Лелявський Микола Семенович (1853 — 22 лютого 1905, Санкт-Петербург) — вчений-гідротехнік, винайшов прилад для визначення швидкості течії та напрямки струменів.
Біографія Походив з потомственних дворян Калузької губернії. Народився в 1853 році в родині надвірного радника Семена Івановича Лелявського.
1875 року закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів, працював у комісії по вивченню й опису судноплавних річок Росії.
Під керівництвом Лелявського в 1875—1884 роках виконано значні дослідні і виправні роботи з метою забезпечення умов судноплавства в нижній течії Прип'яті і по поліпшенню судноплавної дороги по Дніпру. Розробив оригінальну систему регулювання русел струмененапрямними регуляційними спорудами, що отримала високу оцінку на Міжнародному судноплавному конгресі в Гаазі в 1894 році.
З 1894 року — начальник Катеринославського відділення Київського округу шляхів сполучення, з 1898 року — в.о. начальника цього округу, а 1 квітня 1903 року затверджений на посаді начальника. Дослужився до чину дійсного статського радника (1901), з нагород мав ордени Св. Станіслава 3-ї ст. (1880), Св. Володимира 4-ї ст. (1887) і Св. Володимира 3-ї ст.
Був землевласником Волинської губернії (придбав 3800 десятин).
Помер 18 лютого (3 березня) 1905 року у Санкт-Петербурзі, куди був викликаний у справах.
Був похований в Києві у склепі на некрополі Видубицького монастиря. Над входом напис: «1905», а нижче: «Н. С. Лелявский», збоку біля дверей таблиця радянського періоду з написомДата смерті на табличці на склепі вказана помилково.:
«Видатний російський учений інженер-гідротехнік, основоположник учення про формування річкових русел Микола Семенович Лелявський 1853 — 9 ІІ 1905»
Нині склеп використовується як господарська будівля.
Наукова діяльність
Вивчав структуру водного потоку і запропонував нову схему внутрішніх течій, розвинену згодом радянськими гідрологами. Винайшов прилад (підводний флюгер) для визначення швидкості течії та напрямки струменів.
Основні праці — з питань руслової гідротехніки, зокрема: «О речных течениях и формировании речного русла», в книзі: «Вопросы гидротехники свободных рек», М., 1948; «Об исследованиях передвижения песчаных кос у г. Александровска», там же; «Об углублении наших больших рек», там же.
Примітки
Література
«Вопросы гидротехники свободных рек». Сборник избранных трудов основоположников русской русловой гидротехники, М., 1948. Проскуряков А. К. «В. М. Лохтин и Н. С. Лелявский — основатели учения о формировании русла.» Л., 1951.