Василь Іванис (псевдонім О. Болотенко; 3 квітня 1888, станиця Настасівська, Темрюцький відділ, Кубанська область, Російська імперія — 28 вересня 1974, Оквілл, Онтаріо, Канада) — український економіст, інженер-технолог, історик, педагог, політичний та громадський діяч Кубані, офіцер РІА. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, член Українського історичного товариства, Української вільної академії наук (УВАН).
Біографія
Народився в станиці Настасівська Кубанської області (нині Краснодарського краю, РФ). Початкову освіту здобув у 1896–1904 роках, коли проживав у кубанських станицях Настасівська, Полтавська, Слов'янська (нині м. Слов'янськ-на-Кубані в Краснодарському краї, РФ), які були заселені переважно українцями. Середньотехнічну освіту здобув у 1904–1908 роках у школі в Ростові-на-Дону. Продовжив навчання спочатку в Московському комерційному інституті, а згодом (1911–15 рр.) — у Донському політехнічному інституті в Новочеркаську.
У роки Першої світової війни у 1915 році відвідував прискорені курси в Михайлівській артилерійській школі в Петрограді, після закінчення яких був призначений офіцером на Кавказький фронт. Невдовзі скерований на військовий завод на Донщині, де працював інженером. 1918–1920 — член Кубанських рад, міністр торгівлі та промисловості, прем'єр Кубанського уряду.
За своїми політичними поглядами Василь Іванис підтримував виокремлення Кубані від Росії та її подальше зближення з Україною, з укладанням федеративного союзу. Однак ці ідеї викликали значні суперечки між кубанськими козаками та білогвардійцями, які прагнули зберегти «єдину та неподільну Росію».
У березні 1920 року (після складання булави і фактичної втечі отамана Букретова) деякий час виконував обов'язки військового отамана Кубанського козацького війська за посадою (як очільник Кубанського уряду).
На жаль, листопаді 1920 році Кубанську народну республіку знову окуповують більшовики, а сам Василь змушений виїхати в еміграцію, пов’язавши своє подальше життя з осередками української діаспори в Європі.
У 1920–1948 роках на еміграції в Чехословаччині, Польщі, Німеччині.
З 1927 року — професор Української господарської академії в Подєбрадах, з 1932 — професор Українського технічно-господарського інституту в Німеччині. Одночасно впродовж восьми років головував у Союзі інженерів емігрантів та був головним редактором часопису «Український інженер», що виходив у Подєбрадах у Чехословацькій Республіці. Співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві, який видав 2 його монографії.
З 1948 року проживав у Канаді. Викладав у вищих навчальних закладах, був інспектором українських шкіл у Східній Канаді, співпрацював із різними науковими та громадськими організаціями, займався науковою роботою. Заступник голови НТШ в Канаді.
Похований на Українському цвинтарі святого Володимира у місті Оквілл, Канада.
Вшанування пам'яті У місті Київ вулицю Миколи Матеюка перейменували на вулицю Василя Іваниса.У процесі дерусифікації та декомунізації у столиці перейменовано ще десять міських об’єктів
Праці
Симон Петлюра Президент України (Торонто, 1952). Симон Петлюра — Президент України.— К.: Наукова думка, 1993.— 272 с., іл. ISBN 5-12-004111-6 (коштом Миколи Кушніренка, США). Родовід Л. М. Мосендза і його останні листи (Новий Ульм, 1961). Стежками життя. —Т. 1 — 5 (Новий Ульм-Донау, 1958—1962). Ще одна трагедія козаків (Доповідь на Канадійському пленумі НТШ в 1960 році) (Новий Ульм-Донау, 1961) . «До проблеми Кавказу» (Новий Ульм, 1960). Боротьба Кубані за незалежність (Мюнхен, 1968).
Примітки
Джерела та література О. О. Ковальчук. Іванис Василь Миколайович // В. К. Чумаченко. Іванис Василь Миколайович // Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р.Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с. інформація на Гуртом.com Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 3. Родная Кубань. — Місто, 1998. — Ч. 4. Ренат ПОЛЬОВИЙ. Український патріот Кубані Василь Іванис. КУБАНСЬКА УКРАЇНА, — Київ, 2002, стор. 80 — 85. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Богуславський О. Іванис Василь // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ — Запоріжжя, 2002. — С. 178.