall.net Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Карла Едуарда

Примітки