Брусилівське збройне повстання 1918 року — виступ селян Радомисльського повіту Київської губернії проти австро-німецьких військ та гетьманату Павла Скоропадського на території нинішнього Брусилівського району Житомирської області. У містечку Брусилів (нині селище міського типу Житомирської області) був утворений повстанський комітет, який разом з місцевими більшовиками і представниками сільських повстанських комітетів виробив загальний план повстання. Воно мало розпочатися одночасно в багатьох населених пунктах Житомирщини. Обраний повстанський штаб дислокувався в селі Соловіївка. У ніч на 20 серпня один із повстанських загонів напав на поміщицьку садибу в селі Покришів Брусилівської волості, інші — на поміщицьку економію на хуторі Лазарівка Водотийської волості. 22 серпня повстанські загони в кількості 300 осіб зосередилися в селі Соловіївка. У ніч з 22 на 23 серпня спалахнуло повстання в Брусилові. Окупаційна влада стягнула в район повстання значні військові резерви. Погано озброєним повстанцям важко було витримати натиск регулярних частин. Їхні сили були розпорошені. Широко задумане повстання набуло характеру окремих селянських виступів.
Див. також Гетьманський переворот (1918) Австро-німецька окупація України (1918) Канізьке повстання Ізюмське збройне повстання (1918) Антигетьманське повстання (1918) Звенигородсько-Таращанське повстання 1918 року
Література Енциклопедія історії України, Київ, 2003. Заставенко Г. Розгром німецьких інтервентів на Україні в 1918 році. К., 1948. І. В. Хміль.