Дніпро — брат, Десна — сестра. Обоє — діти Лимана.
Зістарівся Лиман і осліп.
У Дніпра руки були в шерсті, у Десни — ні: вона наділа рукавички вовняні й пішла прохати в батька благословення на дорогу. Лиман лапнув за руки — вони в шерсті: і благословив. Десна тоді пішла вперед і давай ставити високі гори та скелі, щоб не було братові проходу.
Прийшов до Лимана Дніпро.
— Благословіть,— каже, — тату!
— Я ж тебе, синку, вже благословив...
— Ні. Я не приходив. То вас обдурила сестра!
Поблагословив Лиман і каже:
— Ну, доганяй же сестру!
Дніпро порозвертав гори, скелі, догнав сестру і пішов з нею поруч: він — по правий, вона — по лівий бік...
Ото, що пороги і забори, — то все ставляла сестра, а Дніпро порозвертав і як зарів — ревтиме, поки й світ сонця!
Дніпро по правді робить: прочищає глиб, дає дорогу суднам, а Десна — ні: вона ставить коси і засовує річку піском. У Дніпра берег бистрий, а в Десни тихий. У Десни більше риби і більше одмітів.