Геноци́д черке́сів — масове винищення черкесів Російською імперією на Кавказі у ході Великої Кавказької війни 1763—1864 років, шляхом витіснення цього народу адигів з Черкесії. Близько 95-97 % черкеського населення було вичищено з їхньої історичної батьківщини внаслідок бойових дій і переселень. Черкеські землі заселили лояльними до імперії колоністами: москвинами, українцями, греками, вірменами. Щороку 21 травня черкеси всього світу відзначають день пам'яті жертв черкеського геноциду.

Історія Після невдалої спроби завоювання Константинополя і Балкан та поразки у Кримській війні, російському імператору Олександрові II була потрібна нова, але переможна війна. Його батько, імператор Микола І помер від інфаркту, не переживши поразки в Кримській війні від європейських держав. Усю свою військову міць Росія кинула на Кавказ. 1859 року, після підкорення Східного Кавказу, російська армія повернула на Західний Кавказ.

21 травня 1864 року після закінчення російсько-кавказької війни почалася масова депортація черкесів (адигів) в Османську імперію. На Кавказі залишилося менш як 10 % населення адигів. Інші загинули у віковій війні, від спалаху чуми, були витіснені, багато хто потонув у Чорному морі в час переправи до Туреччини. Адиги в Туреччині дотепер не вживають в їжу рибу з Чорного моря. Потім частина черкесів пересилилася до сирійського регіону Хавран. До 1870 року на своїй історичній батьківщині — в Закубанні й на чорноморському узбережжі від Сочі до Анапи — залишилося лише від 2 % до 5 % від довоєнного числа адигівShenfield, Stephen. «The Circassians: A Forgotten Genocide?», in The Massacre in History, p. 154..

Зараз, згідно з офіційними даними, за кордоном мешкає близько 2,9 мільйона (за неофіційними даними — 6-7 мільйонів) адигів, а на батьківщині лише 700—800 тисяч.

Уряд Російської Федерації не визнає геноциду і знищення адигів. Триває приховування фактів та документів на цю тематику. Факти геноциду підтверджують наявні європейські, арабські, турецькі документи.

Черкеси домагаються відновлення історичної справедливості й засудження історичної колоніальної політики Російської імперії та сьогоднішньої політики Російської Федерації, спрямованої проти інтересів черкеського народу на їхній батьківщині й у діаспорі.

У жовтні 2006 року 20 адигських громадських організацій з Росії (зокрема «Черкеського конгресу»), Туреччини, Ізраїлю, Йорданії, Сирії, США, Бельгії, Канади й Німеччини звернулися до Європарламенту з проханням про визнання геноциду адигів у XVIII—XIX століттях. У зверненні підкреслюється, що «війну, яку вела російська держава в XVIII—XIX століттях проти адигів (черкесів) на їхній історичній території, не можна розглядати як звичайні військові дії»: «Росія ставила за мету не лише загарбування території, але й цілковите знищення або виселення корінного народу зі своїх історичних земель. Інакше не можна пояснити причини нелюдської жорстокості, виявленої російськими військами на Північно-Західному Кавказі».

Питання про геноцид в Адигеї було порушено на початку 2006 року у зв'язку з пропозиціями про об'єднання Республіки Адигея з Краснодарським краєм. Уже в січні 2006 «Черкеський конгрес» звернувся до ОБСЄ з проханням втрутитися в ситуацію з метою збереження державності Адигеї у формі суверенної республіки.

Офіційно день пам'яті жертв черкеського геноциду в Російській Федерації не відзначається. Його щороку відзначають у трьох республіках: Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії та Адигеї. А також вся черкеська діаспора світу. Влаштовують різноманітні заходи, ходу, покладання квітів до пам'ятників, запалювання вогню пам'яті.

20 травня 2011 року Парламент Грузії ухвалив резолюцію про визнання геноциду черкеського народу царською Росією під час війни 1763—1864 років. «За» проголосувало 95 депутатів, за присутності представників черкеської діаспори, запрошених на засідання. Проти ухвали виступила парламентська опозиція.

9 січня 2025 року Верховна Рада України ухвалила резолюцію про визнання геноциду черкеського народу царською Росією під час Кавказької війни 1817–1864 років. «За» проголосували 232 депутати.

Статистика Чисельність населення адигських (черкеських) субетносів до початку Російсько-кавказької війни і за 5 років по її завершенніА.Суриков. Неизвестная грань Кавказской войны . субетнії до війни після війни кабардинці 500 000 35 000 шапсуги 300 000 1 983 абадзехи 260 000 14 660 натухайці 240 000 175 теміргоєвці 80 000 3 140 бжедуги 60 000 15 263 махошевці 8 000 1 204 адамієвці 3 000 230 убихи 74 000 0 жанеєвці та хакучі 100 000 0

Визнання країнами Країна Дата визнання геноцидом 20 травня 20119 січня 2025

Цитати Генерал-фельдмаршал, російський намісник на Кавказі О. І. Барятинський:

Генерал, граф М. І. Євдокимов:

Примітки

Література E. D. Allen. Cucasian Battlefields. A History of the Wars on the Turco-Caucasien Border, 1828—1921. — Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1953. Walter Richmond. The Northwest Caucasus: Past, Present, Future. — Routledge Chapman & Hall, 2011. — 256 p. ISBN 0415693217 Walter Richmond. The Circassian Genocide (Genocide, Political Violence, Human Rights). — Rutgers Univ. Pr., 2013. — 232 p. ISBN 0813560675 Иван Дроздов. Последняя борьба с горцами на Западном Кавказе. — Кавказский сборник 2, 1877, с. 387—457.

Посилання

Грузинські учені визнали геноцид черкесів в експертному висновку для парламенту Історія геноциду черкесів на сайті «Незалежна Черкесія» GENOCIDE: Truth, Memory, Justice, and Recovery. — 9-та Конференція Міжнародної Асоціації вивчення геноциду. Буенос-Айрес, 19-22.07.2011 YouTube: Геноцид черкесского народа Genocide of Cherkess People