Костянтинівка () — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецькій області. До 2020 року адміністративний центр колишнього Костянтинівського району. Сьоме за площею та населенням місто (78 179 осіб на початок 2022) Донецької області. Костянтинівка вважається столицею скляної промисловості України. Із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію. Є одним з найбільших індустріальних центрів сходу України з розвиненою чорною та кольоровою металургією, скляною, хімічною та будівельною промисловістю, а також є важливим транзитним залізничним вузлом. У 2025 році Костянтинівка отримала почесну відзнаку «Місто-герой України».
З 24 лютого 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські окупанти регулярно обстрілюють інфраструктуру та житлові будівлі міста.
Загальні відомості Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 66,04 км². Населення — 78 тис. осіб.
Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.
Географія Місто розташоване на півночі Донецької області, на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. В місті знаходиться залізничний вузол — станція . Відстань до Донецька: автошляхами — 55 км, залізницею — 65 км. Відстань до Києва: автошляхами — 750 км, залізницею — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізничний рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна».
Історія
Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років томуКонстантиновка: Путеводитель. Б. Н. Донцов, С. И. Колесников. Донецк — 1984.
З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо ЗапорозькеЖурнал генерал-фельдмаршала князя А. А. Прозоровского 1769—1776 с. 349.
Найстаріший район міста — Новоселівка, колишнє селище, що існувало задовго до заснування Костянтинівки.
На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.
На території сучасної Костянтинівки у 1812 році на землі, придбаній у бахмутського купця Четверикова, поміщик Пантелеймон Номікосов заснував село Сантуринівку. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків, купленими в Корочанському уїзді Курської губерніїСборникъ статистическихъ сведений по Екатеринославской Губерніи. Том II, ст. 45, 46. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване іменем власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, у Сантуринівці — 280, в Новоселівці (старовинне селище, приєднане до сучасної Костянтинівки) — 456.
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року — місто обласного підпорядкування.
З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.
З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.
У 1967 році відкритий міський краєзнавчий музей.
Російсько-українська війна В ході російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців () захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацієюДоповідь громадської організації «Безпека та взаємодія в Україні»: Збройна агресія Російської Федерації проти України с. 61.
5 липня 2014 року, в ході проведення Антитерористичної операції, сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їхніх місцевих колаборантів. 21 липня 2014 року при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.
В середині вересня 2014 року в місті було повалено пам'ятник Леніну.
14 жовтня 2015 року, на Покрову Пресвятої Богородиці, в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія.
У вересні 2016 року російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову навчання.
Під час повномасштабного російського вторгнення, 24 січня 2023 року російські окупанти обстріляли район Костянтинівки біля одного з ринків, тоді щонайменше 4 мирних мешканців поранили, з них двоє — діти.
28 січня 2023 року ЗМ РФ обстріляли центр міста ракетами від С-300, загинули троє людей та 14 було поранено. Пошкоджені багатоквартирні будинки, готель, гаражі, автомобілі.
24 березня 2023 року Костянтинівку обстріляли росіяни, ракета влучила в будівлю з Пунктом незламності. Троє людей загинуло, двох було поранено.
2 квітня 2023 року ЗС РФ вдарили по центру міста, щонайменше шестеро людей загинули, восьмеро поранені.
13 травня 2023 року ЗС РФ атакували Костянтинівку «Смерчем», двоє людей загинуло, 11 було поранено.
14 червня 2023 року ЗС РФ обстріляли місто і вдарили ракетою Х-22, одна людина загинула, одну поранено.
17 червня 2023 року внаслідок атаки ЗС РФ було поранено 9-річну дівчинку.
6 вересня 2023 року ЗС РФ вдарили по ринку в центрі міста, пошкоджено будівлі та авто, 17 осіб загинули та 32 поранені. Цей удар став найбільшим в історії міста за кількістю жертв. ЗС РФ вдарили по місту у 80-ту річницю вигнання з Костянтинівки нацистів.
25 лютого 2024 року ЗС РФ вдарили ФАБ-250 по вокзалу .
10 червня 2024 року ЗС РФ вдарили по мікрорайону «Сонячний», 6 жителів поранено, пошкоджено житлові будівлі.
6 жовтня 2024 року ЗС РФ вдарили КАБом по середмістю, знищено відділення «Укрпошти».
Внаслідок постійних обстрілів інфраструктури, станом на червень 2025 року Костянтинівка перебувала на межі гуманітарної катастрофи.
12 серпня 2025 року, внаслідок російського авіаудару КАБом ФАБ-250 по Костянтинівці у власних оселях загинули двоє мирних жителів. Вибуховою хвилею та уламками пошкоджено 8 приватних будинків, завдавши значні руйнування. 3 вересня через російські обстріли в місті було остаточно закрито багатопрофільну міську лікарню інтенсивного лікування, останній медичний заклад, що діяв у місті.
11 жовтня 2025 року, вдень, окупанти скинули авіабомбу ФАБ-250 на храм Іова Почаївського УПЦ московського патріархату. Під час атаки у храмі перебували цивільні. Вибухом пошкоджено фасад церкви та дев'ять приватних будинків. Внаслідок удару загинуло двоє людей, ще п'ятеро поранені.
18 лютого 2026 року російські окупанти завдали авіаудару, з використанням ФАБ-250, по житлових кварталах міста. Внаслідок обстрілу три багатоповерхівки перетворилися на руїни. 27 лютого росіяни знищили дамбу біля міста.
Населення Станом на початок 2022 року, чисельність населення міста становить 78 179 осіб.За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови.
Національний склад населення за переписом 2001 року чисельністьчастка, % українці 56 22659,3 росіяни 35 76237,7 вірмени 9061,0 білоруси 4850,5 азербайджанці 2480,3 євреї 1860,2
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокРосійська74 06578,06 %Українська19 90820,98 %Вірменська4790,5 %Білоруська560,06 %Румунська170,02 %Інші/Не вказали3610,38 %Разом94 886100 % Динаміка чисельності населення Костянтинівки рік населення, тис. мешк. 1859 0,029 1923 10,9 1926 25,4 1931 57,5 1937 91,4 1939 95,8 1956 90 1959 88,7 1961 93 1962 94 1968 104 1970 105,4 1977 111 1979 112 1981 114 1986 114 1987 115 1989 108 1994 105,4 1998 98,3 2001 95,1 2004 90,0 2005 88,3 2009 81,4 2011 79,1 2014 76,1 2022 78,1
Промисловість Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості. Найвідоміші підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, кондитерська компанія «Конті» тощо. Костянтинівський металургійний завод Костянтинівський склоробний завод Костянтинівський завод високовольтної апаратури
Безпека Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь у боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне, дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.
ЗМІ У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».
FM-радіомовлення №п/пНазваЧастота, МГцПотужністьАдреса вежіПередавач1«Перець FM»90,50,1вул. Демещенка, 116ДФКРРТ2«Best FM»91,82вул. Демещенка, 116ДФКРРТ3«Українське радіо»98,61вул. Демещенка, 116ДФКРРТ4«Армія FM»102,40,3вул. Демещенка, 116ДФКРРТ5«Радіо Промінь»103,11вул. Захисників України, 1ДФКРРТ6«Радіо Клас!» (мовлення припинено)104,40,1пл. Перемоги, 8
Керівники міста
Очільники міського виконавчого комітету Луньов П. (1917) — очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті Бондаренко Р. О. (1920) — перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району Юшкин Микола Опанасович (1940—1941) Вокарь Федір Макарович (1941—1942) Медведєв Іван Данилович (1950—1963) Карягін Євген Іванович (1963—1966) Мотін Микола Антінович (1966—1981) Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985) Папін Віталій Тимофійович (1985—1990) Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)
Міські голови Орчелота Володимир ІвановичFind a grave: Володимир Іванович Орчелота (1994—1998) Роженко Юрій НикифоровичFind a grave: Юрій Никифорович Роженко (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря. Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004) Давидов Сергій Дмитрович (2010—2020) Азаров Олег Анатолійович (2020—2022) Рослов Олексій (2022—2024) Горбунов Сергій (з 2024)
Особистості
Уродженці міста Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР. Акулова Ольга — українська солістка, авторка пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проєкту «Кава та шоколад», власниця проєкту «AcoolA». Бароненко Георгій Петрович (1936—2025) — шахтар, громадський діяч, автор книг про історію становлення та розвитку вугільної промисловості Придніпров'я. Бондаренко Анатолій Михайлович ( 1966) — російський співак, композитор і продюсер українського походження. Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США. Гінзбург Віталій Аркадійович — український художник. Гризодуб Олександр Іванович ( 1948) — український хімік, фармаколог, доктор хімічних наук, професор, директор Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» МОЗ України, керівник створення Державної фармакопеї України. Дзюба Петро Петрович (1915—1965) радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу. Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — військовослужбовець, учасник російсько-української війни, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу. Каденко Ігор Миколайович — український фізик. Костін Андрій Андрійович — український воїн, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завданняFind a grave: Андрій Андрійович Костін. Кривобок Тетяна Юріївна ( 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України. Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України. Кужель Олександра Володимирівна — український політик.