Михайло Дмитрович Коваль ( 1948, Великий Хутір, нині Золотоніського району Черкаської області) — український бандурист.
З життєпису «Божа людина з Великого Хутора», — так називають цього народного музику, сучасного кобзаря. Мешкає у Золотоніському районі на Черкащині.
Вперше почув бандуру десятирічним хлопчиком 1958 року по радіо з виступу бандуристки Антоніни Голуб.
Михайло Коваль грає на старосвітській бандурі, яку йому запропонували «оживити» працівники Черкаського краєзнавчого музею Галина та Микола Корнієнки. Вони придбали інструмент у вдови майстра Нагнибіди, який змайстрував його перед смертю.
Бандура не єдине Михайлове захоплення. Він майстерно виготовляє брилі, різноманітні сувеніри, традиційні жіночі пояси-крайки.
З 1998 року Михайло Коваль — член Спілки народних майстрів України. Але найвагоміше місце в його творчості посідає пісня та улюблений музичний інструмент.
2003 року найбільша професійна асоціація національних мовників світу — Європейська Мовна Спілка (ЕВІІ) видала другий музичний альбом світової музики з двох компакт-дисків, до якого увійшов запис виконавця з України Михайла Коваля.
Пісні Думи: Невільницький плач Про Марусю Богуславку Про смерть козака-бандуриста
Історичні пісні: Пісня про Байду Про Нечая Максим козак-Залізняк Ой з-за гори з-за лиману Ой 1791 року
Псалми: Про Олексія, божого чоловіка По горам, горам сам Господь ходив
Соціально-Побутові пісні: Невільницька Гомін, гомін по діброві (текст ) Собралась біднота Гей у мене був коняка
Джерела про Михайла Коваля на сайті УМКА Альбом «Гомін, гомін», є демо-прослуховування Тексти пісень на сайті www.pisni.org.ua
Михайло Коваль Михайло Коваль — кобзар із села Великий Хутір Світлана Лазоренко Пісні драбівського бандуриста Михайла Коваля знають і в Києві, й у Львові