Сере́дній держа́вний ра́дник (, ) — посада і титул в Японії 7 — 19 століття. Чиновник 3-го молодшого рангу. Молодше старшого державного радника і старше молодшого державного радника. Один з помічників Великої державної радиВатанабе Наохіко. Тюнаґон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997..
Короткі відомості Вперше посада середнього державного радника згадується під 692 роком в тексті «Кодексу Кійоміхара», в «Анналах Японії». В новому «Кодексі Тайхо» від 701 року ця посада була скасована. Проте 705 року її знову відновили — замість двох старших державних радників було призначено три середніх.
Функції середнього державного радника були близькими до обов'язків старшого. Він доповідав Імператору Японії про стан державних справ, брав участь в церемоніях проголошення Імператорських рескриптів, був членом Двірцевої ради.
Початково, за японським табелем про чиновницькі ранги, середній державний радник мав 4-й старший ранг. Держава надавала йому 200 селянських дворів і 30 помічників. З 761 року середнього державного радника було підвищено до чиновника 3-го молодшого рангу.
Існували два типи середніх радників: головні () і тимчасові ().
Синоніми Японські назви посади середнього державного радника, що записувалися на китайський лад: Ко́мон (, «Жовті ворота») Мо́нка-дзіро́ (, «Підворотний Імператора»). Японські автентичні назви посади: Тю́наґон () На́ка-но-мономо́су-цука́са ().
Примітки
Джерела та література