Херувим

Херувими (івр כְּרֻבִים, крувим або керувим, вже в формі множини, проте в низці інших європейських мов історично закріпилося як назва однієї істоти; однина івр. כרוב, крув) — крилата небесна істота, що згадується в Біблії. У біблійних записах прο небесних істот, разом з серафимами є найближчими до Бога. У християнстві другий, наступний після серафимів, ангельський чин.

У священних писаннях

В Старому Заповіті У Книзі Буття (3:24) херувим, озброєний «полум'яним мечем», охороняє вхід в Едемський Сад. Давид описує херувимів як засіб пересування Бога: сів на херувимів і полетів (Пс. 17:11); часто використовується такий епітет Бога в Старому Заповіті — «Той, що сидить на херувимах» (1Цар 4:4, 2Цар 6:2, Вих. 37:16 і в інших місцях). Пророк Єзекиїл, пророкуючи падіння царя Тира, порівнює його з херувимом, чий одяг був прикрашений блискучими дорогоцінними каменями, який був скинутий Богом з Едемського Саду на землю за те, що він впав у гріх гордині (Єз. 28: 11-19).

У Скинії, зверху кришки Ковчега Заповіту, ймовірно, за короткими її сторонами, були встановлені два литих із золота херувими, що стоять обличчям один до одного, з розпростертими крилами, які нібито прикривають Ковчег (Вих. 25:18-20, 37: 7-9). Херувими та кришка Ковчега (капорет) становили єдине ціле. У тексті відсутній докладний опис херувимів, йдеться лише, що вони мають крила й обличчя. Звісно ж, що, розташовуючись на кришці ковчега заповіту, херувими одночасно символізували престол невидимого Бога і служили захистом Ковчега. Бог повідомив Мойсею, що над ковчегом між двома херувимами він буде відкриватися йому і через нього давати заповіді народу Ізраїлю (Вих. 25:22).

Соломон велів вирізати з оливкового дерева і покрити золотом гігантських херувимів висотою в десять ліктів (близько 5 м). Їх п'ятиметрові крила «простягалися над місцем Ковчега» (3Цар. 6: 23-28)також 3Цар 8:6,7 у Святому Святих Єрусалимського храму.

Зображення херувимів були вишиті на завісі (парохет) при вході у святині храму (Вих. 26:31; 36:35), на покривалах Скинії (Вих. 26: 1; 36: 8) і вирізані на внутрішніх і зовнішніх стінах (3Цар. 6:29), дверях внутрішнього і зовнішнього святилищ (3Цар. 6:32, 35) та панелях Храму (3Цар. 7:29, 36). Вирізьблення на стінах і над дверима Храму згадуються і в пророчому видінні Єзекіїля, причому кожен херувим мав два обличчя, людини та молодого лева (Єз. 41: 18-20, 25).

Традиційні перекази

У єврейській традиції Згідно з мідрашами на Книгу Буття, херувими були створені Богом на третій день.Мідраш Берешит Раба XXI У той час, як, згідно з іншими джерелами, вони були першими живими істотами, створеними у світі.Танна дебе Еліяху Рабу I

У ТалмудіТалмуд, Хагіга 13б говориться, що чотири істоти, яких Єзекиїл бачив біля трону Божого, спочатку були людиною, левом, биком і орлом, на що Єзекиїл впрохав Бога взяти замість бика херувима для того, щоб Богу не довелося мати постійно перед очима тільця, який нагадував би Йому про те, як євреї поклонялися цій тварині.

Легенда розповідає, що, коли фараон погнався за євреями до Червоного моря, Бог взяв херувима з коліс Свого трону і полетів до того місця.Мідраш Тегілім XVIII, 15; Мидраш Шир ха-Ширім Раба до 1:9

В релігійній традиції

В юдаїзмі Талмуд згадує херувима серед п'яти предметів, що знаходилися в Першому, але не в Другому ХраміТалмуд, Йома 21а. У тому ж трактаті пояснюється, що при руйнуванні Першого Храму, побачивши херувимів, язичники почали глумитися над євреями, вважаючи, що ті поклонялися статуямТалмуд, Йома 54б. З цієї причини херувими у Другому Храмі не були окремими статуями, а були вирізьблені на стінах.Талмуд, Йома 54а

Слід зазначити, що в Талмуді,Талмуд, Хагіга 12б описуючи небеса і небожителів, перераховуються лише три види небесних істот: серафими, офанім і хайот, зовсім не згадуються херувими. Про ті три види йдеться і в стародавній єврейській літургії.

Водночас в мідраші на Еклезіяст йдеться, що «коли людина спить, тіло говорить душі (нешама), що воно робило протягом дня; душа передає ці відомості духу (нефеш), останній — ангелу, ангел — херувиму, херувим — серафиму, який, нарешті, доповідає Богу».Мідраш Кохелет Раба X, 20

Мідраш каже, що Бог, сидячи на херувимах, спостерігає за всім, що діється в Його світі. Херувим при цьому не містить у собі нічого матеріального і носиться Богом, а не навпаки.

У мідраші ТадшеМідраш Тадше, вид. Епштейна, стор. 15 херувими на Ковчезі Заповіту відповідають двом рисам Бога і двом Його Іменамдив., наприклад, Сіфре, до Втор. 3:24: милосердя (Тетраграматон) і справедливості (Елогім).

В Кабалі У Зоарі, де перераховуються десять класів ангелів, херувими не згадуються як особливий клас.див. Зоар на Книгу Вихід, глава Бо, 43а Водночас в каббалістичній книзі «Массехет Ацилут» херувими посідають в сонмі ангелів третє місце, а їхнім начальником є херувим (Керувіель)., Auswahl Kabbalistischer Mystik, стор. 3

У колах середньовічних єврейських містиків Німеччини існувала так звана «школа особливого херувима».

У християнстві Християнське богослов'я спочатку не мало певного погляду на природу херувимів, думки розділялися в питанні, чи є вони істотами або всього лише символами і образами для подання дій Бога.Скабалланович М. Н. Первая глава книги пророка Иезекииля. Опыт изъяснения. — Мариуполь: 1904. — С. 29. Як і Філон Александрійський, бачили в херувимах лише символічне значення Єронім Стридонський (IV століття) і Феодорит Кирський (V століття). Однак уже Климент Александрійський (II-III століття) починає відходити від такого розуміння, називає херувимів «піснесловними духами», але він продовжує робити основний акцент на символічності їхнього способу:

В IV століття виникає та поширюється вчення про те, що херувими є істотами, хоча і володіють певною символікою. Іван Золотоустий дав таке поняття херувимів, що стало традиційним для християнства до закінчення епохи Вселенських соборів:

Теодор Студит називає херувимів «найвищими з усіх і найближчими до Бога», його думку підтримують католицькі (Тома Аквінський) і протестантські () богослови.Скабалланович М. Н. Указ. соч. С. 30

Властивості херувимів описав у своєму творі «Про небесну ієрархію»:

У богослужінні Православної церкви на літургії співається молитва, звана херувимською піснею: «Ми, що херувимів таємниче уявляємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо...». Вона складається з двох частин, що розділяються великим входом.

Легенди та фольклор У апокрифічній літературі херувими вважаються ангелами: «Книга таємниць Еноха» відносить їх до мешканців шостого і сьомого неба; разом з феніксами і шестикрилими серафимами вони співають біля підніжжя трону Божого.«Книга таємниць Еноха» XIX, 6; XX, 1

Ефіопська книга Еноха також говорить про три види ангелів, що завжди пильнують біля трону Божого.Книга Еноха, LXX, 7; ср. LXI, 10

Одні з трьох володіють власною волею (Не той, хто противиться Волі Божої (спірно))

Етимологія назви Етимологія слова «керувим» спірна.

У Талмуді назва «כרוב» виводиться від арамейського виразу «כרביא» («подібний до юнака»).Талмуд, Сукка 5б

Біблійні критики виводили це слово від арамейського кореня כרב — «орати», з чого ними робився висновок про те, що херувим мав вигляд бика.Це пов'язано зі зіставленням двох місць у пророка Єзекиїла (1:10 і 10:14): в першому місці сказано, що істоти небесної колісниці мали чотири образи: людини, лева, бика й орла, а в іншому місці сказано, що цими чотирма образами були: херувима, людини, лева та орла. Таким чином виходить, що херувим=бику. Але ця етимологія була відкинута.

Деякі (як, наприклад, ) скомбінували це слово з грецьким γρυψ (грифон), уявлення про якого дійшло до греків через колонії в областях Понта, Таврійського Херсонесу і т. д.; грифи зображувалися у вигляді крилатих істот, з левовим тулубом, орлиною головою і палаючими очима; за грецьким міфом вони охороняли золото аримаспів, що жили на Ріфейских горах.

Ассириологи припускають, що івритське слово «керув» пов'язане з ассирійським дієсловом «karâbu» («молитися», «благословляти»), тобто херувим — це посередник, що підносить людські молитви до Бога. Причастя «kâribu» — «благословляє», за твердженням ассириології, часто зустрічається в клинописних текстах, як позначення бикоподібних крилатих колосів, які ставилися біля порталів ассирійських царських палаців, як могутніх вартою держави і щастя, зображуючи бога «Адар». Проте, ці чотириногі колоси представляють тільки слабку аналогію біблійних херувимів.

Зовнішній вигляд

Нижче (Єз. 10: 1) ці істоти названі херувимами (див. також 1Пар. 28:18), а замість лику бика Єзекіїль згадує лик херувима (Єз. 10:14). В Єз. 41:18,19 у вирізаних на стінах і дверях Храму херувимів лише два лики — людський і лев'ячий. Можливо, ця різниця пояснюється двовимірним зображенням фігур, на відміну від тривимірної картини в баченні.

Талмудисти уявляли собі херувимів у вигляді малолітнього хлопця. На питання: «Що таке "כרוב"?» раббі Аббагу відповідає: «Подоба юнака», тому що у Вавилоні юнака називають רביא. На інше питання: «Якщо зображення херувима було подібне до чоловіка, то навіщо в біблійному тексті (Єз. 10:14) розрізняються виразу: особа херувима і обличчя людини?» — дається в Талмуді таку відповідь: «Під особою людини потрібно розуміти особу дорослої людини, а під особою херувима — підліткову».Талмуд, Хагіга 13б

Згідно з мідрашем, херувими не мають певної форми, будучи то чоловіками, то жінками, то духами і ангелоподібними істотами.

На відміну від червоних серафимів херувими зображуються в іконографії, як правило, блакитним кольором.

У той же час Йосип Флавій категорично відмовляється пояснити, як древні євреї зображували херувимів в Храмі. За його словами, «вони мали такий вигляд, якого ніхто ніколи не бачив; ніхто не міг пояснити, що вони зображували ».Юдейскі старожитності, VIII, 6 § 5; VIII, 3, 3

В епоху Відродження було популярно зображати херувимів як крилатих немовлят.

Джерела образів та аналоги в інших традиціях

Зображення крилатих істот (наприклад, ламассу) були широко поширені в мистецтві і релігійній символіці стародавнього Близького Сходу. Дві крилаті істоти були поміщені по обидва боки трону царя Бібла Хірама, крилаті бики шеду стояли біля входу у вавилонські і ассирійські палаци та храми; вони були також зображені на глиняних вівтарях для запалення, знайдених в Мегіддо і Таанасі; крилаті сфінкси, грифони і людиноподібні істоти зустрічаються в мистецтві й іконографії Кархемиша, Німруда, Халеба і . Подібні фігури зображені на пластинах слонової кістки зі столиці Ізраїльського царства Самарії. Саме слово херувим схоже до аккадского «кериб» і ассиро-вавилонського «карабу».

У філософії

Філон Александрійський На думку Філона Олександрійського, херувими на Ковчезі Заповіту є символічним зображенням двох рис Бога і двох Його Імен: милосердя (Тетраграматон) і справедливості (Елогім), а в іншому місці вважає їх алегоричним зображенням обох півкуль. Філон змішує херувимів з більш знайомими йому єгипетськими сфінксами і називає їх образами таємницею мудрості, спираючись на помилкове тлумачення назви «כרובים», як כ («як»), רוב («багато») і בין («смисл»)Філон Александрійський, De Cherubim, VII, X; De Vita Mosis, III, 8

Маймонід Маймонід налічує десять класів ангелів, серед яких херувими займають дев'яте місце.Маймонід, Мишне Тора, розділ «Основ Тори» II, 7

Третя частина його «» починається з філософського тлумачення пророцтва Єзекіїля про «Божественну колісницю», в якому Маймонід вбачає опис земного світу, небесних сфер і інтелектів — початком, яким сфери зобов'язані своїм рухом.

На його думку, херувими були поміщені в святилище Храму, щоб вселити народу віру в ангелів, і їх було два, щоб народ не вважав їх зображенням самого Бога.Маймонід, IIΙ, 45

В теорії палеоконтакту