Софія Олексіївна Щеглова (18 вересня 1886, Пенза — 1 червня 1965, Москва) — літературознавець, бібліограф, педагог, професор, доктор філологічних наук (з 1941 року), член Неофілологічного товариства при Петербурзькому університеті, історико-літературного товариства, історичного товариства Нестора-літописця при Київському університеті, історико-філологічного товариства при Самарському університеті, Археологічної комісії ВУАН, член-кореспондент Товариства любителів давньої писемності та інше. Учениця та сподвижник Володимира Миколайовича Перетца.
Життєпис Народилась 18 вересня 1886 року в Пензі. З 1907 року ввійшла до складу членів Семінарії російської філології професора В. Перетця, де досліджувала український вірш. В 1910 році закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів в Києві. В 1913 році склала державні іспити в Київському університеті і була зарахована для підготовки до професорського звання.
В 1905—1915 роках викладач київських жіночих гімназій та одночасно викладач Вищих жіночих курсів; В 1916—1917 роках — викладач Петроградської громадської жіночої гімназії та Вищих педагогічних курсів; В 1918—1922 роках професор Самарського університету, педагогічного інституту та Археологічних курсів; В 1922—1934 роках науковий співробітник рукописного відділу Бібліотеки АН СРСР, одночасно читала лекції в Ленінградському університеті, на курсах при Інституті історії мистецтв та бібліотечних курсах;
У листопаді 1933 року Софію Щеглову заарештовують за так званою «Справою славістів». І хоча після арешту, Щеглову кілька місяців утримувалася в одиночній камері, не дозволяючи не тільки читати, але навіть і спати, Софія Олексіївна винною себе не визнала. У квітні 1934 її засудили до заслання на три роки в «віддалені райони Радянського Союзу».
Софія Щеглова була «спрямована етапом» в Киргизію, де у 1934—1936 роки працювала методистом в бібліотеці міста Фрунзе.
З 1937 року Софії Щегловій дозволили жити в Саратові.
В 1937—1939 роках — викладач середніх шкіл Саратова; В 1939—1951 роках викладач, професор (з 1941 року) Саратовського педінституту та університету.
У 1945 році з Софії Щеглової було знято судимість і в 1951 році вона змогла повернутися до Києва.
Померла 1 червня 1965 року в Москві. Похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 27, ряд 1, місце 7).
Джерела Л. Проценко, Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. ISBN 966-532-012-2. Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник