У Кременчуці працює 11 ВНЗ, 57 дитячих дошкільних закладів, 36 загальноосвітніх шкіл (з них 4 — приватних), 2 вечірні, 6 закладів позашкільної освіти, 8 ПТУ. На початок 2012 року в міських школах навчається 18 тисяч учнів, дитсадки відвідує 8 тисяч кременчуцьких малюківУ Кременчуці школярів поменшало, дошкільнят стало більше Сайт газети Вісник Кременчука 11 лютого 2012.
Дошкільні навчальні заклади Перелік дошкільних навчальних закладів м. Кременчук на травень 2011 року
№ 2, № 3, № 4, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 18, № 19, № 21, № 23, № 24, № 25, № 26, № 28, № 29, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 41, № 46, № 48, № 50, № 55, № 57, № 58, № 59, № 60, № 61, № 62, № 63, № 64, № 65, № 66, № 67, № 68, № 70, № 73, № 74, № 77, № 78, № 79, № 80, № 82.
Школи У 2019-2020 навчальному році у Кременчуці працювало 10 ліцеїв, 5 гімназій, 2 навчально-виховні комплекси (КНВК) та 13 загальноосвітніх шкілЛіцеї Кременчука, або 9-класники на роздоріжжі.
У цей час у Кременчуці близько 30 шкіл. У школах міста навчається приблизно 29,5 тис. учнів, працює 1,9 тис. педагогічних працівників. Всі школи Кременчука надають необхідні знання, відповідно програми міністерства освіти. Серед шкіл міста є ліцеї, гімназії і колегіуми, що спеціалізуються на поглибленому вивченні окремих предметів. Наприклад, учні 4-го ліцею поглиблено вивчають математику, 5-ї гімназії — українська мова, 10-ї школи — іноземні мови, 25-го колегіуму — право, 30-го ліцею — інформаційні технології. Окрім цього в місті існуювали приватні школи, в яких основний нахил робився на естетичне виховання.
Перелік державних шкіл міста та Кременчуцької територіальної громади:
Загальноосвітні школи: № 13 № 14 Початкові школи: №15 Гімназії: № 1,№2, № 3, № 7, № 8, № 9, № 12,№14(Малокохнівська), № 16, № 18, № 19, № 20, №21 № 22, № 23, № 24, № 26, № 27, № 28, № 29, № 31, №32, №33(Потоківська) Ліцеї: № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, №13, № 17, № 25, № 30. Полтавська обласна спеціалізована школа-інтернат II-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів при Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А. С. Макаренка (Ліцей «Політ»). Школа-інтернат для дітей-сиріт ім. А. С. Макаренка. Кременчуцький обласний військовий ліцей з поглибленою фізичною підготовкою.p
Приватні школи: «Ада»(закрита у 2012), «Надія України» (закрита наприкінці 2007), «Логос», «Хабад-ор Авнер» (викладали іврит, закриті).
Позашкільні заклади освіти та дозвілля (гуртки, дитячі школи)
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в м. Кременчуці на 234 тисячі чоловік населення налічується більше 76 тисяч молодих людей у віці від 14 до 35 років.
В Кременчуці зареєстровано 49 молодіжних громадських організацій і 13 дитячих громадських організацій. Діють Комітет молодіжних організацій та Молодіжний Парламент Кременчука, якому надано статус дорадчого органу міської ради. За підтримки виконкому міської ради надано приміщення для роботи Молодіжного Парламенту і Комітету молодіжних організацій. В міському бюджеті з 2000 р. передбачаються кошти на фінансову підтримку діяльності Молодіжного Парламенту та Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій, з 2004 року місто також підтримує діяльність громадської організації «Порятунок». Рік від року сума передбачених бюджетом коштів фінансової підтримки громадських організацій збільшується.
Протягом останніх десятиліть в м. Кременчуці склалася розгалужена система закладів освіти, значне місце серед яких належить позашкільним закладам. Крім традиційно існуючих в багатьох містах Полтавщини будинків дитячої творчості, дитячих спортивних шкіл, станцій юних техніків, Кременчук може пишатися діяльністю клубу юних моряків «Гардемарин» — єдиного на Полтавщині.
Дитяча музична школа № 1 імені Миколи Лисенка Кременчуцька дитяча музична школа № 2 Кременчуцька дитяча музична школа № 3 ім. М. М. Калачевського Кременчуцька дитяча художня школа Будинок дитячої та юнацької творчості Кременчуцький клуб юних моряків «Гардемарин» Кременчуцький міжрайонний навчально-курсовий комбінат
Станом на 1 січня 2009 року в місті діють дитячо-юнацькі спортивні закладиФізкультура та спорт у Кременчуці — Загальна інформація Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
Комунальні заклади фізичної культури і спорту ДЮСШ № 1 Крюківського району ДЮСШ № 2 Автозаводського району СДЮШОР з боксу ДЮКСШ «Фаворит» СДЮСШ з боротьби дзюдо КДЮСШ «Авангард» філія СДЮШОР з боксу 2 відомчі заклади фізичної культури і спорту: КДЮСШ № 1 фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» ДЮСШ № 1 фізкультурно-спортивного товариства «Україна» ДЮСШ «Вагонобудівник» ВАТ «Крюківський вагонзавод» 28 дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання
Щороку, відповідно до затвердженої мережі, в Кременчуці працюють 29 пришкільних оздоровчих таборів з денним перебуванням при загальноосвітніх школах, 11 профільних таборів при позашкільних закладах. Працюють 5 заміських дитячих оздоровчих закладів , які прийняли майже 5 тис. юних кременчужан, а саме:
«Сонячний» (АТ «Укртатнафта») «Зоряний» (виконком міської ради) «Супутник» (виконком Автозаводської районної ради) «Енергетик» (ВАТ «Полтаваобленерго») «Чайка» (ВАТ «Кредмаш») «Ерудит» (Кременчуцький педколедж)
Навчальні заклади І-ІІ ступенів (училища, технікуми)
Спеціальну освіту в Кременчуці можна отримати в спеціалізованих училищах. Училища Кременчука дають можливість здобути найрізноманітнішу освіту — від слюсаря і сантехніка, до залізничника, пекаря, закрійника і навіть педагога і працівника медичної сфери. Найвідомішими серед них є: Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка, Кременчуцький медичний коледж, Кременчуцький льотний коледж НАУ, Вище професійне училище № 7.
Перелік навчальних закладів I—II ступенів:
Кременчуцьке професійно-технічне училище (колишнє професійно-технічне училище № 1 м. Кременчука при виховній колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області ) Професійно-технічне училище № 2 Професійно-технічне училище № 6 Вище професійне училище № 7 Професійно-технічне училище № 22 Професійно-технічне училище № 26 Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості Кременчуцький професійний ліцей сфери послуг Кременчуцький професійний ліцей ім. А. С. Макаренка Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка Кременчуцький медичний коледж Технікум залізничного транспорту Кременчуцький льотний коледж — структурна одиниця Національного авіаційного університету — єдиний в Україні навчальний заклад, що готує пілотів гелікоптерів Коледж кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
Навчальні заклади III—IV ступенів (ВНЗ)
Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського — найбільший ВНЗ в місті та області. У структурі КНУ ім. Михайла Остроградського 31 кафедра та понад 30 допоміжних підрозділів. За денною і заочною формами навчання щорічно здобувають освіту близько 10 тисяч студентів. Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля — філія Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля Кременчуцький інститут економіки та нових технологій. Окрім вищеназваних вузів Кременчука, в міста також розміщуються численні філії інших вищих навчальних закладів.
Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області
Освіта міста Кременчука з повоєнних часів до сьогодення мала більше 10 керівників (міських і районних).
Відомі нам з історії постаті керманичів освіти міста свідчать про неординарність їх особистостей.
Початок цього списку очолює Крилов Борис Феофанович, який губернським партійним комітетом призначений був завідувачем Кременчуцького губернського відділу народної освіти.
У період окупації Кременчука певним чином діяла освіта для населення, а осередки «Просвіти» пропагували українське слово. Крім того, пропагандисти розповсюджували антибільшовицьку ідеологію. Тому стає цілком зрозумілим, що керівництво освіти того часу не згадувалося у друкованих виданнях і вважалося зрадниками. Доля їх нам невідома.
У кінці жовтня 1941 року був створений відділ народної освіти міста Кременчука та Кременчуцького району, який розпочав підготовку до навчання дітей. У перші ж дні своєї діяльності відділ народної освіти видав наказ про обов'язкове навчання в школі дітей віком від 7 до 14 років. І уже в листопаді 1941 року в Кременчуці було відкрито декілька шкіл, а на 1 грудня того ж року в місті та районі уже працювало 32 школи.
Зусиллями завідувача районного відділу народної освіти Осипіва та заступника голови Міської Управи Бабія в Кременчуцькому районі наприкінці 1941 року було відкрито 4 сільськогосподарські школи.
У період окупації на посаді завідувача міського відділу народної освіти Міської Управи перебував Йосип Швидь.
Лише за неповних два роки з кінця 1943 по 1945 рік на посаді завідувача міського відділу народної освіти перебували, змінюючи один одного, 3 керівника: тов. Демиденко — в подальшому політінспектор міськвно, Немченко — звільнений як, такий, що не забезпечив керівництва міськвно” та Величко.
Друге післявоєнне десятиліття ознаменовано яскравою освітянською особистістю Манженка Івана Павловича (1905—1991). З 1958 по 1962 роки Манженко І. П. очолює міський відділ народної освіти. Заслужений учитель України, Відмінник народної освіти, нагороджений орденами: «Знак пошани», «Трудового Червоного Прапора», медалями: «За трудову звитягу», «Ветеран праці», «А. С. Макаренка», «За звитяжну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейна медаль «За звитяжну працю в честь 100 — річчя з дня народження В. І. Леніна».
Кременчуцькі освітяни пам’ятають внесок у розбудову освіти міста талановитого педагога, першого директора нової на той час школи № 10, завідувача міського відділу народної освіти Божка Георгія Антоновича. З 1962 року по 1964 рік очолює Кременчуцький міський відділ народної освіти. Держава гідно оцінила роботу Божка Г. А.: відмінник народної освіти УРСР, нагороджений орденом Червоної зірки, медалями: «За звитягу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейною медаллю «За звитяжну працю в честь 100 — річчя з дня народження В. І. Леніна» та іншими.
Кременчуцька освіта 2—3 післявоєнного десятиріччя відзначена постаттю фронтовика, педагога, вченого Масного Василя Дмитровича (1924—2006). У 1963 році із сім’єю переїхав до Кременчука, де працював завідувачем міського відділу народної освіти, а згодом директором середньої школи № 10.
Яскравою особистістю, мудрим керівником, який багато років керував, розбудовував післявоєнну освіту міста був Коротич Сергій Тарасович (1916-). На долю Коротича С. Т. випало будівництво шкіл, дитячих садочків. За його керівництва з травня 1965 року по 29 лютого 1980 року збудовано 15 шкіл, 18 дошкільних закладів, станцію юних техніків та юних натуралістів, дитячо-юнацьку спортивну школу, Будинок піонерів та школярів Величезною заслугою Коротича С. Т. було створення в місті школи-інтернату, яку було відкрито у 1956 році. За 4 роки інтернат став найкращим у країні. За це досягнення Голова Президії Верховної Ради України С. А. Ковпак вручив С. Т. Коротичу у 1960 році орден Леніна.
Кременчуцький дослідник О. І. Осташко наводить спогади колишнього вчителя середньої школи № 9: «Яскравою сторінкою в історії нашої школи був період 1947—1951 років, коли школу очолював шановний всіма учнями і вчителями, бадьорий, життєрадісний, енергійний директор, чудовий організатор Коротич С. Т. Він обожнював чистоту і порядок у всьому. Кожного ранку сам особисто перевіряв санітарний стан класів і всієї школи, добивався неухильного дотримання чистоти. Неослабний контроль за зовнішнім виглядом школи дав чудові результати: школа сяяла чистотою, затишком, які були створені за допомогою озеленення шкільних коридорів і класів.