На́стя Андріа́нівна Присяжню́к (, Погребище Бердичівського повіту Київської губернії (нині місто Вінницької області, Вінницька область) — , Погребище) — українська фольклористка, педагогиня, краєзнавиця, революціонерка.
Біографія Народилася року в багатодітній сім'ї бідного чинбаря Андріана Івановича Присяжнюка. Сім'я мешкала на околиці містечка, досі відомій як Нові Садиби.
У рукописній «Автобіографії» Настя Присяжнюк писала:
Із восьми років Настя стала заробляти. Спочатку доглядала дитину. А коли підросла, працювала в панській економії, а взимку — на Спичинецькій цукроварні. Настя Присяжнюк згадувала: До школи Настю не прийняли, бо «місць не було». Та попри убогість своєї велелюдної родини їй згодом все-таки вдалося закінчити двокласну школу.
Ще в ранньому дитинстві проявила тяжіння до народної творчості. Пізніше, вже працюючи вчителькою, Присяжнюк захопилася й історією рідного поселення. Її старший брат Агафон був добре знайомий зі збирачем українських пісень професором Київської консерваторії Климентом Квіткою — чоловіком Лесі Українки. Він повідав йому про захоплення сестри. Квітка написав листа Насті Присяжнюк і попросив її вислати якомога більше зібраних пісень.
За участь у революційній боротьбі тричі була під арештом царської влади.
Товаришувала в дитинстві та юності з Матвієм Довгополюком (помер у 1944 у таборах ГУЛАГу, педагог, агроном, поет. Член літературної організації «Плуг», автор поетичної збірки «Дні неволі»).
1917 року у Києві склала екстерном іспити на звання вчительки. З цього часу працювала у школі.
Провчителювавши понад 10 років, Присяжнюк 1927 року вступила до Кам'янець-Подільського інституту народної освіти (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1930 року вона закінчила його, а далі продовжила навчання в аспірантурі, була визнаною фахівчинею з філології, готувалася до захисту кандидатської дисертації при кафедрі української мови Київського університету.
Брала участь в укладанні першого за радянської роби українського правопису, працювала із професором Харківського університету Олексою Синявським (безпідставно заарештований і страчений 1937 року). Була знайомою з академіком Агатангелом Кримським, також знищеним тоталітарним радянським режимом.
Заарештована в 1932 року. Перебувала на засланні до повоєнного часу. В шлюбі не була.
Пізніше знову вчителювала в рідному Погребищі. 1957 року вона вийшла на пенсію.
1967 року за багатолітню педагогічну й збирацьку працю Присяжнюк нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. 1970 року її відзначено ювілейною медаллю «За доблесну працю».
Етнографічна діяльність За життя Настя Присяжнюк устигла зібрати і записати понад 6000 народних пісень, 6100 прислів'їв і приказок, 125 плачів і голосінь, 4600 казок, переповідок, бувальщин. Переважна більшість цих записів стала надбанням Академії наук України і зберігаються в фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.
1976 року у видавництві «Наукова думка» вийшла книга «Пісні Поділля», в котрій видрукувані тексти близько тисячі пісень, записаних Присяжнюк у Погребищі упродовж її фольклорно-етнографічної діяльності у 1920–1970 роки.
Видала також збірники: «Колядки та щедрівки» (1965); «Жартівливі пісні» (1967); «Танцювальні пісні» (1978).
Настя Присяжнюк також авторка монографії «Українське весілля в Погребищі — сучасне і колишнє», досліджень «Рось — ріка-трудівниця», «Історія Погребища», про народне харчування, про походження прізвищ і прізвиськ земляків, про сни та їхнє тлумачення, про прикмети погоди.
Поет Платон Воронько писав після відвідин фольклористки:
Вшанування 2010 року у Вінниці вийшла друком книга Ганни Волошенюк «Народної ниви жниця Настя Присяжнюк».
У 2012 році в школі-інтернаті в Погребищі було відкрито кімнату-музей славетної фольклористки, яка згодом отримала статус районного краєзнавчого музею, що носить ім'я Н. А. Присяжнюк, і має спеціальну іменну залу, що розповідає про життя і творчі успіхи славетної землячки-фольклористки.
2013 року у державному видавництві «Преса України» вийшла друком збірка Валентини Козак «Барвінок на три голоси. Хронікально-документальний поезофольк», що присвячена 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка та 120-літтю від дня народження подвижниці фольклористки Насті Присяжнюк, репресованої за любов до української пісні.
Примітки
Джерела та література
— С. 25. Гальчак С., Савчук В. Присяжнюк Настя Андріанівна // — С. 178—179.