Мадій () (?  — до/близько 616 (?)) — скіфський династ, син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).зазначений фрагмент далі за текстом За часів панування Мадія скіфи бл. 654/ 653 рр. до н. е. підкорили Мідійське царство (за іншою думкою час панування скіфів над Мідією — між 626—616  рр. до н. е. А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005), остаточно розбили кімерійців (після/ близько 645 р. до н. е.).

У відомих наразі ассирійських джерелах його не згадано, але політика Мадія цілком відповідала тогочасним потребам Ассирії. Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008 Щодо скіфів, їхніх походів та їхнього військового і політичного впливу у Закавказзі часів Мадія та Партатуа висловлено й альтернативну думку, що побудована на безумовній критиці відповідних повідомлень Геродота. Медведская И. Н. О скифском вторжении в Палестину. ВДИ, № 2, 2000 г.

Етимологія імені: < скіф. *madava- < скіф. *madu- — . Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005. Сам автор вважає цю етимологію досить суперечливою. < скіф. *mādṷa- — . М. Д. Бухарин. Колаксай и его братья (античная традиция о происхождении царской власти у скифов). Аристей, VIII. 2013 Sanskrit: मधु — Madhu – укр. мед, солодкість.

Мадій в повідомлені Геродота (Історія, І, 103) …Кіаксар… переміг ассирійців у одній сутичці і вже обложив Нін, проти нього виступило численне військо скіфів, очолюване царем скіфів Мадієм, сином Прототія. Ці скіфи, вигнавши кімерійців із Європи, вдерлися до Азії, і коли ті повтікали, вони, переслідуючи їх, прибули таким шляхом до Мідії. Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.

Антропоніми з основою *mada- в епіграфіці Пн. Причорномор'я

CIRB 456 (кін. І — поч. II ст.ст.) — CIRB 1279 (225 р.) — CIRB 1282 (228 р.) — Кубланов М. М. Новые погребальные сооружения Илурата. КСИА. 1979. No 159. SEG 36:714 (бл. 200 р.) —

Примітки