Алое остисте (Aloe aristata, Haw.) — сукулентна рослина роду алое.
Місцеві назви
— мережевне алое — рослина-смолоскип
Синоніми
Aloe ellenbergeri Aloe aristata var. parvifolia Aloe longiaristata Aloe aristata var. leiophylla
Морфологічні ознаки
Кущеподібна рослина з сильно вкороченими стеблами, що часто формують групи розеток (до 12), компактних, діаметром 10-15 см, вигнутих дугою. Листя численні (100—150 шт.), вузьколінійні, 8-10 см довжини і 1-1,5 см ширини, сіро-зелені з білими цяточками. Краї листа з маленькими білими шипами, кінець — з довгою білою остю. Темно-зелена поверхня листя покрита білими горбками, по краях є хрящоподібні зубчики довжиною 1-2 мм. Наприкінці весни з центра розетки виростає китицеподібне суцвіття висотою 50-70 см, звичайно розгалужене, з 2-6 китицями довжиною 15-20 см трубчастих червоно-помаранчевих квіток. У природному середовищі час цвітіння рослини припадає на листопад. Без квіток розетки листя дуже схожі на рослини роду хавортія.
Місця зростання
Виростає в Лесото і східних областях ПАР (Капська провінція, Квазулу-Наталь) на висоті 300—2125 м над рівнем моря.
Догляд
Компактна рослина, часто культивується в кімнатах. Поливають влітку рясно, взимку — помірно. При тривалому пересушуванні ґрунту відмирає коріння, а листя втрачає тургор.
Використання
Алое має цілющі властивості, колись зробило Клеопатру такою привабливою і спокусливою.
Охоронний статус
Алое остисте внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES).
Див. також
Список видів роду алое
Примітки
Посилання
Все про квіти, вазони та рослини. Алое
Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с. Eggli, U. (comp.). 2001. CITES Aloe & Pachypodium checklist. (CITES Aloe-Pachyp L) Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2) Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3) Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names) Wyk, B. E. van & G. Smith. 1996. Guide to the Aloes of South Africa. (L Aloe SAfr) Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence. Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. Tutin, T. G. & al. (eds.) (1980). Flora Europaea 5: 1-452. Cambridge University Press.
Джерела
Tacca.ru — все про квіти і рослини The Aloe Page // The Succulent Plant Page Aloe aristata на сайті «Germplasm Resources Information Network» Aloe aristata на сайті «Desert-tropicals» http://apps.kew.org/wcsp/namedetail.do?name_id=297083 Aloe aristata на сайті «Tropicos». Aloe aristata на сайті «Aloes.wz» Aloe aristata на сайті «eMonocot» http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=39566