І́гри рефлекси́вні — клас ігор, в яких вибір стратегії гравцями відбувається на основі інформації про ранги рефлексії супротивників і матриці платежів на відміну від класичної теорії ігор, де супротивники мають відомості тільки про матрицю платежів.
Рефлексивною грою називається гра, описувана наступним кортежем
де множина реальних агентів, - множина припустимих дій агента - його цілова функція, - множина можливих значень невизначеного параметра, структура інформованості (ієрархія уявлень). Усі елементи рефлексивної гри (окрім ієрархії уявлень) є спільним знанням серед агентів, тобто
1) усі елементи відомі усім агентам;
2) усім агентам відоме 1);
3) усім агентам відоме 2)
і так далі. Систему, яка розшаровується на її взаємодіючі рівні і представляється багаторівневим утворенням, можна моделювати іграшкою-матрьошкою (див. Фільтр).
Рефлексивне управління - вплив на рішення, які приймає противник, через підсовування (нав'язування) йому таких початкових антецедентів (просилогізмів), на основі яких він виробляє прогнозований консеквент (наступний силогізм).
Спір - спосіб затвердити противників у їх невірних уявленнях.
Ранги рефлексії гравців визначаються так: Гравець має нульовий ранг рефлексії, якщо він приймає рішення відносно вибору стратегії виходячи тільки із відомостей про матрицю платежів, тобто, так, як і в класичній теорії ігор. Гравець має перший ранг рефлексії, якщо він вважає, що його противники мають нульовий ранг рефлексії. Взагалі, гравець з k-им рангом рефлексії вважає, що його противники мають k−1 ранг рефлексії. Він робить за них необхідні роздуми про вибір стратегії в обирає свою стратегію на основі знань про матрицю платежів і екстраполяції дій своїх противників.
Відомо, що у випадку гри двох гравців, має сенс розглядати лише з нульовим, першим и другим рангом рефлексії. Подальше збільшення рангу рефлексії в грі двох гравців не дає нічого нового. В іграх з n гравцями, проблема оцінки максимального рангу рефлексії, який варто розглядати, ще не розв'язана.
Примітки
Джерела інформації Енциклопедія кібернетики, Поспєлов Д. А., т. 1, с. 343.
Додадкова література Лефевр В. А., «Конфликтующие структуры». Москва, 1973.
Див. також Теорія ігор